20 грудня 2017 року Дніпро справа № 333/5027/17(2-а/333/287/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.,
суддів: Дурасової Ю.В. Богданенка І.Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2017 року (суддя Ярошенко А.Г.) ухвалену в місті Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -,
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просила:
- визнати протиправними дії та розпорядження №813863 від 03.08.2017 року Відповідача щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання, визначення стажу роботи та розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 24.05.2017 року та виплатити різницю розміру з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними дії Відповідача щодо відмови Позивачу у виплаті щомісячного довічного утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови ОСОБА_2 враховувати суми матеріальної допомоги на оздоровлення під час визначення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Відповідача призначити Позивачу з 24.05.2017 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано Відповідача починаючи з 24.05.2017 року виплатити Позивачу різницю розміру довічного утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум.
Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до суддівської винагороди, внаслідок чого законних підстав для перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги відсутні. Також, половина строку навчання за денною формою у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка не може бути зарахована до стажу роботи судді, що враховується при визначенні розміру довічного грошового утримання судді.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 10.11.1993 року по 10.01.2007 року працювала на посаді судді Приазовського районного суду Запорізької області, а з 10.01.2007 року по 23.05.2017 року перебувала на посаді судді апеляційного суду Запорізької області.
Після виходу у відставку ОСОБА_1 обєднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Запоріжжі за заявою позивача останній було призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці відповідно до розпорядження № 813863 від 03.08.2017 року, яке на цей час виплачується. У вказаному розпорядженні вказано зарахований стаж судді 23 роки 6 місяців 15 днів.
У липні 2017 року Позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про перерахунок довічного грошового утриманням з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та врахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання у Київському державному університеті.
ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 07.08.2017 року №298/Б-1 в задоволенні заяви Позивача було відмовлено.
Вказана відмова була обґрунтована тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до суддівської винагороди, у зв'язку з чим законних підстав для перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги відсутні. Також, відсутні підстави для врахування навчання у Київському державному університеті до стажу роботи на посаді судді.
Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальний стаж роботи, що дає Позивачу право на відставку становить 25 років 11 місяців 05 днів, що підтверджено довідкою апеляційного суду про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання та надає право на 90% відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 25 Розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 визначено, що частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Законом України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-VIII від 21.12.2016 року, було доповнено пункт 34 у розділі XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Як свідчать встановлені обставини справи, позивача було обрано суддею Приазовського районного суду Запорізької області 10.11.1993 року, та в той час діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ у відповідній редакції.
Згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Також, згідно з п.3.1 постанови КМУ від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.09.1983 року по 17.06.1988 року Позивач навчалась у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка, а на посаді судді вона пропрацювала більше 10 років.
Вказані обставини також підтверджуються розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Апеляційним судом Запорізької області.
Отже, виходячи з зазначеного, половина строку навчання Позивача у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для неврахування зазначеного стажу при визначенні розміру довічного утримання судді у відставці, та вважає, що наявними є підстави для призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати судді.
Що стосується можливості призначення довічного грошового утримання судді із включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
В п 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про статус суддів». Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Згідно з ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.
Відповідно до ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Крім того, ст.134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІ (IX розділ), тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення є складовою матеріального забезпечення судді і є складовою системи оплати праці судді.
Також, відповідно до пп. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується пенсійним органом, виплата сум грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась позивачу систематично та включена в її оподатковуваний дохід.
Також, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується пенсійним органом, з матеріальної допомоги на оздоровлення, отриманої позивачем, утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно зі ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Необхідно зауважити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної, зокрема в постанові від 6 листопада 2013 року у справі 21-350а13, матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії (в даному випадку, щомісячного грошового утримання).
Отже, виходячи з того, що передбачена спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, та відповідно входить до структури заробітної плати, то означена допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, має враховуватись при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, саме починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, оскільки позивач мала право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при призначенні грошового утримання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2017 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: І.Ю. Богданенко