22.12.2017 227/3753/16-ц
22 грудня 2017 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Хоменко Д.Є.
за участю:
секретаря - Малашко С.В.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості,-
26.09.2016р. на адресу Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно кредитного договору №50007766 від 25.02.2013 року ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 94643,98 грн., - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 11618,46 дол.США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZDG033880, об'єм двигуна 1958 куб. см, рік випуску 2012. Окрім цього, відповідно до договору про внесення змін/додаткової угоди №1 від 10.02.2014р. до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р. позивачем було надано ОСОБА_3 додатковий кредит у сумі 39042,85грн., ., - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 4262,32 дол.США. Згідно з п.1.6 Умов кредитування, виконання зобов'язання відповідача за договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу №50007766 від 27.02.2013р., за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZDG033880, об'єм двигуна 1958 куб. см, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1 заставною вартістю 135205,68грн.
З квітня 2013р. відповідач почав систематично порушувати свої зобов'язання за договором щодо сплати щомісячних платежів, а з жовтня 2014р. взагалі припинив виконувати свої зобов'язання за договором. Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 240400,30 грн. - загальна сума основного боргу, яка складається з: 198254,90грн. - загальна сума основного боргу зі сплати неповернутої суми кредиту; 18039,56грн. - проценти за користування кредитом; 42145,40грн. - загальна сума невиконаних грошових зобов'язань. Також відповідач має заборгованість за додатковим кредитом за несплаченими платежами за додатковим кредитом на загальну суму 44442,28грн. Крім того позивач розрахував збитки у розмірі 4200,00грн. та інфляційні витрати у розмірі 12830,06грн.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 загальну суму заборгованості в розмірі 301872,64грн., а також понесені судові витрати в розмірі 4528,10грн.
22.12.2017р. в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. На запитання представника позивача пояснив, що вимога про сплату заборгованості надсилалась відповідачу належним чином. Крім того у відповідача є особистий електронний кабінет для перевірки суми заборгованості для її сплати в повній мірі, що передбачено кредитним договором. Також зазначив, що вимога про заборгованість не надсилається поштою лише у випадку, якщо відповідач мешкає на непідконтрольній території України, в зоні дії антитерористичної операції, де фактично листування не здійснюється.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, але в судовому засіданні був присутній представник позивача ОСОБА_2, який позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» не визнав повністю, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач не отримував жодної вимоги про сплату заборгованості за кредитом на додатком кредитом. Також представник відповідача зазначив, що не заперечує факт отримання кредитних коштів ОСОБА_3 у ТОВ «Порше Мобіліті» та несплату заборгованості з усіма виплатами передбаченими в умовах договору, оскільки відповідач не отримував жодного розрахунку наступного платежу та вимоги на сплату заборгованості.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлені такі обставини та відповідно до них правовідносини.
25.02.2013р. між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №50007766, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 94643,98 грн., - еквівалент суми кредиту в доларах США становить 11618,46 дол.США, строком на 60 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, яка є змінною відповідно до ст.2.3 Загальних умов кредитування, для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZDG033880, об'єм двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2012 (том №1, а.с.12-20).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р.), ТОВ «Порше мобіліті» зобов'язується надати позичальнику у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Згідно п.1.4.3 загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р.), до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні розрахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за 3 робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів у повернення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.
Окрім цього, відповідно до п.1.6 Умов кредитування, виконання зобов'язання відповідача за договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу №50007766 від 27.02.2013р., за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZDG033880, об'єм двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1 заставною вартістю 135205,68грн (том №1, а.с.50-55).
Пунктом 3.2 загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р.), сторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у наступних випадках:
- п.3.2.1, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць;
- п.3.2.6, погіршення майнового стану позичальника або виникнення істотного ризику такого погіршення;
Відповідно до п.3.3 загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р.), позивальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для ФОП та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення
Відповідно до графіку погашення кредиту від25.02.2013р., усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту у дол.США, відповідно до ст. 1.3 загальних умов кредитування, дата платежів розрахована до 15.02.2018р. зі сплатою суми кредиту та процентів за користування кредитом (том №1, а.с.21-23).
В матеріалах справи мається згода дружини відповідача на укладення та виконання кредитного договору (том №1, а.с.24, 56, 57).
10.02.2014р. між сторонами було укладено договір про внесення змін/Додаткова угода №1 до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р., відповідно до якого відповідачу було надано додатковий кредит у сумі 39042,85грн., еквівалент у дол.США становить 4262,32дол.США, графік погашення додається, як і у випадку з основним кредитним договором (том №1, а.с.25-31).
Додатковою угодою від 26.09.2014р. до кредитного договору №50007766 від 25.02.2013р., сторони домовились на період 01.10.2014р. по 31.12.2014р. надати ОСОБА_3 відстрочку по сплаті основного боргу за кредитом та процентів, також було затверджено новий графік погашення кредиту з кінцевим терміном повернення 15.05.2018р. (том №1, а.с.32-35).
Позивач долучив до позову рахунки-фактури від 31.10.2014р. по 02.08.2016р., в яких зазначені розрахунки погашення суми додаткового кредиту та проценти за користування додатковим кредитом, а також погашення суми основного кредиту та проценти за його використання (том №1, а.с.58-80).
Також в матеріалах справи мається Вимога від 04.08.2015 року, щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі 224193,48грн. (том №1, а.с.81-82).
Відповідно до письмових заперечень на позовну заяву від 17.03.2017р., про строчка платежу за кредитним договором відбулася виключно з вини позивача. Позивач жодним чином, впродовж з жовтня 2014р. по дату подання позову не виконувала свої обов'язки щодо надіслання рахунків та оплату чергових платежів. До позову надані рахунки фактури без будь якого підтвердження їх надсилання відповідачу. Вважають, що на час подання позовної заяви до суду термін повернення кредиту не наступив, оскільки позивачем не надано доказу про направлення вимоги відповідачу, а також не підтвердженні заявником вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом. У заперечені також вказано, що інфляційні витрати не можуть нараховуватись, оскільки це суперечить практиці Верховного Суду України, оскільки правовідносини між сторонами виконуються в гривні з еквівалентом у дол.США. Заявлені позивачем вимоги, щодо стягнення комісій, інфляційних витрат та збитків - є цілком не законними та не підлягають задоволенню (том №1, а.с.196-198).
06.06.2017р. від позивача на адресу суду надійшло письмове пояснення по справі, відповідно до яких було зазначено, що позивач зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату, що передбачено п.1.4.3 Загальними умовами кредитування. В поясненні також було надано детальний розрахунок заборгованості за щомісячними платежами та усіх платежів по договору відповідно до п.1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору з наданням курсу валют з 28.02.2013р. по 06.12.2013р. та з 03.01.2014р. по 30.04.2014р. (том №1, а.с.211-234; том №2, а.с.21-44).
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.01.2016р., справа № 6-771цс15, Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Отже оскільки судом встановлено, відповідно до кредитного договору та графіку його погашення, що правовідносини між сторонами здійснювались у валюті дол.США, суд відмовляє у задоволені позовних вимог позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 12830,06грн.
Проте сума заборгованості в розмірі 284842,58грн., як складається з: 240400,30грн. - заборгованість за кредитним договором; 44442,38грн. - заборгованість за додатковим кредитом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки така сума знайшла своє підтвердження в наданих до суду розрахунках, представник відповідача не заперечував проти отримання кредитних коштів відповідачем, у судовому засіданні підтвердив не сплату заборгованості через не отримання відповідачем рахунків фактур, доказів про сплату існуючої заборгованості до суду не надано.
Відповідно до п.1.4.3 Загальних умов кредитування (том №1, а.с.14), обов'язок забезпечення отримання рахунків та їх вчасну сплату покладено на позичальника, тобто на ОСОБА_3 а не на ТОВ «Порше мобіліті», як вказував представник відповідача у своїх запереченнях. Тобто відповідач був повинен вжити всіх заходів зі свого боку для отримання рахунків від позивача, чого ним зроблено не було. Суду не було надано доказів з боку відповідача щодо вжиття заходів направлених на отримання рахунків з боку позивача.
Також спростовується позиція представника відповідача щодо ненастання строку сплати заборгованості відповідачем по причині неотримання останнім вимоги про сплату суми кредиту, оскільки п.3.3.Загальних умов кредитування зазначає про обов'язок відповідача повернути позивачу всю заборгованість не тільки протягом 5(п'яти) календарних днів з дати одержання вимоги, а і у разі неотримання такої вимоги - протягом 5(п'яти) днів з дати відправлення повідомлення позивачем. 21.09.2015 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога(а.с.81-84, т.1), тобто позивачем дотримано умов договору і строк сплати заборгованості відповідачем настав з дати відправлення повідомлення.
Щодо повернення боржником суми ПДВ в розмірі 4200,00грн. за надання юридично-консультаційних послуг в розмірі 3500,00грн. Судом розглядаються ці витрати, як витрати пов'язані із наданням юридичних послуг, оскільки сплачувались за юридично-консультаційні послуги згідно договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р., як вказано в акті про надання послуг №559 від 24.11.2015р. Тобто в суму 4200,00 витрат, як вказує відповідач входить сума 3500,00 грн. за надані юридичні послуги. Вказаний договір про надання юридично-консультаційних послуг, акт наданих послуг №559 від 24.11.2015р., рахунок фактура №559 від 24.11.2015 року (том №1, а.с.87-97), містять лише зазначення послуги - юридично консультаційні послуги згідно відповідного договору, жодним чином не відображаючи конкретно проведену роботу, її об'єм та витрачений час, результати проведеної роботи за їх наявності.
За таких обставин суд не може сприймати вказані документи як належний доказ надання юридичних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, і стягнення з відповідача 284842,58грн., які складаються з заборгованості за кредитним договором №50007766 від 25.02.2013 - 240400,30грн., заборгованості за додатковим кредитом - 44442,38грн. В іншій частині позову суд відмовляє по причині необґрунтованості позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4272,26грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Решту судового збору в сумі 255,84 гривень слід залишити за позивачем.
Відповідно до ст. ст.525, 526, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, 13.12.1957р.н. (місце реєстрації: 85000, АДРЕСА_1, іпн.2116611338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини,1В, м.Київ 02152, України, ід.код.36422974) основну суму заборгованості за кредитним договором №50007766 від 25.02.2013р. у розмірі 240 400,30грн., заборгованість за Додатковим кредитом у розмірі 44 442,38грн., що разом становить 284 842,58грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок дві гривні п'ятдесят вісім копійок).
Стягнути з ОСОБА_3, 13.12.1957р.н. (місце реєстрації: 85000, АДРЕСА_1, іпн.2116611338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини,1В, м.Київ 02152, України, ід.код.36422974) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4272,26грн.(чотири тисячі двісті сімдесят дві гривні двадцять шість копійок).
У задоволені позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3, 13.12.1957р.н. (місце реєстрації: 85000, АДРЕСА_1, іпн.2116611338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини,1В, м.Київ 02152, України, ід.код.36422974) збитків у розмірі 4200,00грн. та інфляційних витрат у розмірі 12 830,06грн. - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 22.12.2017 року.
Повний текст рішення виготовлено 27.12.2017року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Є. Хоменко