вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.12.2017м. ДніпроСправа № 904/9305/17
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.
за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.
У справі
за позовом Адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Гомонової Жанни Євгенівни
про визнання договору відшкодування плати за землю укладеним
Представники:
від позивача: представник Двінська Г.Г. - довіреність №3/17 від 18.10.2017;
від відповідача: адвокат Биструшкін О.С. - договір №б/н від 24.11.2017.
Адміністрація Дніпровського району Кам'янської міської ради (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Гомонової Жанни Євгеніївни (далі - відповідач) в якій просить суд визнати укладеним договір відшкодування плати за землю між позивачем та відповідачем на умовах, викладених в проекті договору позивача (додається).
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від укладання договору відшкодування плати за землю, який є обов'язком останнього.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2017 справу №904/9305/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами огляду позовної заяви від 23.10.2017 за вих.№6-17/690 ухвалою суду від 31.10.2017 порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву до розгляду, призначено слухання на 16.11.2017.
Суд розгляд справи відкладав з 16.11.2017 до 14.12.2017; з 14.12.2017 до 26.12.2017.
Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 14.12.2017.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 14.12.2017.
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 26.12.2017, господарський суд повідомив учасників судового процесу, що подальший розгляд справи буде здійснюватися за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України та розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу. Представники сторін підтримали обрані правові позиції.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
В судовому засіданні, яке відбулося 26.12.2017, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначає, що є балансоутримувачем нежитлової будівлі по вулиці Харківська, 15 у місті Кам'янське.
Відповідно до умов договору від 23.06.2017 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Кам'янське відповідачу передано в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення площею 112,4м2 , розміщене за адресою вул.Харківська, 15 у місті Кам'янське, що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить 196427,00грн.
В якості додаткових умов до договору від 23.06.2017 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Кам'янське визначено, що відповідач зобов'язується укласти з позивачем договір відшкодування плати за землю (пункт 11.1 вказаного договору).
Крім того, Наказом Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно від 23.06.2017 №02/182 відповідача зобов'язано укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, надання комунальних послуг, відшкодування плати за землю (пункт 2.2 вказаного наказу).
Отже, як зазначає позивач, укладення договору відшкодування плати за землю є обов'язковим для відповідача.
Як вказує позивач, 14.07.2017 у приміщенні адміністрації відповідачеві особисто вручено 2 (два) примірника проекту договору відшкодування плати за землю для розгляду та підписання.
На підтвердження факту вручення проекту, відповідачеві направлено листа від 20.07.2017 за вих.№4-17/312 з рекомендованим повідомленням, в якому позивач просив повернути підписаний екземпляр договору у строки, передбачені чинним законодавством.
Позивач стверджує, що відповідач ухиляється від підписання договору. Отже, наявні підстави для визнання договору відшкодування плати за землю за період з 23.06.2017 укладеним.
Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов та повідомив наступне.
По-перше, відповідач вважає, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, договір не є укладеним.
По-друге, оферта зроблена позивачем не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Позивач направляв відповідачу проект договору без підпису уповноваженої особи установи позивача та без печатки. Отже, вказаний факт означає, що в даному випадку відсутнє волевиявлення позивача на укладання договору. Таким чином, відсутня оферта як одна із умов для визнання договору укладеним.
По-третє, не визначені всі істотні умови договору і зокрема його предмет. В проекті договору, який долучено позивачем, не визначено ані місця розташування, ані розмір, ані кадастровий номер земельної ділянки, компенсація оплати за яку позивач бажає отримувати від відповідача.
По-четверте, між сторонами не досягнуто згоди щодо умов договору, які відповідач вважає істотними з огляду на наступне. Відповідач у своїй заяві щодо пропозиції про внесення змін в проект договору запропонувала внести декілька змін в проект договору, надісланий позивачем. На думку відповідача, вказані пропозиції є істотними умовами договору і для визнання договору укладеним сторони повинні у встановленій законом формі дійти згоди щодо цих умов договору. До теперішнього часу згода не є досягнутою, що підтверджує не укладеність договору.
По-п'яте, відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку є підставою для визнання договору недійсним. На думку відповідача, особа, яка не має прав на земельну ділянку, не вправі укладати договори про відшкодування плати за землю щодо такої земельної ділянки. Укладення договору за відсутності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку є підставою для визнання договору недійсним.
По-шосте, відповідач посилаючись на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, вважає встановленим факт того, що на момент звернення позивача з позовом договір не є укладеним.
По-сьоме, у спірному проекті договору не визначено таку істотну умову, як розмір плати.
На думку відповідача позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на законі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки договором не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 Цивільного кодексу України).
Орендна плата складається із двох частин: плати за користування будівлею, іншою капітальною спорудою (їх частиною) та плати за користування земельною ділянкою, в разі якщо за договором наймачеві передається також земельна ділянка.
Плата за користування земельною ділянкою входить до складу плати за договором найму об'єкту нерухомості тільки, якщо це земельна ділянка, на якій знаходиться будівля або споруда, або земельна ділянка, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо наймачеві передається земельна ділянка в більшому розмірі, встановлення плати за неї регулюється земельним законодавством та не входить до орендної плати за будівлю або споруду.
Господарський суд встановив, що за укладеним між сторонами 23.06.2017 договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Кам'янське орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) взяв в строкове платне користування комунальне нерухоме майно (майно) нежитлове приміщення площею 112,4м2 , розміщене за адресою: вул.Харківська, 15, що перебуває на балансі Адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку та становить 196427,00грн.
В наданому позивачем проекті договору відповідачу передається земельна ділянка у розмірі 465,55кв.м.
Враховуючи, що за договором про відшкодування орендарем балансоутримувачу плати за землю передається земельна ділянка в більшому розмірі, аніж площа орендованого приміщення взаємовідносини сторін регулюються земельним законодавством.
Пунктом 11.1 договору закріплено обов'язок орендаря укласти з балансоутримувачем майна договір відшкодування плати за землю.
Наказом від 22.07.2014 за №02/190 Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради пролонговано договір оренди на вбудоване нежитлове приміщення за адресою вул.Харківська, 15 (загальна площа 112,4м2), що перебуває на балансі виконавчого комітету Дніпровської районної у місті ради з відповідачем під розміщення виробництва хлібних виробів строком на два роки одинадцять місяців (п.1).
Відповідачу наказано укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг, відшкодування плати за землю.
Пунктом 14.1.147. Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи господарський суд констатує, що укладення договору про відшкодування плати за землю між сторонами є можливим за умови дотримання порядку його укладання.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначено статтею 181 Господарського кодексу України, а саме господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Отже, позивач вказує, що на виконання статті 181 Господарського кодексу України 14.07.2017 у приміщенні Адміністрації Дніпровського району особисто Гомоновій Жанні Євгеніївні вручено два примірника проекту договору про відшкодування плати за землю. На підтвердження вказаних обставин позивач посилається на лист від 20.07.2017 №4-17/312, який направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. В листі від 20.07.2017 №4-17/312 зазначено наступне: "14.07.2017 у приміщенні адміністраціях району Ви (ФОП Гомонова Ж.Е.) отримали для розгляду та підписання 2 примірники проекту договору про відшкодування плати за землю".
Проаналізувавши твердження позивача та докази на їх обґрунтування господарський суд визнає факт отримання проекту договору про відшкодування плати за землю особисто Гомоновою Жанною Євгеніївною саме 14.07.2017 недоведеним.
Лист від 20.07.2017 №4-17/312 в якому зазначено обставини на які посилається позивач господарський суд визнає неналежним доказом.
Однак господарський суд враховує, що відповідач отримав проект договору про відшкодування плати за землю, що підтверджується долученим саме відповідачем проектом зазначеного договору.
Проаналізувавши проект договору про відшкодування плати за землю, який надано відповідачем господарський суд встановив, що зазначений проект не містить підпису сторони, яка його надіслала, а саме позивача.
Господарський суд взяв до уваги, що договори, які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.
Правила щодо використання підписів при укладенні договорів (вчиненні правочинів) визначені частинами 2 - 4 статті 207 Цивільного кодексу України, а саме правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Господарський суд вважає, що саме позивач не дотримався порядку укладання спірного договору у письмовій формі, який визначений статтею 181 Господарського кодексу України.
Таким чином, господарський суд визнає обґрунтованими твердження відповідача в частині того, що відсутня оферта як одна із умов для визнання договору укладеним.
Господарський кодекс України не містить власних правил щодо моменту укладення договору.
Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Враховуючи, що матеріали справи не містять належних доказів щодо дати отримання відповідачем пропозиції про укладення спірного договору не є можливим визначити момент укладення договору.
Належних обґрунтувань щодо визначення позивачем дати набрання спірним договором чинності саме з 23.07.2017 судом не отримано. Вимоги суду позивачем проігноровано.
Крім того, звертаючись до суду з вимогою про визнання договору укладеним позивач не зазначив конкретних умов договору.
Відповідач звертає увагу суду на заяву щодо пропозиції про внесення змін в проект договору, однак господарський суд вказану заяву не визнає протоколом розбіжностей. За вказаних умов заява відповідача судом не береться до уваги.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимоги відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 27.12.2017.
Суддя І.В. Петренко