Справа № 456/3358/17
Провадження № 2-а/456/180/2017
іменем України
"12" грудня 2017 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого-судді Яніва Н. М.
при секретарі - Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові, інспектора взводу УПП м. Львів Зозуля Ігора Мироновича про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що постановою інспектора УПП м. Львова Зозуля І.М. від 27.10.2017р. серія БР № 425144 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн.. Вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.10.2017р. близько 11.05 год. на автодорозі Львів-Шегині 18 км+800м. лейтенантом УПП м. Львова Зозулею І.М. на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення серія БР № 425144. З даною постановою не згідний, з наступних підстав. До вказаної постанови жодні докази не долучалися, рапорт відсутній і з його змістом його ніхто не ознайомлював, про що він написав у поясненні, а коли хотів зробити запис у постанові, а це видно, бо коли почав писати, то працівник поліції вирвав з його рук постанову. Крім того, правил дорожнього руху не порушував, разом з тим виконав всі вимоги працівника поліції, щодо зупинки у встановленому місці, щодо пред»явлення належних документів на управління транспортним засобом, також пред»явив страховий поліс. Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто місцезнаходження органу уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції. Ч. 3 ст. 258 КУпАП вказує, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватися вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор Зозуля І.М. суттєво порушив його права. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, його особи, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази та не заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Своїми діями, Зозуля І.М. грубо порушив вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП. Постанова винесена з порушенням вимог закону, основана на припущеннях і в порушення його прав, а тому її слід скасувати.
Позивач у судове засідання не з»явився, хоча судом був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю та додатково пояснив, що постанову винесену інспектором вважає незаконною, заперечує вину свого довірителя, оскільки такий правил дорожнього руху не порушував, а керуючи автомобілем був пристебнутий ремнем безпеки. Не згідний з оцінкою дій позивача інспектором і з його бездоказовими
звинуваченнями, постанова складена безпідставно і не відповідає вимогам законодавства. Його провина, якщо вона мала місце, повинна бути доведена всесторонньо і повно. А тому просить скасувати вищевказану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у місті Львові та інспектор взводу УПП м. Львів Зозуля І.М. у судове засідання не з»явилися, хоча судом були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 27.10.2017р. о 11.05 год. на автодорозі Львів-Шегині 18км+800м., ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 не був пристебнутим ремнем безпеки, тим самим порушив п. 2.3 «в» ПДР України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.1 Правил передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п.2.3 «в» Правил дорожнього руху України (затверджених постановою КМ України від 10.10.2001р. № 1306) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями».
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП настає в разі порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст.121 КУпАП.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів
і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Що й було зроблено інспектором поліції.
В свою чергу інспектором взводу УПП м. Львів в спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів, порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Окрім того, згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 238 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1, інспектором поліції не наведено жодних доказів на підтвердження вчиненого останнім правопорушення, зокрема фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше.
Отже, оскаржувана постанова ґрунтуються виключно на даних з постанови про накладення адміністративного стягнення, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.
Також, при накладенні адміністративного стягнення на скаржника в межах санкції ч. 5 ст. 121, в постанові не відображені обставини та дані, які, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.
Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об'єктивність з'ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та скасовує постанову і закриває справу.
Враховуючи те що в судовому засіданні, жодним чином не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому спірну постанову слід скасувати та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 71, 86, 158-163 КАС України, ст.ст. 22, 247, 293 КпАП України суд, -
Позов задоволити.
Постанову серії БР № 425144 від 27.10.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП України - скасувати.
Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення постанови у повному обсязі чи її прийняття у письмовому провадженні - в цей же строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. М. Янів