Справа № 463/674/17 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/783/5811/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія: 27
07 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Приколоти Т.І.
суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.
з участю секретаря Іванової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 2 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
8 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк (ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 2 квітня 2012 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 2 квітня 2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 20,40% річних на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач допустив заборгованість, кошти не повернув. Просить позов задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 2 серпня 2017 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 2 квітня 2012 року в розмірі 1 728,40 грн. та понесені позивачем судові витрати в розмірі 1600 грн. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду оскаржує позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному об'ємі. Зазначає, що відповідач взятих на себе зобов'язань за договором №б/н від 2 квітня 2012 року не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 грудня 2016 року становить 34 153,95 грн., та складається з заборгованості за кредитом - 1 728,40 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - 26 382,98 грн., заборгованості за комісією і пенею - 3 940 грн. Крім цього, відповідач зобов'язаний сплатити штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентна складова) - 1 602,57 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.
На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів, штрафів та пені, суд першої інстанції виходив з наступного.
Заявлені розміри штрафу, процентів, пені та комісії за користування кредитними коштами містяться в Умовах та правилах надання банківських послуг, однак такі, що підтверджується заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, в самій заяві від 2 квітня 2012 року не були передбачені. Звертаючись з позовом про стягнення заборгованості, позивач посилається на те, що даний кредитний договір є договором приєднання. Відтак, виходячи зі змісту ст.207, ч.1 ст.634, ч.1 ст.639, ст.1055 ЦК України, кредитний договір може бути договором приєднання, однак на укладення такого договору поширюються загальні вимоги щодо форми договору, відтак договір про приєднання, будучи, зокрема, кредитним договором, має бути укладений в письмовій формі та підписаний сторонами. Суд взяв до уваги також те, що Умови та правила надання банківських послуг не є складовою частиною договору, відповідачем вони не підписувались, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови та правила надання банківських послуг в редакції, яка передбачала стягнення процентів та штрафних санкцій, а також розмір таких.
Встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 2 квітня 2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 20,40 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом.
Внаслідок підписання анкети - заяви банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати положення Умов та правил, Тарифів банку.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідач активував картку, користувався наданими йому коштами, що стверджується наданим розрахунком заборгованості, де відслідковується рух коштів; але кошти в повному розмірі банку не повернув.
Відповідно до ч. 2. ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до положень ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Така правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-240 цс 14.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.
Частиною другою ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до розділу 1 загальних положень Умов та правил, які розміщені на офіційному сайті позивача, ПАТ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Клієнт отримує доступ до до всіх послуг банку без обмежень.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись нaлeжним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача про те, що, отримавши кредит на певний строк, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, кошти не повернув, чим порушив умови договору щодо повернення кредиту, допустив заборгованість за кредитом в розмірі 1 728,40 грн.
Проценти, визначені в ст. 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.
Оскільки відповідач своєчасно не повернув банку кредитні кошти відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, з урахуванням встановленого та вимог ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, належить зробити висновок про невиконання ним умов кредитного договору та порушення прав банку, які підлягають судовому захисту.
З наданого розрахунку вбачається, що станом 31 грудня 2016 року позивач визначив заборгованість в сумі 34 153,95 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1 728,40 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - 26 382,98 грн., заборгованості за комісією і пенею - 3 940 грн. Крім цього, відповідач зобов'язаний сплатити штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентна складова) - 1 602,57 грн.
Колегія суддів, з урахувавнням встановленого, не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача в користь позивача процентів, штрафів та пені.
Колегія суддів вважає, що штрафи, проценти і пеня підлягають стягненню з відповідача у сумах, зазначених у позовних вимогах, які ґрунтуються на наданих розрахунках, з якими належить погодитися.
З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення в частині відмови у позовіне відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Висновки суду першої інстанції у цій частині, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3 360 грн.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 2 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код платника податків НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул.Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість у розмірі 34 153,95 грн. (тридцять чотири тисячі сто п'ятдесят три грн. 95 коп.), яка складається з: 1728,40 грн. - заборгованість за кредитом, 26 382,98 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3 940 грн. - комісія, 500 грн. і 1 602,57 грн. - штраф; та 3 360 (три тисячі триста шістдесят) грн. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді