Справа № 462/1868/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/783/5904/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія: 48
07 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Приколоти Т.І.
суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.
з участю секретаря Іванової О.О.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 2 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
Позивач звернулася до суду із позовом, з урахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про поділ спільного майна подружжя, у якому, посилаючись ст.ст. 70, 71 СК України, просить визнати автомобіль «Hyundai Accent», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, спільним майном подружжя, та стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості зазначеного автомобіля в розмірі 88 665,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі, під час цього був придбаний зазначений автомобіль, який після того, як вони розлучилися, залишився у відповідача.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 2 грудня 2015 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 88 665 грн. Проведено розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що шлюб між ним та позивачем розірвано 23 березня 2015 року. Вказує, що спірний автомобіль був придбаний під час шлюбу. Автомобіль було відчужено 11 січня 2014 року, тобто до розірвання шлюбу. Даний автомобіль не належав подружжю, а відтак не може бути визнаний спільно нажитим майном подружжя.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити.
Представник ОСОБА_5, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.
На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що сторони з 20 липня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2015 року (а.с.56).
Спірний автомобіль «Hyundai Accent», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, придбано на підставі довідки-рахунку та зареєстровано за ОСОБА_4 15 січня 2011 року. 11 січня 2014 року зазначений транспортний засіб знято з обліку та зареєстровано за ОСОБА_6 - матір'ю ОСОБА_4 (а.с. 59), що підтверджується довідкою Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району (а.с. 59), і копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 57). Встановлено, що спірний автомобіль відчужено матері відповідача безоплатно.
Відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість вказаного автомобіля становить 177 330 грн. без ПДВ (а.с. 19-25).
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною другою статті 65 СК України та частиною другою статті 369 ЦК України визначено, що при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Правочин, в результаті якого проведено відчуження спірного автомобіля, не оспорений і не визнаний недійсним.
Є встановленим, що відчуження автомобіля відбулось у період перебування сторін у шлюбі, тому подружжя діяло спільно та в інтересах сім'ї, оскільки не було встановлено факту припинення шлюбних відносин між сторонами до дня дарування спірною транспортного засобу. Ця обставина також стверджується тим, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, виданому ОСОБА_6 (а.с.57), зазначені особливі відмітки про право керувати цим автомобілем сторін у справі (на той час подружжя).
З наведеного вбачається висновок, що сторони досягли згоди про відчуження спірного автомобіля матері відповідача, таке відчуження проведено в інтересах їх сім'ї.
Задоволльняючи позов частково, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання спірного автомобіля спільною сумісною власгністю сторін як подружжя і одночасно задовольнив вимогу про стягнення частини його вартості у якості поділу такого майна. Такі висновки суду є взаємовиключними.
Виходячи з наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 88 665 грн. та судового збору в розмірі 886,65 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
В решті рішення не оскаржується і не переглядається.
Керуючись ст. 303, п.1, п.2 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 2 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 88 665 грн. та судового збору в розмірі 886,65 грн., -скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді