Провадження № 2/641/1139/2017 Справа № 641/9202/15-ц
20 грудня 2017 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого- судді - Григор'єва Б.П.
при секретарі - Вакуленко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №BLaЖГА00016881 від 09.03.2011 року у розмірі 27645,55 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 09.03.2011 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та відповідачем укладено вищевказаний кредитний договір , відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. строком до 09.03.2014 року. Відповідач порушив умови кредитного договору, в зв,язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 21.08.2015 року складає 27645,55 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавав заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції, після чого подавав заяву про розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
09.03.2011 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та відповідачем укладено кредитний договір №BLaЖГА00016881 .
Згідно п. 1.2 -1.6 договору , банк надав відповідачу кредит на поточні потреби, у розмірі 7000,00 грн., строком до 09.03.2014 року.
Відповідно до п. 2.4.2. договору, проценти та комісію за управління кредитом позивальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення кредиту відповідно до платежів передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом, наведеному у додатку №1 цього договору (надалі- «Графік»).
Процентна ставка за договором встановлена на рівні 15,00 % річних (п.3. спеціальної частини договору).
Щомісячно плата у вигляді комісії за управління кредитом в розмірі 1,75 % від суми кредиту (п.4 спеціальної частини договору.)
Згідно п. 2.5.2 договору позичальник зобов,язується не пізніше дати, встановленої в графіку , поповнювати рахунок банку , вказаний в п. 6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням , у сумах не менших за сум платежів , встановлених в графіку , а також в сумах комісії за управління кредитом.
Згідно п. 2.4.3. договору при простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами коштів нараховуються в порядку , визначеному п. 2.4.1 загальної частини договору.
Згідно п. 4.2. договору у випадку невиконання позичальником обов,язку передбаченого п.3.3.3. загальної частини договору., при тому, що прострочення виконання боргових зобов,язань за договором перевищило 60 календарних днів , банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити штраф у розмірі , зазначеному у п. 8 спеціальної частини договору.
Позивач виконав свої зобов,язання за договором, надавши відповідачу визначену в договорі суму грошових коштів.
Відповідач порушив свої зобов,язання щодо повернення кредитних коштів , сплати процентів за користування кредитом, а також плату за управління кредиту, які передбачені п. 2.5. договору.
Таким чином, згідно розрахунку банку загальна заборгованість станом на 21.08.2015 року складає 27645,55 грн., з них:
Заборгованість по поверненню кредиту - 3039,49 грн.
Заборгованість по поверненню відсотків - 1230,39 грн.
Комісія за РО -1702,71 грн.
Плата за пропуск платежів - 21672,96 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року за №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року за №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого, з 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, а висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Також під час розгляду справи суд має врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Так, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень щодо загальних засад цивільного законодавства та щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Згідно наданого розрахунку позивачем щодо нарахування плати за пропуск платежів зазначено, що з 10.03.2013 року відповідачу нарахували 558,32 грн., яка станом на 10.08.2015 року стала складати 21672,96 грн., а в період з 10.03.2011 року по 10.03.2013 року по нарахуванням стояли значення 0,00 грн. Пояснень яким чином була нарахована така сума позивачем не надано, за таких обставин суд позбавлений можливості встановити правильність та обґрунтованість таких нарахувань, перевірити чи не було пропущено позивачем строк позовної давності щодо нарахування пені, яка складає один рік.
Крім того, у матеріалах справи на а. с. 160-169 (Том 1) міститься банківська виписка за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_2 за період із 09 березня 2011 року по 27 травня 2016 року, відповідно до якої 24 листопада 2015 року останній вніс на рахунок № НОМЕР_1 грошову суму на погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 022 грн.
Таким чином відповідач здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, проте позивач, маючи необхідний обсяг інформації, не повідомив суду зазначених обставин та у зв'язку з цим не уточнив позовних вимог, враховуючи, що відповідно до ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стосовно стягнення судом комісії за управління кредитом у сумі 1 702 грн 71 коп., суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин вважається правомірним не лише тоді, коли не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Разом із тим згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 грудня 2012 року у справі № 6-87цс12, правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, є нікчемним. Визнання нікчемного правочину судом недійсним законом не вимагається, тобто для сторін правочину він не спричиняє правових наслідків, крім наслідків його недійсності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Оскільки відповідно до умов спірного кредитного договору банк надав позичальнику кредит на поточні потреби (споживчі цілі) (п. 1.2 договору, Том 1 а. с. 10), особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Так, відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що Банком незаконно нарахована комісія, передбачена п. 4 спеціальної частини кредитного договору, у розмірі 1,75 % від суми кредиту, оскільки це положення договору є несправедливим та визнається судом недійсним.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі ст. ст. 4, 76-78, 82, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 610, 625, 1050 ЦК України, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосереднього до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Б. П. Григор'єв