ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 грудня 2017 року м. Київ № 826/16451/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовомОСОБА_1
доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник Альони Юріївни
треті особи:ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
провизнання протиправними та здійсненими з порушенням вимог законодавства дії нотаріуса щодо відкриття спадкової справи №2/2015 та внесення відповідних відомостей до Спадкового реєстру під номером 57852138, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник Альони Юріївни, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким просила:
- визнання протиправними та здійсненими з порушенням вимог законодавства дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник Альони Юріївни щодо відкриття спадкової справи №2/2015 та внесення відповідних відомостей до Спадкового реєстру під номером 57852138.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що заведення спадкової справи нотаріусом відбулось з порушенням вимог законодавства щодо отримання передбачених законом документів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України (чинній редакції) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
При вирішенні питання щодо можливості віднесення даної справи до юрисдикції адміністративного суду, судом враховується наступне.
На день звернення позивача до суду із даним позовом (згідно штемпеля на поштовому відправлені - 11.12.2017) діяли положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.08.2017), частиною 1 статті 2 якого було закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України (в редакції від 03.08.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на наступні публічно-правові спори: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Частиною 2 статті 4 КАС України (в редакції від 03.08.2017) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України-15.12.2017), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
Згідно п.12 ч.1 Розділу VII Перехідних положень заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У відповідності до частини 3 статті 3 КАС України-15.12.2017 провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Завданням адміністративного судочинства, за визначенням, викладеним у ч.1 ст.2 КАС України-15.12.2017, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положення частини 2 статті 17 КАС України у попередній редакції знайшли своє відображення в частині 1 статті 19 КАС України-15.12.2017, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах:
- фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
- з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
- спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
- що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
- за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
- щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
- фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
- щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
- щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
- щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
- фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
- щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
В частині 1 статті 4 КАС України-15.12.2017 наведені наступні визначення, що в своїй сукупності надають можливість виокремити основні ознаки спору, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими даним Кодексом:
- адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п.1);
- публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2);
- суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7).
Аналіз наведених вище норм процесуального законодавства, як чинного на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду питання щодо можливості віднесення даного спору до юрисдикції адміністративного суду, дають підстави для висновку, що в порядку адміністративного судочинства не може бути предметом розгляду спір, що не є публічно-правовим за своїм змістом.
Так, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Згідно з п. 3 вказаної Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (в редакції на день підписання Постанови Пленуму) у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання протиправними та здійсненими з порушенням вимог законодавства дій нотаріуса щодо відкриття спадкової справи №2/2015 та внесення відповідних відомостей до Спадкового реєстру під номером, зважаючи на наведення на їх обґрунтування доводи, суд зазначає наступне.
Суспільні відносини правонаступництва, тобто наступництва одних суб'єктів цивільного права - фізичних, юридичних осіб, держави, територіальної громади та інших учасників, визначених у ст.2 ЦК України (спадкоємців) в правах та обов'язках фізичної особи, яка померла (спадкодавця) регулюються спадковим правом.
Захист приватного (суб'єктивного) права спадкування є одним із завдань цивільного судочинства.
Так, згідно п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) (в редакції від 14.11.2017), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Також, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Водночас, об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є, зокрема, права, свободи та інтереси фізичних осіб саме у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що предметом позову в зазначеній частині є порушене приватне право позивача на спадкове майно підстави для відкриття провадження в адміністративній справі та розгляду вказаних вимог в порядку адміністративного судочинства відсутні.
Аналогічний правовий висновок щодо визначення юрисдикції адміністративних судів міститься у постанові Верховного суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16.
Розгляд зазначених вимог може здійснюватись в порядку цивільного судочинства відповідним судом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України в чинній редакції, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.243, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник Альони Юріївни, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до визнання протиправними та здійсненими з порушенням вимог законодавства дії нотаріуса щодо відкриття спадкової справи №2/2015 та внесення відповідних відомостей до Спадкового реєстру під номером 57852138.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, разом із позовними матеріалами, повернути позивачу супровідним листом негайно шляхом їх направлення рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Добрівська