ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 грудня 2017 року № 826/15481/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку на нерухоме майно у розмірі 1 046,19 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що за відповідачем обліковується сума податкового боргу з податку на нерухоме майно у розмірі 1 046,19 грн., яка виникла внаслідок несплати грошових зобов'язань, нарахованих відповідачу відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.06.2016 року №169047-13 та №169048-13.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 року у справі №826/15781/17 відкрито скорочене провадження та встановлено відповідачеві строк до 20.12.2017 року для подання заперечення проти позову.
Копія вказаної ухвали судді від 01.12.2017 року про відкриття провадження у справі направлена за визначеною у справі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресою відповідача (03048, АДРЕСА_1), однак не була вручена відповідачу під час доставки 09.12.2017 з незалежних від суду причин, з огляду на що та, виходячи з положень частини 4 статті 124, частини 1 статті 127 та частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), копія ухвали суду вважається врученою, а відповідач - належним чином повідомленим про розгляд справи. При цьому, судом враховується, що ухвала розміщена в ЄДРСР за № 70659381.
Натомість відповідачем у встановлений строк (до 20.12.2017 року) та станом на момент прийняття рішення по справі не надано заперечень проти позову, а також не надано доказів оскарження або скасування рішень позивача, на підставі яких останній просить стягнути спірну суму боргу.
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі позивачем заявлена вимога згідно п. 7 ч. 6 ст. 12 КАС України, справа належить до справ незначної складності, а тому розгляд справи продовжується у порядку п. 4 ч. 1 ст. 263 КАС України (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ДПІ у місті Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.06.2016 року, а саме: №169047-13, яким визначено відповідачу суму грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно розмірі 500,16 грн., а також №169048-13, яким визначено відповідачу суму грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно розмірі 546,03 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення 05.12.2016 року було направлено відповідачу на його адресу, однак не вручено із незалежних від позивача причин та повернуто поштою за закінченням терміну зберігання.
У зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань позивачем виставлено податкову вимогу від 24.03.2017 року №6664/17 на суму боргу 1 046,19 грн.
Вказане податкова вимога 05.02.2016 року була направлена відповідачу, однак не вручена із незалежних від позивача причин та повернута поштою за закінченням терміну зберігання.
Загалом, як вбачається з наявної в матеріалах справи картки особового рахунку платника податків та довідці про розмір заборгованості, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на нерухоме майно у розмірі 1 046,19 грн.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як встановлено в абзаці четвертому пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими.
В даному випадку, як вже вказано вище, податкові повідомлення-рішення 05.12.2016 року було направлено відповідачу на його адресу, однак не вручено із незалежних від позивача причин та 09.01.2017 року повернуто поштою за закінченням терміну зберігання, у зв'язку з чим в силу положень пункту 58.3 статті 58 ПК України вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто 09.01.2017 року.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 57 ПК України, відповідач зобов'язаний був сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, чого ним зроблено не було, а тому грошові зобов'язання із податку на нерухоме майно, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 21.06.2016 року №169047-13 та №169048-13, набули статусу узгоджених.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
В даному випадку, як встановлено вище судом, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, спірні грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
У той же час, зазначені грошові зобов'язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу, який не сплачений станом на час звернення до суду та розгляду справи.
Слід зазначити, що ДПІ у відповідності з вимогами 95.2 статті 95 ПК України виставлено відповідачу податкову вимогу. Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.
З наведеного у сукупності вбачається дотримання позивачем вимог п. 95.2 статті 95 ПК України, а відтак і про дотримання встановленої ПК України процедури, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності та те, що зазначені рішення позивача не виконано відповідачем у добровільному порядку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях згаданих вище правових актів та є обґрунтованими, з урахуванням чого надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення у справі про задоволення адміністративного позову.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття даного рішення) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями ст.ст. 2, 5 - 11, ч. 6 ст. 12, ст. ст. 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (адреса: 29000, м. Хмельницькій, вул. Пилипчука, 17; код ЄДРПОУ 39492190) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 03048, АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 03048, АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на користь бюджету суму податкового боргу з податку на нерухоме майно у розмірі 1 046,19 грн. (одна тисяча сорок шість гривень дев'ятнадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.А. Кармазін