Справа № 644/4984/17 Головуючий суддя І інстанції Матвієвська Г. В.
Провадження № 22-ц/790/7347/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
20 грудня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Яцина В.Б.
суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.
за участю секретаря - Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 05 грудня 2017 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою, в якій просила встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов'язку військової служби 31 січня 2015 року у м. Вуглегірськ, Бахмутського району, Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 05 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Не погоджуючись з такою ухвалою ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права.
Вказала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що вона має на меті визначення статусу ОСОБА_1 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією конвенцією та іншими нормами міжнародного права; що іншого порядку встановлення такого юридичного факту чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника заявника, відповідно до ст. 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до статті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення юридичного факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту вказаних статей, а також роз'яснень, викладених у пункті 1 постановиПленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»вбачається, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції суд виходив з того, що у даному випадку виник спір про право.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України в редакції, яка була чинною на день постановлення оскарженої ухвали (ч. 6 ст. 239 ЦПК України в редакції від 15.12.2017), якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суд першої інстанції під час розгляду справи у судовому засіданні 05 грудня 2017 року виходив з того, що має місце спір про право на грошове відшкодування у випадку смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті дії або бездіяльності, яка ймовірно може бути присвоєна державі. Крім того, виходячи із змісту заяви, було з'ясовано, що у заявника виник такий спір про право з Міністерством соціальної політики України та Російською Федерацією, та встановлення визначеного заявником юридичного факту пов'язується із наступним судовим вирішенням спору про право на такі відшкодування ( а.с. 16) , заявник стверджує, що дії Російської Федерації обмежують її ( мовою оригіналу) «право на захист своїх прав та законних інтересів, гарантованих Статутом ООН та Загальною декларацією прав людини» ( а.с. 17).
Заявниця стверджує у своїй заяві (а.с. 8), що порушення її прав пов'язані з російською агресією по відношенню до України.
Однак при цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що у даному випадку виник спір про право цивільне.
Відповідно до ст. 2 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь - якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір.
Статтею 13 Конвенції передбачено, що ця конвенція застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
Вказані норми міжнародного гуманітарного права самі по собі не свідчать про наявність у даному випадку спору про право.
При цьому суд в контексті вищевказаних положень ст. 234 (ст. 293 в редакції від 15.12.2017р.) ЦПК України також не з'ясував, яке юридичне значення має для заявника встановлення факту загибелі її чоловіка внаслідок збройного конфлікту: які права і свободи та інтереси виникають у заявника внаслідок цього, для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав саме цивільного характеру. Посилання суду про виникнення цивільного спору про право з Міністерством соціальної політики України чи РФ - належним чином не обґрунтовані і матеріалами справи не підтверджені.
Оскільки суд не встановив, яке юридичне значення цивільно-правового характеру має для заявника встановлення факту загибелі ОСОБА_2 при виконанні обов'язку військової служби 31 січня 2015 року у м. Вуглегірськ, Бахмутського району, Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, - висновки суду про наявність цивільно-правого спору є передчасними.
Оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; безпідставно вважав встановленим наявності спору про право; порушив норми процесуального права, то відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України колегія суддів скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259, п. 6 ч.1 ст.374, ст.ст. 381-384, 388-391 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 05 грудня 2017 року -скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017року.
Головуючий суддя
Судді колегії