Справа № 815/6742/17
26 грудня 2017 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду ЗАВАЛЬНЮК І.В., вивчивши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 26.03.2015 № 1896/15-53-17-01/НОМЕР_1, податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3.
Пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України.
Так, згідно з п.4, п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві позивач просить поновити йому строк для оскарження акту перевірки від 26.03.2015 № 1896/15-53-17-01/НОМЕР_1 та винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень від 20.04.2015 №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, зважаючи на те, що про існування останніх дізнався при ознайомленні з матеріалами справи № 815/7380/16. Однак, в порушення вимог ч.6 ст.161 КАС України, позивач не надає жодного доказу в обґрунтування поважності причин пропуску строку, не зазначає, коли саме він ознайомився із матеріалами справи № 815/7380/16, та про що конкретно з них дізнався (до позову не надано будь-якого документу на підтвердження факту ознайомлення із матеріалами справи № 815/7380/16, а також копій самих матеріалів, які є істотними для вирішення процесуального питання, зокрема встановлення дати, з якої починається відлік строку на звернення до суду із відповідними вимогами).
Крім того, в обґрунтування позовних вимог покладено твердження позивача про необґрунтованість та безпідставність висновків за актом перевірки від 26.03.2015 № 1896/15-53-17-01/НОМЕР_1. Зокрема, позивач посилається на помилковість відображених в акті перевірки відомостей щодо заниження підприємцем доходу в сумі 372335 грн., зобов'язання по сплаті ЄСВ на суму 89090,34 грн., а також на безпідставно встановлені в ході перевірки види діяльності, якими підприємець займався у періоді, що перевірявся. Однак на підтвердження власної аргументації та на спростування відповідних висновків позивач, всупереч ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 КАС України, не надає будь-яких доказів, зокрема копій первинної та бухгалтерської документації, податкової звітності тощо.
Також, в порушення п.11 ч.5 ст.160 КАС України, згідно з якою в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, у позовній заяві не зазначеного відповідного підтвердження.
Крім того, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 №№ НОМЕР_2 (на суму 60224,55 грн. та застосування штрафних санкцій 15056,13 грн.), НОМЕР_3 (про застосування штрафних санкцій на суму 170 грн.) породжують підстави для змін майнового стану позивача, у зв'язку із чим за дану вимогу до сплати підлягає судовий збір, обчислений за правилами подання адміністративного позову майнового характеру.
Так, суд виходить із того, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
З огляду на викладене, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.
Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Відповідно до ч.3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлена ставка - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в даному випадку складає 754,50 грн. ((60224,55 грн. + 15056,13 грн. + 170 грн.) х 1 %).
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 1600 грн.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, за подачу даної позовної заяви позивачу належало сплатити 2354,50 грн. (1600 грн. + 754,50 грн.), проте згідно доданої до позову квитанції сплачено 1492 грн., у зв'язку із чим позивачу необхідно доплатити 862,50 грн.
Згідно з ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст.169 КАС України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень залишити без руху, надавши п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк