221/6303/17
2-а/221/137/2017
26 грудня 2017 року Волноваський районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Безрук Т. В.
при секретарі Денисенко Н. В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Волноваха справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі УПФУ у Волноваському районі) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити пені дії,
Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, зазначивши в обґрунтування своїх позовних вимог наступне.
На теперішній час позивач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 22.05.2017 року.
Раніше вона була зареєстрована та проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому у 2015 році звернулася до місцевого управління пенсійного фонду, де її запевнили, що діють за законодавством України та їй буде призначена українська пенсія. Вона подала всі необхідні документи, їй повернули трудову книжку зі штампом про призначення пенсії, але пенсійне посвідчення видане не було, реально пенсію так і не отримала жодного разу.
23.05.2017 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначенням пенсії за віком. Разом із заявою нею були подані всі необхідні документи, які підтверджують трудовий стаж (трудові книжки, диплом про освіту тощо).
На своє звернення отримала рішення про відмову в призначенні пенсі № 1039 від 01.06.2017 року. В якості обґрунтування відмови відповідач зазначає, що в неї на першій сторінці трудової книжки наявний запис про призначення пенсії за віком в Кіровському районі м. Донецька.
Позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки рішення про відмову є необґрунтованим, так як відповідач не врахував, що позивач на території, яка контролюється владою України, не отримує пенсію за Законами України. Штамп в трудову книжку позивачки про те, що їй призначена пенсія, ще не свідчить про те, щ позивачка взагалі була поставлена на облік як пенсіонер та що їй була призначена пенсія, яка їй нараховуються та виплачується. Відповідач не перевірив чи дійсно позивачу була призначена пенсія за віком, та яким пенсійним органом України це було зроблено.
Позивачка просила визнати противоправним, незаконними дії УПФУ у Волноваському районі щодо відмови в призначенні пенсії та скасувати рішення № 1039 від 01.06.2017 року про відмову в призначенні їй, позивачу, пенсії за віком. Зобов'язати УПФУ у Волноваському районі повторно розглянути її заяву від 23.05.2017 року про призначення пенсії за віком та призначити пенсію.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, зазначивши що при прийняті рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком УПФУ у Волноваському районі діяло відповідно до вимог чинного законодавства. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 16.05.1959 року, що підтверджується паспортом. Відповідно до паспорту позивач зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.7-11).
Згідно довідки № НОМЕР_1 від 22.05.2017 року позивач ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).
Досягнувши відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку позивач звернулася з заявою до відповідача про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням УПФУ у Волноваському районі № 1039 від 01.06.2017 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв'язку з тим, що на першій сторінці трудової книжки позивача наявний запис про призначення пенсії за віком в Кіровському районі м. Донецька (а.с. 15).
На сторінці першій трудової книжки позивача серії БТ-І №0022763, виданої 12.12.1984 р. є відтиск штампу з надрукованими словами російською мовою «Управлением ПФУ в Кировском районе г. Донецка Пенсия назначена» та рукописним текстом «по возрасту с 05.05.2015». Міститься підпис без зазначення прізвища. Печатка, які засвідчує вищенаведені відомості відсутня (а.с. 16).
На сторінці першій трудової книжки колгоспника на ім'я позивача №0740136, виданої 01.06.1981 р. є відтиск штампу з надрукованими словами російською мовою «Управлением ПФУ в Кировском районе г. Донецка Пенсия назначена» та рукописним текстом «по возрасту с 05.05.2015». Міститься підпис без зазначення прізвища. Печатка, які засвідчує вищенаведені відомості відсутня (а.с. 34).
Трудова книжка на ім'я позивача серії БТ-І №0022763, видана 18.03.2002 р. не містить штампу про призначення пенсії (а.с. 26).
Згідно ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Аналогічна норма міститься в постанові ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При вирішенні заяви позивача про призначення пенсії відповідач повинен був керуватися принципом верховенства права (ст. 8 КАС України), відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 8 ОСОБА_4 України визначено, що ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.
Згідно із ст. 19 ОСОБА_4 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ОСОБА_4 України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі ст. 64 ОСОБА_4 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_4 України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно до ст. 46 ОСОБА_4 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08.07.2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (у відповідній редакції) (далі Закон № 1207-VII) для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. {Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1706-VII від 20.10.2014 (ч.1). Ч. 2 цієї статті передбачає, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ч. 3 цієї статті встановлює, що громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України. Частини 2-4 ст. 9 Закону № 1207-VII передбачають, що: 2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. 4. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тобто цей документ не є належним та допустимим доказом того, що позивачу ОСОБА_1 була призначена пенсія.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність: рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
УПФУ у Волноваському районі Донецької області не надали суду належних та допустимих доказів того, що позивачу була призначена в Україні пенсія.
Так, рішення про призначення позивачу пенсії та витягів з програмного забезпечення АСОПД/КОМТЕХ з бази особових рахунків про те, що позивач отримує пенсію, відповідач всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України суду не надав.
З відповіді Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області за вих. № 25564/02/07-46 від 02.11.2017 року на ім'я позивача ОСОБА_1 вбачається, що згідно перевірки центральної бази даних одержувачів пенсій остання на обліку не перебуває (а.с 39).
Таким чином, суд вважає, що УПФУ у Волноваському районі приймаючи оскаржуване рішення № 1039 від 01.06.2017 року не мало підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1 Отже таке рішення є противоправним та підлягає скасуванню. Тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2017 року про призначення пенсії за віком.
Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з Державного бюджету Україну судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Керуючись статтями ст.ст. 6, 72-78, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити пені дії - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № 1039 від 01.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком згідно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 травня 2017 року про призначення пенсії за віком згідно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як особі, якій раніше пенсія за Законами України, пенсійними органами України, в Україні - не призначалась.
Стягнути з Державного бюджету Україну на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Волноваський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т. В. Безрук