ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2017 року № 826/13225/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищого адміністративного суду України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна судова адміністрація України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України, яка виявилась у не вчиненні дій щодо виплати судді Вищого адміністративного суду України у відставці ОСОБА_1, передбаченої частиною першою статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою та про стягнення з Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 суми вихідної допомоги в розмірі 80 640 грн.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Кодекс законів про працю України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та зазначає, що йому протиправно відмовлено у виплаті вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород у зв'язку з відставкою.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення закону України «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», «Про забезпечення права на справедливий суд» та зазначив про правомірність дій Вищого адміністративного суду України, оскільки на момент виходу ОСОБА_1 у відставку чинним законодавством не передбачено такої виплати, як вихідна допомога, а тому відсутні правові підстави для її виплати.
Представник третьої особи заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та зазначив, що Державна судова адміністрація України є лише розпорядником коштів для потреб місцевих та апеляційних судів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 працював суддею Вищого адміністративного суду України.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 22 серпня 2017 року № 2493/0/15-17 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі вказаного рішення Вищої ради правосуддя Вищим адміністративним судом України на підставі Конституції України, законів України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про відпустки», пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю України відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату суду у зв'язку із звільненням його у відставку (наказ від 18.09.2017 № 306-к).
12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Виконуючого обов'язки голови Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. із заявою про виплату йому вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою на підставі частини першої статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За результатами розгляду вказаної заяви Вищим адміністративним судом України листом від 23 жовтня 2017 року № 1412/9-14/17 повідомлено позивача про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 143 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Разом з тим, відповідно до пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Таким чином, право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, згідно частини першої статті 143 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» виникне у суддів при звільненні у відставку після початку роботи Верховного Суду України.
При цьому, на час звільнення позивача у відставку правовий статус суддів вищих спеціалізованих судів визначав Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Нормою частини 1 статті 136 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону від 14.03.2014 № 887-VII визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Разом з тим, Законом України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (а саме підпунктом 1 пункту 28 цього Закону), який набув чинності з 01.04.2014, виключено вказану статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Законом України від 12.02.2015 № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" викладено в новій редакції Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким не передбачено виплату вихідної допомоги судді при виході у відставку.
Таким чином, суд приймає до увагу позицію відповідача, що на момент звільнення позивача у відставку нормами чинного законодавства не передбачено права суддів на отримання вихідної допомоги.
Крім того, відповідно до п. 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19.11.2013 Конституційний Суд вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення статей 103, 109, 136, 137, абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами.
Отже, враховуючи, що позивачем реалізовано право на відставку шляхом подачі відповідної заяви після набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, та до початку роботи Верховного Суду, суд приходить до висновку про правомірність відмови Вищого адміністративного суду України у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги ОСОБА_1
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункт 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева