Справа № 222/1108/17
Провадження № 2/222/410/2017
13 грудня 2017 року Володарський районний суд Донецької області в складі: судді Доценко С.І.,
при секретарі Болбат Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Позивач звернувся суду із зазначеним позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № Д098/АК-046.08.2 від 07 квітня 2008 року . Рішенням Володарського районного суду від 08.04.2014 року з відповідача на користь банку у зв'язку з неналежним виконанням умов договору з відповідача на користь позивача було стягнуто 15020.63 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5111.33 долари США, комісія по обслуговуванню кредиту 17696.98 грн.,пеню за прострочення виконання зобов'язань 17696.98 грн. Проте заборгованість за судовим рішенням не сплачена. Триває нарахування процентів на сум боргу за невиконання умов договору Станом на 31.03.2017 року сума заборгованості становить 166639.49 грн. та складається: 1533.10 доларів США - сума заборгованості за процентами по кредиту за період з 10.12.2013 року по 31.03.2017 року що за курсом НБУ становить 26976058/1 долар США та еквівалентно 41372.10 грн.; 94916.88 грн. - сума 3% річних від суми простроченої заборгованості по процентам та кредиту з 10.12.2013 року по 31.03.2017 року; 10271.26грн- сума нарахованої плати по кредиту за період з 10.12.2013 по 31.03.2017 року; 4395.40 грн. сума 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту за період 10.12.2013 по 31.03.2017 року; 15683.86грн сума інфляційних втрат від суми . простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту за цей же період . Зазначена сума заборгованості є різницею заборгованості з урахуванням рішення Володарського районного суду Донецької області Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями п.1.8,п.1.5.1,п.3 кредитного договору, ст. ст. 526, 530, 610 ,611, 625 ,629, 1049 ч.1, ст.1054, 629 ЦК України.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином буди повідомлені про час і місце судового розгляду справи Представник позивача просив задовольнити позов та розглянути справу у його відсутність, що дає суду право розглянути справу на підставі наявних доказів.
Дослідивши наявні докази окремо та в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, на підставі копії кредитного договору, 07.04.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір у розмірі 16746,35 доларів США, на придбання відповідачем автомобілю Chevrolet LACETTI NF 196, строком на 84 місяця, за умовами якого відповідач щомісяця повинен був сплачувати до 10 числа кожного місяця згідно встановленого графіку погашення кредиту суму на погашення основної заборгованості та 7.70 % за кредитом, які нараховуються згідно п. 4.1. на фактичну суму заборгованості за кредитом. на рахунок 2203600009812.840.08046 Згідно п. 3.9. договору встановлено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів та всіх винагород позичальник сплачує пеню 1,6% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки кредиту та процентів за користування ним. Згідно п.1.5.1 договору щомісячна плата за проведення розрахунків становить 0.25% від суми виданого кредиту. Договір було забезпечено заставою зазначеного автомобілю (а.с.15-19)
За рішенням Володарського районного суду від суду від 08.04.2014 року з відповідача на користь банку у зв'язку з неналежним виконанням умов договору з відповідача на користь позивача було стягнуто 15020.63 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5111.33 долари США, комісія по обслуговуванню кредиту 17696.98 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язань 17696.98 грн. В решті позову було відмовлено.
Згідно наданого суду розрахунку заборгованості за договором за період з 10.12.2013 року по 31.03.2017 року вбачається, що нарахування заборгованості за процентами проводиться шляхом помноження залишку кредиту на процентну ставку за договором, що помножується на кількість днів та ділиться на 365 (у вісокосному-366) днів. Сума розрахована в валюті кредиту - долар США і становить 1533.66 доларів США. ( а.с.12)
Враховуючи, що зазначена заборгованість утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за кредитним договором № Д098/АК-046.08 від 07.04.2008 року, а зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом, вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд вважає обґрунтованим.
Така позиція суду грунтується на положеннях ст. 1046 ЦК України, згідно якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Кредитним договором передбачено сплату процентів на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення,
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не припиняє сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній в справі № 6-157 /цс16
Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання, та суми інфляційних витрат тому що за змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, і положення ст.625 ЦК України про відповідальність за порушення грошових зобов'язань не можуть бути поширені на договірні відносини сторін в іноземній валюті.
Також суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 10 271.26 грн. суми нарахованої плати по кредиту, тому що наданий стороною розрахунок є незрозумілим без посилання на пункти договору та норми закону і його не можливо перевірити.
Враховуючи, що наданий кредитний договір є споживчім, то на нього поширюються положення Закону України «Про захист прав споживача».
Заявляючи вимоги про сплату щомісячної комісії за управління кредитом, позивач не зазначив про те, які саме послуги за вказану комісію були надані відповідачу банком. Посилання на кредитний договір, що нарахування комісії проводиться за послуги банку, що супроводжують кредит, не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», при тому що згідно кредитного договору та додатків до нього кредит сторонами визначено споживчім.
Так, відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Таким чином на підставі викладеного умови про комісійну винагороду банку за управління кредитом є нікчемною, що, відповідно до ст. 215 ч.2 ЦК України не потребує визнання такого правочину недійсним, а тому, відповідно до ст. 216 ЦК України відповідач як сторона договору, не зобов'язаний виконувати передбачені цим пунктом договору умови.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25.09.2013 по справі №6-80ц13 та постанові у справа № 6-1746цс16.
А тому в цій частині позову слід відмовити.
Судові витрати по справі - судовий збір, який становить 1600 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.209,212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН2936104751) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (04136 м. Київ, віл. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, р/р № 361925 в АТ« РОДОВІД БАНК») заборгованість за кредитним договором № Д098/АК-046.08.2, а саме: 1533 (одну тисячу п'ятсот тридцять три) долари США 10 центів - заборгованості за процентами по кредиту за період з 10.12.2013 року по 31.03.2017 року.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН2936104751) на користь держави судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.
Повний текст рішення виготовлений 18.12.2017 року.
На рішення може бути подана апеляція через Володарський районний суд Донецької області до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення, а для осіб, які не були присутні при його проголошення - в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя С.І.Доценко