Справа № 459/2656/17
Провадження № 2/459/1044/2017
26 грудня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Жураковського А.І.
з участю секретаря Ганас К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом виконавчого комітету Червоноградської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
09.10.2017 р. представник позивача звернувся у суд з позовом до відповідачки, у якому просить позбавити останню батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 В обґрунтування позову зазначив, що на підставі рішення виконкому від 29.09.2017 р. дитину було відібрано від матері та направлено у дитячий будинок у м. Львів. Стверджує, що відповідачка неналежно виконує батьківські обов'язки, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртним, неодноразово раніше судима, тому вважає, що позбавлення останньої батьківських прав буде доцільними та відповідатиме інтересам дитини.
Представник позивача у позовній заяві та судовому засіданні 30.11.2017 р. заявляв клопотання про допит свідків, яке було задоволене судом. У судове засідання 20.12.2017 р. останній не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначивши, що позов підтримує.
Відповідачка у судове засідання 16.11.2017 р., 30.11.2017 р., 20.12.2017 р. не з'явилася, про причини неявки суд не повідомляла, заяв, клопотань чи відзиву на позов не подавала. Крім цього, відповідачка про зміну свого місця проживання чи місця знаходження суд не повідомляла, судові повістки надсилалися останній за її адресою реєстрації, відтак в силу приписів ст.ст. 128-131 ЦПК України вона вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання, а саме - 26.12.2017 р.
Оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.
Відповідачка є одинокою матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2
Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради своїм висновком від 18.09.2017 р. № 118 вирішила пропонувати виконкому відібрати цю дитину від матері та пред'явити позов про позбавлення останньої батьківських прав.
Рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 28.09.2017 р. № 179 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» вирішено відібрати малолітню ОСОБА_1 від відповідачки і направити дитину у Львівській будинок дитини № 1 на повне державне забезпечення (п. 35-36).
На час розгляду справи малолітня ОСОБА_1 перебуває у вказаній вище установі.
Групою доказів - листами Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області та Червоноградської ЦМЛ - стверджується, що впродовж червня-вересня 2016 р. відповідачка неодноразово потрапляла в поле зору поліції у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_1, за що 19.09.2017 р. притягувалася до відповідальності за ст. 184 КУпАП. У малолітньої ОСОБА_1 в ході медичних оглядів були виявлені на тілі синці, гниди у волоссі і сама дитина була у неохайному, брудному одязі, голодна.
Як видно з листа Червоноградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 20.10.2017 р. № 365/02, взяти сім'ю відповідачки під соціальний супровід не можливо, оскільки її місце проживання не відоме: ні по місцю реєстрації, ні по трьом іншим адресам її ймовірного проживання останню не було знайдено працівниками даного центру.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що працює на посаді інспектора ювенальної превенції Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області, відповідачку знає по роботі, неодноразово розглядала звернення громадян щодо залишення останньою своєї доньки стороннім особам на тривалий час, а також складала висновок про наявність у діях відповідачки правопорушення за ст. 184 КУпАП. Зазначила, що у ході перевірки кількох адрес проживання відповідачки останньої знайдено не було, оскільки вона мешкає або у підвалах, або у третіх осіб, де постійно зловживають алкоголем. Відносно неї розслідується кримінальне провадження за крадіжку. Остання ніде не працює, на контакт не йде, умов для розвитку дитини не забезпечує.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що працює на посаді психолога Червоноградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, відповідачку знає в силу службових обов'язків. Вказала, що малолітня ОСОБА_1 не розвинена для свого віку, її підгодували сусіди, а сама позивачка веде аморальний спосіб життя, допомогою центру не користувалася, порад не слухала, місце її перебування не відоме. Відтак соціальний супровід не здійснювався.
Надаючи правову оцінку встановленим правовідносинам сторін, суд виходить з наступних положень міжнародного та національного права.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, що ратифікованою Україною 27.02.1991 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., що ратифікована постановою парламенту № 789-XII від 27.02.1991 р., держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Підстави для позбавлення судом батьківських прав перелічені у ст. 164 СК України.
Позивач має право на звернення до суду з даним позов в силу норм ст. 165 СК України.
Позивач свій позов мотивує неналежним виконанням відповідачкою своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - постанова ПВСУ від 30.03.2007 року № 3), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осі, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п. 15 цієї постанови).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (абз. другий п. 16 постанови ПВСУ від 30.03.2007 року № 3).
Встановлені фактичні обставини справи та оцінені докази у світлі викладених норм права свідчать, що відповідачка має труднощі у виконанні своїх батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_1 Встановлені судом обставини обґрунтовано вказують на підставність відібрання малолітньої ОСОБА_1 від її матері ОСОБА_2
Проте суд не вбачає в діях відповідачки свідомого нехтування своїми обов'язками матері, а також її винної поведінки щодо ухилення від батьківських обов'язків у такій мірі, щоб це слугувало підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. У судовому засіданні не здобуто доказів, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки відповіло б її інтересам.
Зважаючи на викладене, фактичні обставини справи, інтереси малолітньої дитини, суд вважає, за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.12.2017 р.
Суддя: А. І. Жураковський