"21" грудня 2017 р. Справа № 902/1058/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця Золотова Михайла Вікторовича
(АДРЕСА_1)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Ферма "Органік Плюс"
(вул. Пирогова, буд. 37, м. Вінниця, 21100)
про стягнення 34000 грн.
за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,
представників сторін:
позивач: не з'явився;
відповідача : не з'явився
Фізична особа - підприємця Золотов Михайло Вікторович звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Ферма "Органік Плюс" заборгованості в загальному розмірі 24 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 24/04/17 від 24.04.2017р в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 01.12.2017р за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1058/17, справу призначено до розгляду на 21.12.2017р, зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору в даній справі.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017р.
Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.3-4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Положеннями ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи ціну позову та обраний позивачем спосіб захисту, суд вважає за необхідне розглядати справу у в порядку спрощеного позовного провадження.
На визначену судом дату представники сторін не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили. Про розгляд справи сторони повідомлені завчасно та належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень ; 7804 від 14.12.2017р (позивачу), № 7801 від 14.12.2017р (відповідачу).
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду виходячи з наступного.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин спору, суд вимагав від позивача надати ряд доказів на підтвердження викладеного у позовній заяві, а саме: оригінали документів доданих до позовної заяви № б/н. від 18.11.2017 р; договір поставки № 24/04/17 від 24.04.2017 р та докази його виконання в цілому; заявки, видаткові накладні, довіреності на отримання товару в рамках договору поставки № 24/04/17 від 24.04.2017 р; докази проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар, якщо таке мало чи матиме місце (виписи банку); обґрунтований розрахунок ціни позову із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи; провести взаємозвірку заборгованості вказаної в позові за результатами якої скласти акт (для чого позивачу з'явитись до відповідача); інші докази в обґрунтування позовних вимог; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.11.2017 р.
Станом на день розгляду справи, зазначені вимоги суду позивачем не виконано.
Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України (п.4 ст. 226 ГПК України).
Відповідно до п. 4.8 зазначеної Постанови залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Згідно п. 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті (п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України) можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Таким чином, виходячи з тлумачення норми ст. 13 ГПК України суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи.
Однак, сторони, зокрема позивач, не обґрунтували свої вимоги і заперечення доказами, чим порушили покладені на них судом обов'язки.
З огляду на викладене, суд вважає, що неявка позивача у судове засідання, ненадання останнім пояснень з підтверджуючими доказами в обґрунтування своїх доводів, перешкоджає вирішенню справи по суті, оскільки відсутність доказів та пояснень позивача щодо питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
При цьому згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи факт неподання позивачем визначених доказів у суду відсутні підстави для повернення сплаченого ним судового збору.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 185, п.4 ч.1 ст.226, ст.ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов залишити без розгляду.
2. Копію ухвали направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .
Ухвалу підписано 26.12.2017р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (АДРЕСА_1)
3 - відповідачу (вул. Пирогова, буд. 37, м. Вінниця, 21100)