Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
26 грудня 2017 р. №820/5744/17
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1, код НОМЕР_1, суму заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 25 348,89 грн. за 2009-2010 рік на р/р управління НОМЕР_2 в ХОУ АТ ДОБУ, МФО 351823, код управління 41247819.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 перебував обліку позивача як платник страхового збору на обов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. 25.07.2014 позивач отримав інформацію з підсистеми "Відомості з реєстру страхувальників" про припинення державної реєстрації ОСОБА_1 На теперішній час сума заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 25 348,89 грн. відповідачем не сплачено. Позивачем було виставлено вимогу про сплату боргу від 08.04.2011 №Ф-646, яка була надіслана відповідачу. Зазначена вимога не була оскаржена.
Від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем направлялась вимога про сплату боргу не на його адресу, через що відповідач не був обізнаний про наявність боргу.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIIІ, який набув чинності 15.12.2017, внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова як фізична особа-підприємець - платник страхового збору а обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований 17.04.2002 як фізична особа - підприємець, 25.07.2014 припинено підприємницьку діяльність.
Законодавством передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Згідно ч. 1. ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до положень ст. ст. 51, 52,598-609 ЦК України, ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-ХІІ, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 року по справі №6-125цс13 .
Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010. № 2464- VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Зазначений закон набрав чинності з 01.01.2011 року.
Відповідно до п. 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Суд зазначає, що відповідач як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, як то передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року № 64/8663.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.п.2.1.3 п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 01.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Статтею 1 Закону України №1058-ІУ (в редакції, що діяла до 01.01.2011) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно п. 6 ч. 2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. 8.2 Інструкції №21-1 та ч. 3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальнику, який на кінець звітного періоду має недоїмку зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають вимогу про сплату недоїмки.
На теперішній час заборгованість відповідача становить 25348,89 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено, що Київським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова було виставлено вимогу про сплату боргу від 08.04.2011 № Ф-649 в розмірі 25348,89 грн., яка надіслана за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.8-9).
Водночас, суд зазначає, що зареєстрованим місцезнаходженням/проживанням відповідача, коли він був зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також на теперішній час як фізичної особи є інша адреса - м. Харків, вул. Астрономічна, буд.35-І, кв.24.
Законом встановлено право на звернення відповідного органу Пенсійного фонду з вимогою про сплату недоїмки або до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, або до суду. Проте, враховуючи, що позивачем вимогу про сплату боргу від 08.04.2011 №Ф-649 направлено за адресою АДРЕСА_1, тобто не за місцем знаходження відповідача, в даному випадку позивачем недотримано порядку направлення вимоги, що є підставою звернення до суду, а отже, вимога не є рішенням суб'єкта владних повноважень, на підставі якого Київське ОУПУ України м. Харкова може звернутися до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з передчасністю заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. т. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мар'єнко Л.М.