ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 грудня 2017 року 11:29 № 826/5017/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Бесєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2015 № 9023-17, № 9024-17, № 9025-17,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 жовтня 2015 року № 9023-17, № 9024-17 та № 9025-17.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України та зазначає, що він звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування, проте земельна ділянка йому не надана, а тому Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно визначено ОСОБА_1 суму земельного податку.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» та зазначив, що нарахування земельного податку з фізичних осіб ОСОБА_1, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 20 жовтня 2015 року № 9023-17, № 9024-17 та № 9025-17 відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
20 жовтня 2015 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
- № 9023-17, якими визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання в розмірі 2 746,42 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700;
- № 9024-17, якими визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання в розмірі 2 746,42 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700;
- № 9025-17, якими визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання в розмірі 3 783,33 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 16 лютого 2016 року № 1632/ш/99-99-10-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 жовтня 2015 року № 9023-17, № 9024-17 та № 9025-17 та рішення, прийняте за результатами розгляду скарг, а скарги - без задоволення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому, відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 ПК України).
Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд зазначає, що обов'язок здійснювати оплату земельного податку виникає у осіб, які набули право власності на будівлю, споруду або їх частину саме з моменту реєстрації права власності на таке нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 7 липня 2015 року у справі № 826/12388/13-а.
Як встановлено під час розгляду справи, 22 травня 2009 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, як продавцями, та ОСОБА_1, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі, а саме: нежилої будівлі-гаражу для автонавантажувача (літера «Ч») загальною площею - 92,7 кв.м. по АДРЕСА_1, що становить 1/100 частину від майнового комплексу площею 8869,57 кв.м.
Право власності ОСОБА_1 на нежилу будівлю підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 грудня 2015 року.
Пунктом 286.6 статті 286 ПК України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
У відповідності до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Представник відповідача під час розгляду справи зазначив, що 20 серпня 2015 року до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 з проханням поставити на облік, як платника земельного податку та надано витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за місцем розташування в зв'язку з чим позивача поставлено на облік та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування земельного податку за 2013, 2014, 2015 роки.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву надає пояснення відносно того, як здійснено розрахунок земельного податку та вказує, що розрахунок здійснено на підставі витягу з технічної документації.
Разом з тим, суд зазначає, що для нарахування сум земельного податку фізичним особам контролюючому органу, зокрема, необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання.
Проте, суду не пред'явлено документи на підтвердження правильності здійснення розрахунку земельного податку, що не дає можливості перевірити дотримання відповідачем вимог пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, що у свою чергу, унеможливлює перевірку правильності визначення позивачу суми грошового зобов'язання, зазначених у податкових повідомленнях - рішеннях.
Також відповідачем не надано документального підтвердження, що інформація, яка використана під час розрахунку, відповідає даним, які містяться в державному земельному кадастрі.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2015 року № 9023-17, № 9024-17 та № 9025-17.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2013 року № К/800/25459/13 та від 24 червня 2014 року № К/800/62298/13.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 жовтня 2015 року № 9023-17, № 9024-17, № 9025-17, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом"янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551 (п"ятсот п"ятдесят одна) грн. 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом"янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева
Повний текст постанови складений 22 грудня 2017 року.