ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2017 року № 826/15541/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС
у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 18.12.2015 №0002731701.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2014 році не отримував прибутків з яких необхідно було б сплачувати відповідні податки до державного бюджету, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях, що долучені судом до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено наступне.
На підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 15.10.2015 №1324 у відповідності з вимогами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статтей 78 та 79 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.14 по 31.12.14.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.11.2015 №5825/26-58-17-01-17-НОМЕР_1 «Про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.14 по 31.12.14».
Перевіркою встановлено недекларування платником податків інвестиційного прибутку за 2014 рік в сумі 113 330 грн., чим порушено підпункт.16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункт 49.1, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункт 57.1 статті 57, пункт 138.1 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 153.8 статті 153, статті.164, пункт 170.2 статті170, пункт 176.1 статті 176 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, що діяв до 01.01.2015 року у зв'язку з чим донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 19 017,40 грн.
На підставі даного акту перевірки відповідачем 18.12.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002731701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів з фізичних осіб на загальну суму 23 941,75 грн., з яких 19 017,40 грн. - основний платіж, 4 924,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так іноземні доходи.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток) отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (п.164.1 ст.164 ПК України).
Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Разом з цим, пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначено оподаткування інвестиційного прибутку.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (пп.170.2.1 п.170.2 ст.170 ПК України).
При цьому, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Відповідно до підпункту "а" 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
При цьому, фізична особа самостійно визначає суму доходів і витрат від операцій з інвестиційними активами, відображає фінансовий результат від таких операцій у річній декларації про майновий стан і доходи та сплачує податок на доходи фізичних осіб.
Згідно з пунктом 53.8 статті 153 Податкового кодексу України, облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.
Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.
Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.
Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;
Перевіркою встановлено, що відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби (довідка за формою 1-ДФ) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 фізичною особою - платником податків отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські фонди» дохід в сумі 113300,00 грн. за ознакою « 112» (інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами.
Судом встановлено, що 26.07.2013 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські фонди» укладено договір продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП».
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 вищезазначеного договору передбачено, що на умовах, передбачених цим договором, продавець - ОСОБА_1 передає у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські фонди» належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» у розмірі 133 300,00 грн., що становить 1% статутного капіталу товариства (надалі частка), включаючи корпоративні права, а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі - 133 300,00 грн. в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 договору сума сплачується покупцем продавцю в термін до 26.07.2015 .
Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські фонди» листом від 25.09.2015 №143 підтверджено достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 протягом 2014 року у розмірі 113300,00 грн.
Перерахування коштів за корпоративні права згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП» від 26.07.2013 відбулося 29.11.2013 на суму 20000,00 грн. та 24.03.2014 на суму 113300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.
Отримавши дохід в розмірі 113300,00 грн., позивачем податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві не подано, що призвело до недекларування інвестиційного прибутку.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Ставка податку, визначена абзацом першим цього пункту, застосовується до доходів у вигляді: процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку; процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами; процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; плати (відсотка), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; доходу у вигляді відсотків (дисконту), отриманого власником облігацій від їх емітента відповідно до закону; доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становить 1218,00 грн. гривень.
Таким чином, сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб згідно з вимогами пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України становить 19 017,40 грн.:
оподатковуваний дохід: 113300,00 грн.
ПДФО за ставкою 15% = 12 180,00 * 15% = 1 827,00 грн.
ПДФО за ставкою 17% = (113 300,00 грн. - 12 180,00 грн.) * 17 % = 17190,40 грн.
1 827,00 грн. + 17 190,40 грн. = 19 017,40 грн.
Відповідно до пункту 123,1 статті 123 Податкового кодексу України сума штрафних (фінансових) санкцій складає 4 754,35 грн. (19 017,40 * 25% = 4 754,35).
В порушення пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України згідно якого платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу, позивачем податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік до контролюючого органу не подано. У зв'язку з чим, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію в розмірі 170 грн.
За викладених обставин суд погоджується із висновком контролюючого органу про порушення позивачем приписів 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункт 49.1, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункт 57.1 статті 57, пункт 138.1 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 153.8 статті 153, статті.164, пункт 170.2 статті170, пункт 176.1 статті 176 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, що діяв до 01.01.2015 у зв'язку з чим донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 19 017,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 924,35 грн.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинство України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.О. Власенкова