Комінтернівський районний суд м.Харкова
Номер провадження 1-кп/641/751/2017 Справа № 641/7966/17
21 грудня 2017 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12017220540002661 від 14.11.2017 р., за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною загально-середньою освітою, непрацюючого, розлученого, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розлученого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-29 січня 2003 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 296 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від покарання з іспитовим строком на 1 рік;
-23.06.2003 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 296-60 КК України до 80 годин громадських робіт;
-15.12.2004 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 296, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 13.05.2005 року з Первомайської ВК Харківської області (№ 117) на підставі постанови Первомайського районного суду Харківської області від 05.05.2005 року УДЗ на строк 1 рік 18 місяців;
-20.06.2007 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ст.ст. 70,71 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений за відбуттям строку покарання з Ореховської ВК Запорізької області № 88 05.08.2008 року;
-26.12.2012 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 22.01.2016 року з Казановської ВК Миколаївської області № 93,-
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_3 , будучи засудженим за корисливі злочини проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив корисливий злочин проти власності при наступних обставинах. Так, 12.11.2017 року, близько 22 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи в гостях у свого знайомого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за чужий рахунок, скориставшись, що потерпілий заснув, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підняв з підлоги та поклав до кишені своєї куртки, тим самим незаконно заволодів належним ОСОБА_7 мобільним телефоном «Samsung SM - G350E», вартістю 825 гривень 00 копійок. Після цього, ОСОБА_3 разом з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, сим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, пояснив, що викрав мобільний телефон у зв'язку з тяжким матеріальним становищем. Вказав, що під час досудового розслідування відшкодував завдану школу потерпілому в повному обсязі в сумі 825 грн.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий ОСОБА_7 надав суду заяву, в якій не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просив призначити ОСОБА_3 покарання на розсуд суду.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення (злочину) в судовому засіданні доведена повністю.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин) за ч. 2 ст. 185 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні та добровільно відшкодував завданий збиток потерпілому.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує пом'якшуючі та обтяжуючу покарання обставини, а також бере до уваги, що обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працевлаштований. Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, відноситься до категорії середньої злочинів.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо призначення ОСОБА_3 покарання, у вигляді арешту.
Відповідно до ст.. 124 КПК України, судові витрати, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 5144 від 16.11.2017 року в сумі 296 гривня 61 коп., згідно довідки НДЕКЦ, підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , у вигляді особистого зобов'язання, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді ЧОТИРЬОХ місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , у вигляді особистого зобов'язання, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи № 5144 від 16.11.2017 року в сумі 296,61 грн.
Речові докази: мобільним телефоном «Samsung SM - G350E», що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - вважати повернутим останньому.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя - ОСОБА_1