26 грудня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/782/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд: визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, що міститься у листі №Б-1592 від 12 вересня 2017 року щодо не вчинення дій по зняттю автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574) з обліку в органах соціального захисту населення та наданню дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу; зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації прийняти рішення про безоплатну передачу у власність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, легкового автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574), державний номер CE2691AC та надати дозвіл на проведення процедури перереєстрації такого автомобіля з ОСОБА_2, померлого 29 вересня 2007 року, на ім'я ОСОБА_1, як члена його сім'ї.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до попереднього судового засідання на 15 листопада 2017 року.
Ухвалою суду від 15 листопада 2017 року закінчено підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 20 грудня 2017 року о 12 год. 00 хв.
20 грудня 2107 року від представників сторін до суду надішли клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зазначити таке.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень указаного визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, то вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Так, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, судовий розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 вказує, що 12 вересня 2017 року департаментом соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації листом №Б-1592 відмовлено йому в знятті автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574) з обліку в органах соціального захисту населення та в наданні дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу, у зв'язку із наявністю рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2011 року, яким у позивача вилучено вказаний автомобіль та передано його у розпорядження отримувача гуманітарної допомоги Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.
Із даною відмовою позивач не погоджується, вважає її протиправною, оскільки вона, на його думку, не узгоджується із нормами чинного законодавства.
Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14 травня 2015 року №426-VIII, позивач вказував, що норми вказаних змін до законодавства поширюються на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності вказаних норм.
Зазначав, що у зв'язку із даними змінами у законодавстві має право на отримання автомобіля, який визнаний гуманітарною допомогою для його покійного батька, який помер до набрання чинності Закону України №426 -VIII, а тому рішення Кельменецького районного суду, на яке посилається відповідач як на підставу для відмови у знятті автомобіля з обліку, не ґрунтується на вимогах спеціального законодавства, оскільки дане рішення прийнято до прийняття Закону України №426 -VIII.
Разом із цим позивач вказував, що відноситься до категорії осіб, членів сім'ї померлого інваліда, які мають право на безоплатне отримання автомобіля у власність, оскільки на день смерті свого батька проживав з ним однією сім'єю, а також у зв'язку із тим, що строк експлуатації автомобіля становить 10 років.
Позивач просив суд заявлені вимоги задовольнити повністю.
Відповідач щодо задоволення позову заперечував. Вказував, що Департаментом соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації не може бути вирішено питання щодо надання дозволу на переоформлення автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574), у зв'язку із наявністю рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2011 року щодо даного транспортного засобу, яке було ухвалено до прийняття змін до Закону України «Про гуманітарну допомогу». Тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.
Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно довідки №1444 від 18 листопада 2005 року, виданої виконкомом Оселівської ради Кельменецького району Чернівецької області, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2.
Із довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації №3467 від 26 жовтня 2004 року вбачається, що ОСОБА_2 як інвалід ІІ групи загального захворювання відповідно до висновку обласної медико-соціальної експертної комісії перебував на обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації з 29 червня 2004 року для забезпечення спецавтотранспортом в модифікації МД без права передачі керування під порядковим номером 6.
Рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, оформленого протоколом №26/ГД-2674/К від 25 грудня 2005 року, автомобіль Mercedes-Benz, 1997 року випуску, об'єм двигуна 1799 см.куб., кузов №WDB2020181A570574 визнаний гуманітарною допомогою для передачі інваліду ІІ групи загального захворювання ОСОБА_2.
Як вбачається із доручення від 14 листопада 2005 року, доданого до матеріалів справи, вказаний автомобіль подарувала Головному управлінню праці та соціального захисту населення для подальшої передачі інваліду ОСОБА_2 гр. ОСОБА_4 ОСОБА_5.
03 січня 2006 року автомобіль Mercedes-Benz С 180, 1997 року випуску, об'єм двигуна 1799 см.куб., кузов №WDB2020181A570574 зареєстрований у Кельменецькому МРЕВ ДАІ РУ УМВС України на ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Право керування вказаним автомобілем було передано ОСОБА_2 із обмеженням у розпорядженні автомобілем - без права продажу і дарування.
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-МИ №035687, 29 вересня 2007 року ОСОБА_2 помер, про що в книзі реєстрації смертей 01 жовтня 2007 року зроблено відповідний актовий запис за №21.
На момент смерті ОСОБА_2 діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2006 року №999.
Згідно пункту 41 цього Порядку автомобіль, отриманий, як гуманітарна допомога, після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Оскільки автомобіль членами сім'ї, а саме ОСОБА_1, добровільно не був повернений, що підтверджується Актом про відмову у поверненні автомобіля, тому Головним управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації було подано позов до Кельменецького районного суду Чернівецької області про вилучення у ОСОБА_3 автомобіля марки "Мерседес", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1799 см.куб.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2011 року позов Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації задоволено. Вилучено у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, автомобіль марки «Мерседес», 1997 року випуску, об'єм двигуна 1799 см.куб., кузов №WDB2020181A570574, державний номерний СЕ2691АС та передано його у розпорядження отримувачу гуманітарної допомоги Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації на зберігання в гараж обласного комунального підприємства «Інватранс» за адресою м. Чернівці вул. Енергетична, 2; Вилучено у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, документи на автомобіль та свідоцтво про реєстрацію автомобіля на право керування автомобілем «Мерседес», 1997 року випуску, об'єм двигуна 1799 см.куб., кузов №WDB2020181A570574, державний номерний СЕ2691АС.
На підставі вказаного рішення, 18 липня 2013 року видано виконавчий лист, а 24 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження.
05 травня 2016 року ОСОБА_1 (у зв'язку із прийняттям 14 травня 2015 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» №426-VIII) звернувся із заявою до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, в якій просив надати дозвіл на переоформлення гуманітарного автомобіля Mercedes-Benz С 180, який належав його покійному батькові на нього.
Листом №2171 від 05 травня 2016 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації направив на розгляд Міністерства соціальної політики України документи щодо надання дозволу на передачу у власність ОСОБА_1 - члену сім'ї померлого інваліда ІІ групи ОСОБА_2 автомобіля «Мерседес Бенц», 1997 року випуску, кузов №WDB2020181A570574, який було визнано гуманітарною допомогою згідно протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 15 грудня 2005 року №26/ГД-2674/К.
До даного листа відповідачем додано рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2011 року №2-350/11 та заяву дружини померлого інваліда про відмову від претензій на автомобіль померлого чоловіка.
17 березня 2017 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою, якою просив надати пояснення де і на якому етапі знаходиться заява та пакет документів на переоформлення гуманітарного автомобіля після смерті інваліда на члена сім'ї.
Листом №1241 від 17 березня 2017 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації повідомив позивача, що його заяву щодо переоформлення гуманітарного автомобіля після смерті інваліда на члена сім'ї №2171 від 05 травня 2016 року разом із ксерокопіями низки документів (свідоцтво про смерть ОСОБА_2, паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_3, свідоцтво про народження ОСОБА_2, довідка Оселівської сільської ради Кельменецького району про склад сім'ї, попередній наказ Міністерства соціальної політики України про визнання автомобіля гуманітарним, технічний паспорт, рішення Кельменецького районного суду від 21 жовтня 2011 року №2-350/11 про повернення автомобіля) було направлено до Міністерства соціальної політики України.
Повідомлено позивача, що станом на 17 березня 2017 року рішення щодо передачі гуманітарного автомобіля після смерті інваліда члену сім'ї до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від Міністерства соціальної політики України не надходило.
12 вересня 2017 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації листом №Б-1592 повідомив позивача про розгляд його звернення до народного депутата України ОСОБА_6 щодо безоплатної передачі йому гуманітарного автомобіля після смерті особи з інвалідністю, як члену сім'ї та про направлення до Міністерства соціальної політики України пакет документів для прийняття рішення щодо переоформлення вказаного автомобіля.
Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 06 квітня 2017 року №2008-VIII, згідно якої повноваження щодо прийняття рішень про передачу легкових автомобілів, визнаних гуманітарною допомогою, у власність особам з інвалідністю у разі користування ними понад 10 років або, у разі їх смерті - членам сімей, передані обласним державним адміністраціям, відповідач вказував, що всі справи, які не розглянуті Міністерством соціальної політики України про переоформлення гуманітарних автомобілів були повернуті на адресу Департаменту соціального захисту населення.
Також зазначав, що 07 вересня 2017 року на засіданні робочої групи з гуманітарної допомоги при Чернівецькій обласній державній адміністрації розглянуто його звернення щодо переоформлення гуманітарного автомобіля «Мерседес Бенц», який належав покійному батькові ОСОБА_2.
Повідомив, що відповідно до протоколу №4 засідання робочої групи прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на переоформлення зазначеного гуманітарного автомобіля у зв'язку із наявністю рішення Кельменецького районного суду від 21 жовтня 2011 року справа №2-350/11 про повернення вказаного автомобіля Головному управлінню праці та соціального захисту населення (правонаступник Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження обласної державної адміністрації від 31 травня 2012 року №353-р).
Разом із цим, повідомлено про можливість звернення до суду із позовною заявою про скасування попереднього рішення Кельменецького районного суду від 21 жовтня 2011 року справа №2-350/11 у зв'язку із змінами у законодавстві.
За таких обставин ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги та сприяння гласності і прозорості цього процесу визначає Закон України «Про гуманітарну допомогу» №1192-XIV від 22 жовтня 1999 року (далі Закон України №1192-XIV).
Згідно статті 1 Закону України №1192-XIV (в редакції, що діяла на день смерті ОСОБА_2І.) гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації".
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06 жовтня 2005 року №2961-IV (далі - Закон України №2961-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України №2961-IV держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Згідно частини дев'ятої статті 26 Закону України №2961-IV перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзацу 7 пункту 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 (в редакції, що діяла на час смерті ОСОБА_2, далі - Порядок №999) після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим.
14 травня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» №426-VIII (далі - Закон України №426-VIII), згідно якого частину другу і третю статті 11- 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., №51, ст. 451; 2010 р., №8, ст. 62; 2014 р., №4, ст. 61) викладено в такій редакції:
«Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або у разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль, визначений у частині другій цієї статті, такий автомобіль повертається органам соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України №426-VIII визначено, що норми цього Закону щодо передачі безоплатно у власність членів сім'ї, спадкоємців автомобіля, визнаного гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, поширюються також на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.
На цій підставі внесено зміни й в абзац 7 пункт 41 Порядку №999 та викладено у такій редакції: «після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через головне управління соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики. У разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається головному управлінню соціального захисту населення».
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що внісши зміни до частини другої і третьої статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», законодавцем таким чином врегульовано питання щодо можливості передачі автомобіля, визнаного як гуманітарна допомога членам сім'ї інваліда, а у разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається головному управлінню соціального захисту населення.
Судом встановлено, що на підставі вказаних змін в законодавстві позивач звертався до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації з привожу вирішення питання надання дозволу на переоформлення на нього гуманітарного автомобіля Mercedes-Benz С 180, який належав його покійному батькові.
Однак, 12 вересня 2017 року Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації листом №Б-1592 відмовив у задоволені вимог ОСОБА_3 у зв'язку із наявністю рішення Кельменецького районного суду від 21 жовтня 2011 року у справі №2-350/11 про повернення вказаного автомобіля Головному управлінню праці та соціального захисту населення, правонаступником якого є Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження обласної державної адміністрації від 31 травня 2012 року №353-р.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд звертає увагу на те, що норми Закону України №426-VIII щодо передачі автомобіля, визнаного як гуманітарна допомога членам сім'ї інваліда поширюються на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.
Оскільки смерть ОСОБА_2 настала до набрання чинності Закону України №426-VIII, тому врегулювання спірних правовідносин, що склались на час смерті ОСОБА_2, а саме вирішення питання щодо можливої передачі автомобіля Mercedes-Benz С 180, 1997 року випуску, об'єм двигуна 1799 см.куб., кузов №WDB2020181A570574, визнаного як гуманітарна допомога його сину ОСОБА_3, повинно здійснюватись відповідно до норм Закону України №426-VIII.
У зв'язку із тим, що з 14 травня 2015 року змінилось правове регулювання та застосування норм законодавства щодо перереєстрації транспортного засобу, визнаного як гуманітарна допомога, суд приходить до висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації з посиланням на рішення Кельменецького районного суду від 21 жовтня 2011 року не ґрунтується на вимогах спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Оскільки вказане вище судове рішення було прийняте до прийняття Закону України №426-VIII від 14 травня 2015 року, то норми, якими керувався суд, не можуть більше застосовуватись до спірних правовідносин, адже вказаним Законом змінено порядок їх врегулювання.
Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 29 квітня 2011 року №5149-0-26-11-18 щодо усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів визначено, що при розв'язанні таких правових колізій, як правило, застосовуються загальновизнані прийоми тлумачення правових норм (надання переваги нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо).
Враховуючи викладене, суд вважає посилання відповідача на рішення Кельменецького районного суду від 21 жовтня 2011 року як на підставу для відмови у наданні дозволу на переоформлення автомобіля, наданого покійному батьку ОСОБА_3, про що викладено у листі від 12 вересня 2017 року, безпідставними і необґрунтованими.
У зв'язку із цим, оскаржувана відмова Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації в знятті автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574) з обліку в органах соціального захисту населення та в наданні дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу на ОСОБА_3 є незаконною, а тому заявлений позов в частині її оскарження є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Указаний принцип є конституційним (стаття 8 Конституції України) й означає пріоритет прав та свобод людини, справедливість і гуманізм у діяльності адміністративних органів.
Тому, вирішуючи адміністративні справи, суд має перш за все виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права повинен втілюватись через діяльність судової влади.
Відповідно до завдання, яке сформульовано у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, саме адміністративне судочинство спрямовано на захист прав, свобод, інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та їх посадових і службових осіб, при цьому такий захист має бути ефективним.
На переконання суду, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При цьому суд звертає увагу на те, що повноваження суду при вирішені справи передбачені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно пунктів 2 та 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на наведене, оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є фактично похідною від попередньої позовної вимоги (пункт 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України), з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом листі №Б-1592 від 12 вересня 2017 року, щодо не вчинення дій по зняттю автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574) з обліку в органах соціального захисту населення та наданню дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу, а також для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій по зняттю указаного транспортного засобу з обліку в органах соціального захисту населення і наданню дозволу на його перереєстрацію та для зобов'язання відповідача вчинити такі дії.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття відносно позивача оскаржуваного ним рішення.
В ході судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, натомість доводи позивача в обґрунтування позову є обґрунтованими, а тому такий підлягає задоволенню повністю.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції №13985551 від 17 жовтня 2017 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 640 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, оформлене листом №Б-1592 від 12 вересня 2017 року, щодо не вчинення дій по зняттю автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574) з обліку в органах соціального захисту населення та наданню дозволу на перереєстрацію вказаного транспортного засобу.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації щодо не вчинення дій по зняттю легкового автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574), державний номер CE2691AC, з обліку в органах соціального захисту населення і наданню дозволу на його перереєстрацію.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації вчинити дії щодо зняття легкового автомобіля Mercedes-Benz C 180, 1997 року випуску (кузов №WDB2020181A570574), державний номер CE2691AC, з обліку в органах соціального захисту населення та щодо надання дозволу на проведення процедури перереєстрації указаного автомобіля з ОСОБА_2, померлого 29 вересня 2007 року, на ім'я ОСОБА_1 як члена його сім'ї.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 245, ЄДРПОУ 38345436) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (60124, с. Оселівка, Кельменецький район, Чернівецька області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.
Суддя О.П. Лелюк