ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2017 року № 826/14492/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до 1. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві 2. Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року № 20085-13;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2017 року № 6797-17;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 08.09.2017 року № 6797-17.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до вимог Податкового кодексу України, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", Постанови Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу тощо. На заяву позивача від 11.10.2017 року до Головного управління ДФС у м. Києві щодо надання інформації стосовно об'єкта оподаткування та розрахунку суми транспортного податку, контролюючим органом інформації та доказів, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об'єкта оподаткування в 2016 році, не надано, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року № 20085-13 та як похідні: податкова вимога Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2017 року № 6797-17, рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 08.09.2017 року № 6797-17 є протиправними і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог.
Зважаючи на наявне клопотання суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підставі договору купівлі-продажу № 1СзА-0001/265 від 22.09.2015 року придбано автомобіль Nissan Murano HB 3,5ЦВ CVT LE, 2014 року випуску загальною вартістю 930880,00 грн. (в тому числі ПДВ на суму 155146,67 грн.).
Вказаний автомобіль був зареєстрований 01.10.2015 року, на що отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CXT 438249, державний номерний знак НОМЕР_1.
У подальшому даний транспортний засіб відчужено на користь іншої особи у вересні 2017 року.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року № 20085-13 позивачу визначено грошове зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Оскільки позивачем вказане податкове повідомлення-рішення у встановлений законом строк оскаржено не було, податковий борг по транспортному податку у розмірі 25000,00 грн. став узгодженим, у зв'язку з чим Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу від 25.04.2017 року № 6797-17 та рішення про опис майна у податкову заставу № 6797-17 від 08.09.2017 року.
Як зазначає позивач, окрім вказаних вище податкової вимоги від 25.04.2017 року № 6797-17 та рішення про опис майна у податкову заставу № 6797-17 від 08.09.2017 року, які надійшли поштою у вересні 2017 року, податкове повідомлення-рішення йому належним чином надіслано (вручено) не було, а тому з метою отримання відповідної інформації від органів фіскальної служби, 11.10.2017 року до Головного управління ДФС у м. Києві подано запит про отримання публічної інформації щодо реквізитів податкового повідомлення-рішення, на підставі якого винесено податкову вимогу форми "Ф" від 25.04.2017 року № 6797-17, та відомостей щодо повідомлення позивача про винесення податкового повідомлення-рішення з наданням відповідних копій.
У відповіді Головного управління ДФС у м. Києві від 18.10.2017 року № 15936/П/26-15-13-10-19 вказано, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року № 20085-13 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації позивача, проте 01.09.2016 року зазначене податкове повідомлення-рішення повернулося до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року № 20085-13, а як наслідок - з податковою вимогою Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2017 року № 6797-17 та рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 08.09.2017 року № 6797-17, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ з 01.01.2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».
Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України (тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), з урахуванням змін, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (надалі - Порядок), який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (надалі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.
Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач (пункт 2 Методики).
Згідно пункту 3 Порядку, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:
Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),
деЦн- ціна нового транспортного засобу в Україні;
Г- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;
Гк- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів (пункт 11 Методики).
Згідно пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.
У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Таким чином, аналізуючи наведені вище положення, можна дійти висновку, що для з'ясування середньоринкової вартості автомобіля, керуючись пунктом 2 Методики, необхідно використовувати формулу, наведену в пункті 3 Порядку, згідно з якою при здійсненні розрахунку окрім ціни нового транспортного засобу (Цн), де береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, необхідно враховувати також коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно відповідних додатків.
Згідно примітки до додатку 2 Порядку для транспортних засобів із строком експлуатації до 1 року, а також транспортних засобів, різниця між фактичним та нормативним середньорічним пробігом яких становить до 2 тис. кілометрів, коефіцієнт не визначається.
Отже, при проведенні розрахунку згідно формули вказаній в пункті 3 Порядку, для визначення коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу, що наведений у додатку 2 Порядку, необхідно знати фактичний середньорічний пробіг автомобіля.
Згідно пункту 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно пункту 13 Порядку середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.
Згідно пункту 14 Порядку та пункту 14 Методики Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Натомість, на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку за посиланням http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA можна здійснити розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком за поточний рік та завантажити лише перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році (http://www.me.gov.ua/Files/GetFile?lang=uk-UA&fileId=3065cd92-94f0-4ba1-8fc6-efe3adc578c9)
За допомогою пошуку на запит "Середньоринкова вартість транспортних засобів" можна знайти посилання від 19.01.16 14:14 за яким (http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=fc346609-99d4-43f3-b7bf-11fa5d13b37c&title=SerednorinkovaVartistTransportnikhZasobiv) завантажується документ "vidpovid3.doc" який, в свою чергу, лише цитує окремі положення Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
На заяву позивача контролюючим органом, як вбачається із матеріалів справи, та у судовому засіданні представником відповідачів роз'яснень щодо способу здійснення розрахунку податкового зобов'язання за транспортним податком з фізичних осіб, результат якого вказаний в податковому повідомленні-рішенні винесеного Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року № 20085-13, надано не було.
Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.
Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та пункту 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, 750 розмірів мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року - 1033500,00 грн.
Як вбачається із договору купівлі-продажу № 1СзА-0001/265 від 22.09.2015 року, згідно з яким позивачем придбано автомобіль Nissan Murano HB 3,5ЦВ CVT LE, 2014 року випуску, його загальна вартість становила 930880,00 грн. (в тому числі ПДВ на суму 155146,67 грн.)
Отже, на момент придбання нового автомобіля позивачем в 2015 році його ціна (930880,00 грн.) вже була меншою, аніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати установленої на 1 січня 2016 року (1033500,00 грн.), а тому навіть без застосування розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, згідно Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, а саме в частині застосування необхідних коефіцієнтів у відповідності до формули, наведеній в пункті 3 вказаного Порядку, є очевидним факт невідповідності одному з критеріїв згідно приписів підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 29.06.2016 року № 20085-13 протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно, як наслідок, підлягають скасуванню наступні рішення фіскального органу, а саме: податкова вимога Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2017 року № 6797-17 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 08.09.2017 року № 6796-17, прийняті на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 20085-13.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а відтак задовольняє їх у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Київ Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року № 20085-13.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2017 року № 6797-17.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 08.09.2017 року № 6797-17.
5. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: 03058, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390, адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6) та Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) солідарно судові витрати у розмірі 1920,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять грн.)
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко