Провадження №1-кп/639/447/17
Справа №639/4577/17
22 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження зареєстроване 08 липня 2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017220500001396 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 18 лютого 2010 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_6 в ніч з 06 на 07 липня 2017 року, перебуваючи біля б. №11 по вул. Великій Гончарівській в м. Харкові, побачив через сітку «Рабиця» три радіатори, які знаходилися на огородженій вказаною сіткою території сховища, яке належить раніше йому не знайомому ОСОБА_4 . Саме в той час у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на таємне викрадення поміченого ним майна, поєднаного з проникненням у сховище. Далі ОСОБА_6 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, спочатку переліз через паркан, тим самим проник на територію сховища. Надалі, бажаючи довести свій умисел до кінця, ОСОБА_6 заволодів одним радіатором водяного охолодження для автомобіля «ГАЗ 51», який перекинув через паркан. Після цього, ОСОБА_6 звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, причинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 1812 грн. 90 коп.
25 липня 2017 року ОСОБА_6 о 22.30 год., перебуваючи біля будинку №11 по вул. Великій Гончарівській в м. Харкові, побачив через сітку «Рабиця» автомобіль «ГАЗ 51», будка, який знаходився на огородженій вказаною сіткою території сховища, яка належить раніше йому незнайомому ОСОБА_4 . Саме в той час у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на таємне викрадення поміченого ним майна, поєднаного з проникненням у сховище, що могло знаходитися, як на його думку, в будці зазначеного автомобіля. Далі ОСОБА_6 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, спочатку переліз через паркан, тим самим скоїв проникнення на територію сховища, а далі помітивши у будці автомобіля дисковий різак, перфоратор та металеві вироби, діючи повторно, заволодів дисковим різаком фірми «Фиолент professional», перфоратором «bautec germany» ВВН 1650/1 та металевими виробами загальною вагою 21.34 кг., які почав переміщувати по території сховища. При цьому ОСОБА_6 із зазначеним майном направився до паркану, щоб залишити місце злочину та розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Однак, ОСОБА_6 не вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, так як його помітив ОСОБА_7 , який і затримав його на місці скоєння злочину.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, пояснив суду, що дійсно він, вчинив крадіжку, після чого викрадене майно продав, а гроші витратив на власні потреби та намагався вчинити ще крадіжку чужого майна в ході якої був затриманий на місці. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, кваліфікацію злочинів, а також перелік викраденого майна та його вартість не оспорює, цивільний позов визнає.
Потерпілий в судовому засіданні дав показання, які не суперечать викладеному в обвинувальному акті. Свій цивільний позов просив задовольнити.
Обвинувачений та потерпілий вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення та захисту.
Судом роз'ясненні положення ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам процесу вони зрозумілі.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, а також те, що сторони не піддають сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно; за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно.
Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.
Даними, що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не працює.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, обставини що пом'якшують покарання, особу ОСОБА_6 його відношення до скоєного злочину та вважає, що при встановленні остаточного покарання необхідно застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України, а саме принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим та для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів необхідно обрати покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Потерпілим було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином у розмірі 6000 грн.
Згідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, чи самій фізичній чи юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню на загальну суму 2000 грн., які складаються з вартості викраденого майна.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.370, 374, 377 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання:
за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
В силу ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
До набрання вироком законної сили обрати у відношенні ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань УДПтСУ в Харківській області №27. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 27 липня 2017 року.
Процесуальні витрати у сумі 990 грн. стягнути з ОСОБА_6 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів з позначкою виду платежу - за проведення експертиз.
Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в якості матеріальної шкоди 2000 грн.
Речові докази: радіатор водяного охолодження, дисковий різак фірми «Фиолент professional», перфоратор «bautec germany», термос алюмінієвий без кришки, корпус м*ясорубки алюмінієвої без ручки, чайник алюмінієвий без кришки, алюмінієві миски, алюмінієві запчастини та фрагменти запчастин до автомобілів - повернути власнику
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та потерпілому. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1