Справа № 622/1191/17 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/790/2074/17 Доповідач: ОСОБА_2
21 грудня 2017 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника на ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувано до підозрюваного ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківська установа виконання покарання № 27».
Виконання ухвали покладено на начальника Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області та начальника Державної установи «Харківська установа виконання покарання № 27».
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Золочівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з уточненням, що вона діє до 08 лютого 2017 року.
Як зазначено в ухвалі, 12 грудня 2017 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Золочівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що 10.12.2017 року ОСОБА_9 близько 15:00 години, знаходився біля магазину «Мінімаркет», розташованого за адресою вул. П. Комунарів, 22 Б, смт Золочів, Харківської області, де зустрів раніше йому невідомого ОСОБА_11 . В момент розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на підставі раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якої, ОСОБА_9 , маючи прямий умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень - наніс ОСОБА_11 , ряд ударів ногами та руками, зібраними в китиці кулака по голові останнього, а саме у ліву скроневу частину обличчя, в результаті чого останній помер на місці.
Слідчий вказує, що причиною смерті ОСОБА_11 стала закрита черепно-мозкова травма, внутрішньочерепний крововилив та набряк головного мозку.
За даним фактом 10.12.2017 було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
11.12.2017 року Золочівським ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області о «00» годині «50» хвилин, в приміщенні Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, без застосування технічних засобів фіксації, відповідно до ст. ст. 40, 104, 131,132, 208-211, 213 КПК України - затримано ОСОБА_9 , як підозрюваного у вчиненні злочину.
11.12.2017 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Крім того, слідчий зазначено, що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017220310000582 від 10.12.2017 містяться матеріали досудового розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Підозрюваний ОСОБА_9 вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи.
В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилались на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 наявність ризиків, передбачених п.1, п.З, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення (а.с.3)
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківська установа виконання покарання № 27» в межах строку досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 2 ст. 121, з урахуванням вимог передбачених п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, та вважав встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, слідчий суддя зазначив, що не визнає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин вчинений із застосуванням насильства, що спричинило загибель людини (а.с.53).
Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді скасувати та винести нову про відмову у задоволенні клопотання Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 від 11 грудня 2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за необґрунтованістю
Апеляційну скаргу захисник обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді незаконна, необґрунтована та невмотивована у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог КПК України та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, захисника ОСОБА_7 який наполягав на задоволенні апеляції, думку прокурора який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у скоєнні тяжкого злочину, за яким законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років та наявності ризиків, передбачених п.1, п.3, ч.1 ст.177 КПК і з цим погоджується колегія суддів.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення є неспроможними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою.
На цій стадії досудового розслідування доводи апеляції захисника не є визначальними для висновків щодо безперечної причетності підозрюваного до інкримінованого злочину та потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В п.81-83 рішення по справі «Ілійко проти Болгаріїї», № 33977/96 від 25.07.2001 ЄСПЛ вказав, що: «…Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів. Суд визнає, що з огляду на серйозність обвинувачень, висунутих проти заявника, органи влади мали підстави вважати, що існування такого ризику було встановлене із самого початку».
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував положення ст.ст. 176,178,183 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування.
Крім того, слідчим суддею виконано вимоги ч.1 ст.194 КПК України.
Судова колегія погоджується з захисником, що є не доведеними ризики передбачені п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, однак це не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Судова колегія зазначає, що фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Щодо посилання в апеляції на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, то судова колегія їх до уваги не приймає оскільки запобіжний захід було застосовано в якості заходу забезпечення кримінального провадження, а не в якості покарання яке може бути призначено лише вироком суду.
Ст.198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.
Наявність у підозрюваного родини, дитини, постійного місця проживання, відсутність судимості, постійної роботи, знаходження на утриманні хворої матері, вірність висновків слідчого судді не спростовує.
Посилання захисника на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Бекчиєв проти Молдови», «Ольстовский проти Польші», «Ілійков проти Болгарії», «Лательє проти Франції» заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.
За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року, щодо застосування у відношенні підозрюваного за ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: