Справа № 626/1938/14-к
Провадження № 1-кп/626/3/2017
Іменем України
21 грудня 2017 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілого: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красноград кримінальне провадження №12013220350001198 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому що він 25.12.2013р. о 20:00 в с.Піщанка, Красноградського району, Харківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "CHERY-SQR" д.н. НОМЕР_1 , рухаючись без увімкненого світла по вул.Тітова по напрямку м.Харків - м.Дніпропетровськ, під час якого проявив неуважність до дорожньої обстановки та порушив вимоги п.п.1.5; 12.1; 19.1; 19.3 Правил дорожнього руху України:
- п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків...».
- 2.9 а. «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння....»
- 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,
- 19.1 «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;
- 19.3 «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення»,
перетнув суцільну смугу, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «МАЗДА-323» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , що рухався по вул.Тітова за напрямком м.Дніпропетровськ - м.Харків.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водієві автомобіля «МАЗДА-323» ОСОБА_8 було завдано тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 6,7,8 ребер з права та синцями; синець і забій на животі; забій на правій руці, які за ступенем тяжкості згідно висновку судово-медичної експертизи №623-КР/13 від 21.01.2014 відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні даного ДТП та у порушенні ним 25.12.2013 року о 20:00 в с.Піщанка, Красноградського району, Харківської області вимог п.п.1.5; 2.9 а; 12.1; 19.1; 19.3 Правил дорожнього руху України, за наведених вище обставин, що призвело до зіткнення з зустрічним автомобілем «МАЗДА-323» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , що рухався по вул.Тітова за напрямком м.Дніпропетровськ - м.Харків, визнав в повному обсязі та пояснив, як викладено вище, а саме що він 25.12.2013 року о 20:00 в с.Піщанка, Красноградського району, Харківської області керуючи транспортним засобом "CHERY-SQR" д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «МАЗДА-323» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. При цьому не оспорюючи фактичні обставини даного ДТП, не погодився тільки зі ступенем тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень - вважав що у нього відсутній перелом ребер, тобто відсутні середньої тяжкості тілесні ушкодження, в зв'язку з чим заявив клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи.
Після проведення ряду судово-медичних експертиз по встановленню ступені тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілим ОСОБА_8 , в тому числі проведених Харківським обласним бюро СМЕ від 11.02.2015р. №346-КЕ/2014 та 11.06.2015р. №108-КЕ/2015, а також повторної комісійної експертизи ДУ «Головним бюро судово-медичних експертиз МОЗ України» від 21.09.2017 року №40/16, у потерпілого ОСОБА_8 будь-яких ушкоджень(переломів) ребер не виявлено, тобто не підтверджено висновок експерта №623-КР/13 від 21.01.2014р., який було покладено в основу обвинувачення, щодо середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого, а було встановлено у нього тільки легкі тілесні ушкодження. Після ознайомлення з висновками проведених експертиз, в тому числі і від 21.09.2017 року №40/16, в судовому засіданні 21 грудня 2017 року прокурор ОСОБА_9 надав суду постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України, яка погоджена з прокурором вищого рівня, яка була підтримана прокурором і в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Однак після ознайомлення з даною постановою та отримання її копії, потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_10 , яким судом було роз'яснено право, передбачене ч.2 ст.340 КПК України, щодо подальшого підтримання обвинувачення у даному кримінальному провадженні, з постановою прокурора не погодились та висловили позицію на підтримання ними обвинувачення в суді.
Відповідно до положень ч.3 ст.340 КПК України після вказаних дій потерпілому було надано час, необхідний для підготовки до судового розгляд.
При цьому, згідно з положеннями ч.5 ст.340 КПК України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.
Таким чином з огляду на вищезазначені норми КПК України, з моменту відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КПК України, з чим не погодився потерпілий ОСОБА_8 та висловили згоду на підтримання обвинувачення в суді, вказане кримінальне провадження набуло статусу приватного і подальший його розгляд здійснювався судом за процедурою приватного обвинувачення.
Однак в ході подальшого судового розгляду даного кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_10 також відмовились від приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КПК України та просили закрити кримінальне провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 не заперечували проти закриття кримінального провадження в зв'язку з відмовою прокурора та потерпілого від обвинувачення.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.26 КПК України відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення за загальним правилом тягне за собою закриття кримінального провадження.
Згідно з п.2 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення.
Відповідно до положень ч.1 ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення.
Частинами 1 та 2 статті 340 КПК України передбачено, що якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст.341 КПК України повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.
У відповідності до положень ч.1 ст.341 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор України, дійде переконання, що необхідно відмовитись від державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення тощо, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.
Судом встановлено, що кримінальне провадження, порушене відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України, спочатку було кримінальним провадженням публічного обвинувачення.
Однак з моменту відмови прокурора від даного обвинувачення, що викладено у відповідній постанові, яка оформлена згідно з вимогами ст.ст.340-341 КПК України і висловлення позиції потерпілого ОСОБА_8 на подальше підтримання обвинувачення, відповідно до положень ч.5 ст.340 КПК України дане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України, набуло статусу приватного і здійснювалось в подальшому за процедурою приватного обвинувачення.
При цьому відповідно до положень п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення і якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо зазначена обставина виявлена під час судового провадження і обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, а в подальшому і відмовою потерпілого ОСОБА_8 від підтримання обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. необхідно залишити без розгляду, що не позбавляє права останнього, звернутися з ним в порядку цивільного провадження.
Питання щодо речових доказів, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Судові витрати по справі - відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
При цьому, оскільки в діях ОСОБА_7 вбачається порушення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, то після набрання даної ухвали чинності, її копію необхідно направити до Красноградського ВП ГУНП в Харківській області для вирішення питання щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.284, 286, 340-341, 477 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26.12.2013 року за №12013220350001198, відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України - закрити у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Речові докази - диски з відеозаписами ДТП з автомобілів «Мазда-323» під керуванням ОСОБА_8 та «Джили-МК» під керуванням ОСОБА_12 , які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити у справі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя