Справа № 461/2814/17 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 33/783/1147/17 Доповідач: Белена А. В.
Категорія: ст.483 ч.1 МК України
20 грудня 2017 року м. Львів
Суддя Апеляційний суд Львівської області Белени А.В., за участю представника митниці - Зирянова О.Ю., розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2017 року по ч.1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_3, -
встановив:
Цією постановою ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина Республіки Польща, не працюючого, проживаючого
за адресою: АДРЕСА_1),
закордонний паспорт НОМЕР_4, виданий 20.10.2008 року,
органом Wojewoda Lubelski /4/,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару - 68816,06 грн. з конфіскацією вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил №1007/20900/17 від 01.04.2017 року автомобіля марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN № НОМЕР_2, 2006 р.в., дизель, об'єм двигуна 1997,00 см.куб., ключ запалення до нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території РП серії НОМЕР_7 від 13.03.2017 року, вартістю 68816,06 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 (ОСОБА_3) на користь Львівської митниці ДФС 45641,32 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.
Стягнуто з ОСОБА_3 (ОСОБА_3) на користь держави в особі ДСА України 320,00 грн. судового збору.
Згідно постанови судді першої інстанції, 26.03.2017 року близько 04 год. 30 хв. в зону митного контролю м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС в напрямку в'їзд в Україну смугою руху «зелений коридор» заїхав легковий автомобіль марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_2, під керуванням гр. Республіки Польща ОСОБА_3. Під час здійснення митних формальностей гр. ОСОБА_3 подав до митного оформлення паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_4 від 20.10.2008 року, контрольний талон для проходження по зеленому коридору, заповнену ним митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_6 від 13.03.2017 року згідно якого власником автомобіля є гр. ОСОБА_9, що проживає АДРЕСА_2, співвласником є гр. ОСОБА_8, АДРЕСА_3, а також надав Oswiadczenie від 22.03.2017 року засвідчене нотаріусом ОСОБА_7 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4, як документ що дає право на тимчасове користування вищезгаданого автомобіля громадянином ОСОБА_3. В ході здійснення митного оформлення виникла підозра щодо підробки Oswiadczenie від 22.03.2017 року, отже було прийнято рішення здійснити перевірку автентичності документів поданих гр ОСОБА_3, як підставу для переміщення автомобіля через митний кордон України. Листом Львівської митниці ДФС №2125/13-70-20/10/38 від 27.03.2017 року було скеровано запит до Kancelaria notarialna Notariusz ОСОБА_7, на який отримано відповідь від 27.03.2017 року згідно якої нотаріус ОСОБА_7 роз'яснює, що вищезгаданий документ не був засвідчений в цій канцелярії.
Згідно службової записки УАМП ЛМ ДФС від 09.04.2017 № 13-70-19/46-3-145, вартість автомобіля «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN № НОМЕР_2, як безпосереднього предмету правопорушення, становить 68816,06 грн.
На дану постану подав апеляційну скаргу ОСОБА_3, який просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2017 року та прийняти нову, якою зобов'язати Львівську митницю ДФС України повернути йому або співвласникам: ОСОБА_9, адреса проживання АДРЕСА_2, або ОСОБА_6, яка проживає АДРЕСА_5, автомобіль «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN № НОМЕР_5 р.в., дизель, об'єм двигуна 1997,00 см.куб.; ключ запалення до нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території РП серії НОМЕР_7 від 13.03.2017 року.
Апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, оскільки обставини викладені в рішенні не відповідають дійсності.
Покликається, що немає підстав вважати доручення від 22.03.2017 року підробленим, оскільки нотаріусом не підтверджений даний факт. При проходженні митного контролю були подані всі необхідні документи. Тобто відомості зазначені в документах належним чином не перевірено, а тому вважає, що в його діях відсутні будь-які ознаки вчинення умисного переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання підроблених документів.
Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не встановлено чи є автомобіль, що підлягає конфіскації, комерційним транспортом чи даний транспорт використовується для власних потреб.
Апелянт в судове засідання не прибув з невідомих суду причин, хоча в телефонному режимі його брат був повідомлений про розгляд справи належним чином, однак останній повідомив, що ОСОБА_3 перебуває за межами України.
Заслухавши доповідача, міркування представника Львівської митниці ДФС, який заперечив дану апеляційну скаргу та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції, а апеляцію - без задоволення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Виходячи зі змісту ст.ст.495, 496 МК України, навантаження по складанню протоколу, вчинення процесуальних дій лежить на уповноваженій посадовій особі органу доходів і зборів, яка в силу Закону, зобовязана зібрати докази, встановити всі обставин справи та справу про ПМП направити в суд для розгляду з метою своєчасного, всебічного, повного та об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Суддя, розглядаючи справу про порушення митних правил, має керуватися нормами МК України та КУпАП.
Згідно ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також; з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, відповідно до вимог ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи.
З врахуванням вивчених матеріалів справи, перевірених доводів апеляційної скарги, вбачається, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не дотримано вказаних вимог закону, не перевірено об'єктивність та повноту провадження у справі, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні ч. 1 ст. 483 МК України є не правильним, оскільки здійснений на підставі неповно зібраних матеріалів справи, внаслідок чого неможливо зробити висновок про його винуватість у порушенні вказаних митних правил.
Суддя, розглянувши справу, у своїй постанові вдався до формального викладення фабули правопорушення, яке вказано у протоколі ПМП та переліку матеріалів справи, як доказ вини ОСОБА_3 При цьому, достовірно не встановив і не міг встановити хто є власником транспортного засобу, чи зареєстрований він у встановленому порядку у Республіці Польща, до якого виду цей транспортний засіб відноситься (транспортний засіб комерційного призначення чи транспортний засіб особистого користування), чи не перебуває цей транспортний засіб у розшуку, а відтак чи правомірно користувавсь цим транспортним засобом ОСОБА_3
В матеріалах справи знаходиться доручення від 22.03.2017 року на користування автомобілем марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN № НОМЕР_5 р.в., дизель, об'єм двигуна 1997,00 см.куб.; , яке засвідчене нотаріусом ОСОБА_7 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4, як документ що дає право на тимчасове користування вищезгаданого автомобіля громадянином ОСОБА_3.
У статті 244 ЦК України зазначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно ст.245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Законодавством України, а саме ч.4 ст.250 ЦК України, передбачена лише відповідальність представника перед особою, яка видала довіреність.
Орган доходів і зборів не встановлено особу довірителя, не допитано його з приводу надання доручення ОСОБА_3 та справжності його підпису на цьому дорученні, чи відповідає це доручення законодавству Республіці Польща.
Оскільки нотаріус завіряє лише справжність підпису довірителя, то участь представника при цьому є необов'язкова.
Слід також зазначити, що у матеріалах справи відсутній документ компетентного органу Республіки Польщі або України, який би встановив, що вказане вище доручення є підробленим, а відтак, хто є винним у цій підробці.
Аналізуючи викладене, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що уповноваженою на складання протоколу особою Львівської митниці при оформленні матеріалів про порушення митних правил та судом першої інстанції при прийнятті рішення не були дотримані вимоги закону про всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Для встановлення істини у справі належна перевірка матеріалів органом митниці проведена не була, що залишено поза увагою судом першої інстанції.
Згідно п.3 ч.1 ст.8 МК України, Державна митна справа здійснюється на основі принципів: законності та презумпції невинуватості.
Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.483 МК України не доведена, оскільки відсутні докази цього.
Отже, постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МУ України слід скасувати, а провадження по справі слід припинити у зв'язку з відсутністю у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.
Згідно ч.3 ст. 528 МК України, у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.
Відтак, конфіскований вилучений автомобіль, згідно з протоколом про порушення митних правил №1007/20900/17 від 01.04.2017 року, марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN № НОМЕР_2, 2006 р.в., дизель, об'єм двигуна 1997,00 см.куб., ключ запалення до нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території РП серії НОМЕР_7 від 13.03.2017 року, необхідно повернути ОСОБА_3 без стягнення витрат за зберігання для повернення у Республіку Польща.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ч.3 ст.528; п.1 ч.1 ст.531 МК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволити.
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України - скасувати, а провадження у справі закрити.
Вилучений автомобіль, згідно з протоколом про порушення митних правил №1007/20900/17 від 01.04.2017 року, марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN № НОМЕР_2, 2006 р.в., дизель, об'єм двигуна 1997,00 см.куб., ключ запалення до нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території РП серії НОМЕР_7 від 13.03.2017 року, повернути ОСОБА_3 (ОСОБА_3), без стягнення витрат за зберігання для повернення у Республіку Польща
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Львівської області Белена А.В.