Справа № 639/9649/16
2/639/732/17
Іменем України
/заочне/
20 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Іванової І.В.,
за участю секретаря - Тущенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Центр надання адміністративних послуг Новобаварського району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та примусове зняття з реєстраційного обліку, суд -
Встановив:
22.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить ухвалити рішення, згідно якого визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 та зняти останнього з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2012 року, є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач по справі є колишній чоловік її сестри, на прохання якої він був зареєстрований у спірній квартирі. На даний час відповідач не є членом родини сестри і фактично не проживає у спірній квартирі з 01.09.2014 року по теперішній час. Він не сплачує комунальні послуги і виписуватися з квартири у добровільному порядку не бажає. Позивач зазначила, що за останніми відомостями відповідач перебуває на території Російської Федерації. Вона, як власник квартири, не може вільно розпоряджатися своїм майном і вимушена сплачувати комунальні послуги за відповідача. На даний час через фінансові потреби вона вимушена продати квартиру. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням виписатися з квартири добровільно, проте через ненадання адреси його фактичного місцезнаходження, вона не мала змоги направити письмові вимоги. Останнє відоме місця проживання відповідача є адреса розташування її квартири. Факт не проживання відповідача за вказаною адресою понад шість місяців без поважних причин підтверджується актом квартального комітету від 16.12.2016 року. Тому, оскільки відповідач самостійно не анулює свою реєстрацію за зазначеною адресою, вона вимушена була звернутися з позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 21.07.2017 року, позов підтримав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені у позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином, шляхом надання повідомлення до редакції газети «Слобідський край». Від нього не надійшла письмова відповідь на повідомлення суду, або клопотання з проханням відкласти слухання справи. В матеріалах справи достатньо наявних доказів, позивач не заперечує проти винесення заочного рішення, а тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 280, 281 ЦПК України.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість позову та можливість його задоволення частково, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, є власником квартири АДРЕСА_1
Позивач здійснила державну реєстрацію свого права власності на вищевказану квартиру, про що їй було видано витяг № 36505079 від 01.12.2012 року (а.с.13).
Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» дільниці № 66 від 16.12.2016 року про склад сім'ї та прописку, у вищевказаній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с. 18).
У судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 понад рік в вищевказаній квартирі не проживає.
У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 не мешкає. Їм це достовірно відомо, оскільки вони мешкають по сусідству та тісно спілкується з позивачем.
Не вірити поясненням вищевказаних свідків, у суду немає ніяких підстав, оскільки вони є сторонніми особами, які не зацікавлені у розгляді справи на користь позивача.
За правилом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду з позовом про захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; та своїми правами щодо предмету спору розпоряджається на власний розсуд.
У ч. 2 ст. 405 ЦК України зазначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом при відсутності члена сім'ї без поважних причин більш одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підставі наданих доказів у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 без будь-яких поважних причин не мешкає за місцем реєстрації, не використовує житло за його призначенням, не приймає ніякої участі у сплаті за квартиру і комунальні послуги. Вона формально зберігає паспортну реєстрацію в спірній квартирі, тим самим порушує права власника щодо користування, володіння та розпорядження власністю.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідача в зазначеному вище будинку, порушує права позивача, як власника, на право володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою.
За змістом ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року, прийнятій за результатами перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 травня 2011 року у справі про усунення перешкод у користуванні власністю вказано, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 Житлового кодексу України; ст. 405 ЦК України).
За таких обставин вимоги щодо зняття з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідно до квитанції від 21.12.2016 року у сумі 551,20 грн. (а.с. 2)
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складений 26.12.2017 року.
Суддя І.В. Іванова