Справа № 447/174/16 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 22-ц/783/4154/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія:39
07 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Савуляка Р.В.,
суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.
за участі секретаря: Куцика І.Б.
з участю: ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Новороздільської міської ради Львівської області про визнання права власності,-
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Новий Розділ Львівської області помер його батько ОСОБА_5
Батькові належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої увійшов цей будинок.
Коли він звернувся до Новороздільської державної нотаріальної контори з питанням оформлення своїх спадкових спорав, то йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину згідно постанови від 22 вересня 2015 року №1009/02-51.
Позивач звертав увагу на те, що він фактично прийняв спадщину бо вступив в управління спадковим майном .
Його мама померла, що до смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_3. Окрім нього у батьків була ще одна дитина - його барат ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
Спору про спадкування не має, а сама спадщина не визнана відумерлою, атому він має право на її прийняття як єдиний спадкоємець.
З урахуванням зазначених обставин позивач просив визнати за ним право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі: житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1
Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі: житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі посилається на те, що при вирішенні вказаної цивільної справи суду слід було застосовувати норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР в редакції 1963 року. Так, відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР в редакції, станом на момент відкриття спадщини для придбання спадщини необхідно було, щоб спадкоємець її прийняв.
Позивач проживав окремо від батька, жодних дій для фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном не вчиняв.
Також стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що інших спадкоємців першої черги немає, оскільки після смерті ОСОБА_5 спадщину фактично прийняв його інший син - ОСОБА_7, який, на відміну від позивача, проживав з батьком до смерті, у житловому будинку, що розташований по АДРЕСА_1 залишився тут проживати і після смерті батька, ніс тягар утримання будинку до моменту своєї смерті 12 вересня 2015 р.
Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_7 не звертався до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, він прийняв спадщину, оскільки вступив у фактичне управління та володіння спадковим майном. Натомість інший спадкоємець - позивач не надав суду доказів фактичного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 відповідно до положень ст.549 ЦК УРСР прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 так як вступив в управління та володіння спадковим майном - житловим будинком АДРЕСА_1.
З таким висновком суду повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР визнається, для придбання спадщини необхідно було, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно ст.549 ЦК УРСР в редакції на момент відкриття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Доказів того, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини (станом 20.03.1998 року) був зареєстрований та проживав у спірнім житловім будинку по АДРЕСА_1 не подано.
На даний час, як установлено, позивач зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2.
Після смерті ОСОБА_4 у будинку проживав його інший син ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті ОСОБА_7 в будинку продовжували проживати ОСОБА_8 (співмешканка ОСОБА_7.) та син ОСОБА_7 - ОСОБА_2
Як зазначено у роз»ясненнях Пленуму Верховного Суду України, викладені в п.24 Постанові №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не перевірив належним чином коло спадкоємців після смерті ОСОБА_5, та помилково визнав відповідачем у цій справі Новороздільську міську раду не залучивши до справи ОСОБА_2 права якого, на даний час, порушуються оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає до задоволення, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Новороздільської міської ради Львівської області про визнання права власності - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Мельничук О.Я.