Справа № 640/5766/17 Головуючий суддя І інстанції Нев'ядомський Д. В.
Провадження № 22-ц/790/6904/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори про відшкодування шкоди
20 грудня 2017 року м. Харків.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Яцина В.Б.,
суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,
за участю секретаря : Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення суми страхового відшкодування та стягнення моральної шкоди,
встановила:
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову зазначив, що 17.02.2012 року між позивачем та ПАТ «Страховою компанією ВУСО», крім договору добровільного страхування майна, був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідності: відповідно до полісу АВ/1499405 страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров'ю складає 100000 грн., за шкоду заподіяну майну 50000 грн., розмір франшизи - нуль. 06.03.2012 року сталося ДТП за участю позивача, який о 22 годині 55 хвилин керуючи особистим, технічно справним автомобілем ВАЗ 211040, держ. номер НОМЕР_1, рухався по проспекту 50 річчя ВЛКСМ від Гвардійців Широнінців в напрямку проспекту Тракторобудівників і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який раптово вибіг на проїжджу частину ( не в зоні пішохідного переходу ), внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. За фактом дорожньо-транспортної пригоди прокуратурою Московського району м. Харкова було проведено перевірку, проте на підставі п.2 ст. 6 КПК у зв'язку з відсутністю в діях позивача ознак злочину, було відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Рішенням Московського районного суду від 29.11.2013 року було стягнуто з ОСОБА_3 (позивача) на користь ОСОБА_4 ( потерпілого внаслідок ДТП ) в рахунок матеріальної шкоди 5236 грн.71 коп., в рахунок моральної шкоди 10000 грн., рішення набуло чинності. Після вищезазначеного рішення суду позивач звернувся із заявою до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» з проханням компенсувати йому грошові кошти у сумі 16860 грн., сплачені ним на виконання рішення Московського районного суду від 2911.2013 року, проте відповідач відмовив у страховому відшкодуванні, керуючись ст.36 п.36.4 та ст.37 пп.37.1. 37.1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте позивач з відмовою страхової компанії про компенсації грошових коштів не погоджується, вважає що відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування, оскільки був страховий випадок, тому просить стягнути з відповідача 16860 гривень в якості страхового відшкодування, також зазначає що внаслідок недотримання вимог чинного законодавства з боку страхової компанії, він був вимушений продати свій транспортний засіб, який був єдиним можливим джерелом прибутку, змінився його звичний розклад життя, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача також моральну шкоду внаслідок порушення прав позивача у сумі 30000 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав письмові заперечення, в яких зазначив що позовні вимоги вважає незаконними, необґрунтованими, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО»,яка знаходиться за адресою: 03150 м. Київ вул. Казимира Малевича буд.31 на користь ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_2 майнову шкоду у розмірі 5451 грн. 31 коп. та моральну шкоду у розмірі 272 грн. 56 коп.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО»,яка знаходиться за адресою: 03150 м. Київ вул. Казимира Малевича буд.31 на користь ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн.00 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ПАТ «Страхова компанія «ВУСО»- Жигальська Ю.Ю. в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому посилалась на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене внаслідок невірного, неповного та упередженого з'ясування судом обставин справи та утворених правовідносин, ухваленим під умовою та у зв'язку з чим оскаржуване рішення є таким, що
ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказала, що відповідно до ст. 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наводить вичерпний перелік осіб, якімають право отримати страхове відшкодування і позивач ОСОБА_3 не відноситься до жодної з категорій осіб, наділених таким правом. ОСОБА_3 не є особою яка має право на отримання страхового відшкодування в рамках Закону, а тому і не є належним позивачем в позові про її стягнення, внаслідок чого в ухваленому рішенні невірно встановлений вид правовідносин, що утворились між сторонами, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права закріплених ст. 636 ЦК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити, з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що 06.03.2012 року сталося ДТП за участю позивача, приблизно о 22 годині 55 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи особистим, технічно справним автомобілем ВАЗ 2110 40. держ.номер НОМЕР_1, рухаючись по проспекту 50 річчя ВЛКСМ від Гвардійців Широнінців в напрямку проспекту Тракторобудівників скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який раптово вибіг на проїжджу частину ( не в зоні пішохідного переходу ) та останній отримав тілесні ушкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 власника автомобіля ВАЗ 2110 40, рік випуску 2011, номер кузова НОМЕР_3, держ.номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на підставі полісу № АВ/1499405.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом,- механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі, настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди прокуратурою Московського району м. Харкова було проведено перевірку. Постановою від 21 березня 2012 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
ОСОБА_4 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3, ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди в сумі 5236 грн. 71 коп., втрачений заробіток за тринадцять місяців одноразово - 14911 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн., завдану йому ушкодженням здоров'я, а всього стягнути - 70 147 грн. 71 коп.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2013 позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5236 грн. 71 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Рішення набуло чинності.
Відповідно до вищезазначеного рішення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплатив 15236,71 грн., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2016 року на підставі виконавчого листа № 643/3210/13-ц, виданого 30.01.2014 року Московським районним судом.
Після виконання рішення суду, позивач сплатив 16 860 грн. 42 коп, що підтверджується копією квитанції, яка знаходиться в матеріалах справи.
14.07.2016 р. ОСОБА_3 звернувся із заявою до ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" з проханням компенсувати йому грошові кошти у сумі 16 860 грн., що він перерахував на рахунок виконавчої служби. 19.08.2016 р. позивач знову звернувся до ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" з подібною заявою з метою компенсування йому витрат відповідно до страховки.
Відповідно до листа від 25.07.2016 року ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовила у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 36 п. 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"посилаючись, що Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково,якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ)..»), на підставі наданих документів було встановлено, що відшкодування матеріального збитку потерпілій особі в результаті дорожньо-транспортної пригоди відбулося без погодження з ПрАТ «СК ВУСО». Також у своїй відмові ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" керувалася ст. 37 пп. 37.1, 37.1.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - "... Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: ...невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини їх настання або розмір заподіяної шкоди;..."
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, щозавдана майнова шкода потерпілому - ОСОБА_4 внаслідок ДТП, яка за рішенням Московського районного суду м. Харкова була стягнута з ОСОБА_3, повинна бути відшкодована ПАТ «Страховою компанією «ВУСО» на користь ОСОБА_3
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наведеного.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування визначені статтею 37 Закону, відповідно до якої, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року в справі № 6-2808цс15, яку суди повинні враховувати при розгляді аналогічних справ.
Відповідно до ст. 36.4 вказаного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або
особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування
"Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).
Посилання в доводах скарги на порушення судом норм ст. 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відсутності попереднього погодження страхувальника - позивача відшкодування потерпілому майнової шкоди, пов'язаної з лікуванням і моральної шкоди, що відбулося за рішенням суду, - є безпідставним, оскільки страхова компанія була учасником розгляду вищевказаної цивільної справи, в межах якої мала можливість вчасно заявити про свою незгоду стосовно наявних у даному спорі підстав страхового випадку та розміру страхового відшкодування, тому зазначені обставини, встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2013 мають преюдиціальне значення по цій справі, внаслідок чого не вимагали попереднього погодження зі страховиком.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст. 374 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384, 388-392 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2017 року.
Головуючий суддя
Судді колегії