ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
21 листопада 2017 року 16:20 № 826/19637/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1.), до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича, (далі - відповідач-1, Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, (далі - відповідач-2, Фонд), про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1, що оформлене у вигляді наказу №237 від 12 грудня 2016 року та додатків до нього, в частині, що стосується позивача;
- зобов'язання відповідача-1 подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом (рахунком) у ПАТ КБ "Євробанк" за рахунок Фонду;
- зобов'язання відповідача-2 включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) у ПАТ КБ "Євробанк" за рахунок Фонду.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем-1 протиправно прийнято рішення про визнання нікчемними правочинів (договорів, операцій) позивача, оформлене наказом №237 від 12 грудня 2016 року, та, відповідно, протиправно не включено позивача до переліку вкладників та до Загального реєстру вкладників ПАТ КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) у ПАТ КБ "Євробанк" за рахунок Фонду.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії (рішення) вчинені (прийнято) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник відповідача-2 у відповідне судове засідання не прибув.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
З наявних в матеріалах справи копій квитанції №240083 від 15.06.2016 р. та виписки по особовому рахунку вбачається, що 15.06.2016 р. позивачем внесено на власний рахунок в ПАТ КБ "Євробанк" НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 198950,00 грн. з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-4732/UAH від 13.09.2012 р.», що також не заперечувалось сторонами.
У той же час, на підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 №73-рш «Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2016 №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким вирішено розпочати процедуру виведення публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 (включно) та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. строк на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 (включно).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» від 07.07.2016 №1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк» з 17.07.2016 по 16.08.2016 включно.
Надалі, на підставі рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким запроваджено процедуру ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018, а також призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. строк на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018.
При цьому, 12 грудня 2016 року відповідачем-1 прийнято наказ №237-ОД, яким визнано нікчемними операції з розміщення 15.06.2016 р. коштів на картковому/поточному рахунку позивача НОМЕР_2 у сумі 198950,00 грн. з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-4732/UAH від 13.09.2012 р.».
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.
Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI, (далі - Закон №4452-VI).
Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що у даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.
У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.
Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.
Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.
Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон №4452-VI, тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно з положеннями статті 2 Закону №4452, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
При цьому, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
У силу статті 44 Закону №4452, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452.
Так, уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно з підпунктом 1 пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення № 14), уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу IІІ Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
З наведеного у сукупності вбачається, що Перелік, який складається уповноваженою особою, та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який, надалі, у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
У свою чергу, як було встановлено під час судового розгляду справи, позивача не було включено Уповноваженою особою Фонду до вказаного Переліку.
Щодо підстав не включення позивача уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Переліку вкладників суд зазначає про наступне.
Згідно з частиною другою статті 38 Закону №4452, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Виходячи з вимог пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідач-1, вважаючи нікчемним правочин за операцією з розміщення позивачем 15.06.2016 р. коштів на картковому/поточному рахунку позивача НОМЕР_2 у сумі 198950,00 грн. з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-4732/UAH від 13.09.2012 р.» в якості підстави вказав пункти 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452. При цьому, у письмових запереченнях проти позову наголошено, що вказаний правочин було вчинено 15.06.2016, тобто у період дії обмежень, встановлених рішенням Правління Національного банку України №70-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних», щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
На підтвердження викладеного, відповідачем надано суду копію акту перевірки від 12.12.2016 №22, затвердженого Уповноваженою особою Фонду, згідно якого виявлено правочини (операції, транзакції) за операціями по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб на поточнікарткові рахунки клієнтів - фізичних осіб, що є нікчемними згідно п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452. Згідно з додатком №1 до вказаного акту, серед вказаних правочинів (операцій, транзакцій) вказано правочин за операцією з розміщення 15.06.2016 р. коштів на картковому/поточному рахунку позивача НОМЕР_2 у сумі 198950,00 грн. з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-4732/UAH від 13.09.2012 р.».
Разом з тим, суд визнає вказані твердження відповідача-1 необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" обмеження. Протилежного відповідачем-1 не доведено.
При цьому, рішенням Правління Національного банку України №70-рш/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" до категорії проблемних" стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
Крім того, договір вкладу (рахунку) укладається із уповноваженою особою ПАТ КБ "Євробанк".
У той же час, відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодного доказу на підтвердження факту порушення вказаного рішення Національного банку України, встановленого під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, зокрема проведення службового розслідування, факту звернення до правоохоронних органів про факт вчинення злочину, тощо.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача-1 про нікчемність правочину за операцією з розміщення 15.06.2016 р. коштів на картковому/поточному рахунку позивача НОМЕР_2 у сумі 198950,00 грн. з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-4732/UAH від 13.09.2012 р.», оформлене наказом №237 від 12 грудня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, а бездіяльність відповідача-1 щодо не внесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - є протиправною.
З урахуванням вказаного, враховуючи відсутність підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вказує про необхідність зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" за рахунок Фонду.
При цьому, зважаючи на те, що інформація про включення позивача до переліку вкладників внесена не була, а Фонду додаткова інформація щодо позивача Уповноваженою особою Фонду не надавалась, у суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) у ПАТ КБ "Євробанк" за рахунок Фонду.
Суд зазначає, що на час розгляду справи та прийняття у ній судового рішення по суті відносини між позивачем та Фондом відсутні, права та законні інтереси позивача Фондом не порушено, що, за переконанням суду, також свідчить про відсутність підстав для зобов'язання Фонду вчинити певні дії щодо позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає задоволенню частково.
Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, відповідність закону (законність) оскаржуваних рішень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії викладаються судом у мотивувальній частині судового рішення, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов викласти зміст резолютивної частини, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича №237 від 12 грудня 2016 року, в частині визнання нікчемною операції з розміщення 15 червня 2016 року коштів на картковому/поточному рахунку позивача НОМЕР_2 у сумі 198950,00 грн. з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-4732/UAH від 13.09.2012 р.».
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
5. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину сплаченого нею судового збору у розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ю.Т. Шрамко