21 грудня 2017 р. Справа № 818/1793/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми позовну заяву ОСОБА_3 до Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання відмови протиправною та стягнення грошової допомоги,-
Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила:
- визнати протиправною відмову Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги за 17 років вислуги;
- стягнути з Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3, 53 717, 88 грн. недоплаченої їй одноразової грошової допомоги за вислугу років.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що відповідач листом № 22-1542-17/п-662 від 09.11.2017 відмовив їй у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Підставою для відмови у виплаті грошової допомоги вказано те, що позивач при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ набула право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим їй підлягає обрахуванню для виплати вихідної допомоги виключно час роботи у відповідача тобто, 3 роки.
Позивач вважає таку відмову у виплаті грошової допомоги протиправною, оскільки під час попереднього звільнення вона не набувала права на відповідну виплату.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з вищевикладених підстав.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовної заяви надіслав до суду заперечення, в якому свою позицію обґрунтовував тим, що позивач при попередніх звільненнях набула права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки відповідно до ч.2 ст.9 вказаного закону вказане право мають особи, які мають право на пенсію за цим Законом. У зв'язку з чим відповідач зазначає, що позивач на час звільнення з попереднього місця служби мала право на пенсію за цим законом в майбутньому при досягненні відповідного стажу служби.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовної заяви з підстав викладених у запереченні. Окрім того, на обґрунтування позиції відповідача додатково зазначила, що на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 р. була прийнята постанова «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393, відповідно п.п.2 п.10 ч.2, одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується особи в незалежності їх права фактичне отримання пенсії.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Сумській області з 12.11.1994 по 14.09.2011, звільнена наказом УМВС України в Сумській області від 14.09.2011 № 184 о/с, за ст. 64 п. “ ж” - за власним бажанням (а.с.18). На момент звільнення з ОВС вислуга років у календарному обчисленні становила - 16 років 10 місяців 02 дні.
З 25.09.2013 по 22.09.2017 позивач проходила службу у Державній кримінально - виконавчій службі України. Наказом № 250 / ОС-17 від 22.09.2017 начальника Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України майора внутрішньої служби ОСОБА_3, начальника Краснопільського районного сектору з питань пробації Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України звільнено зі служби за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (через хворобу). Вислуга років ОСОБА_3 на день звільнення з Державної виконавчої служби України в календарному обчисленні складала 20 років 9 місяців 29 днів, для нарахування грошової допомоги 20 років 9 місяців 29 днів.
В подальшому відповідач вніс зміни в наказ № 250 / ОС-17 від 22.09.2017, а саме було змінено розмір стажу для нарахування грошової допомоги, а саме замість 20 років 9 місяців 29 днів було зазначено 3 років 11 місяців 27 дні. Вказане виправлення відповідач пояснив допущеною арифметичною помилкою працівником, який готував до підпису наказ. Нову редакцію вказаного наказу позивач отримала 07 листопада 2017 року (як вказує відповідач), однак у зв'язку з відмовою позивача засвідчити факт отримання вказаного наказу працівниками відповідача був складений відповідний акт від 07.11.2017 (а.с.35).
Відповідно до розрахунку грошової допомоги при звільненні зі служби, позивачу при звільненні зі служби з посади начальника Краснопільського районного сектору з питань пробації Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 календарних роки служби в розмірі 9 479, 62 грн. (середньомісячне грошове забезпечення - 6 319, 75 грн.).
Відповідач при визначенні стажу та розміру одноразової грошової допомоги при звільненні врахував виключно 3 роки служби позивача саме у відповідача. Відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні за 17 років, відповідач послався на ч.6 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до якої, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відповідач зазначає, що не зважаючи на листи надані позивачем з передостаннього місця роботи в яких зазначено, що позивач на час звільнення з роботи (14.09.2011) не набувала права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% (19-24), все одно вважає, що на вказані виплати позивач має право.
Суд, задовольняючи позов, свою позицію обґрунтовує наступним.
На час звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а саме 14.09.2011, ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» діяла в наступній редакції: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до ст. 12 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на 14.09.2011) пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Особам, які є інвалідами війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".
Як встановлено у судовому засіданні станом на 14.09.2011 (звільнення з ОВС) позивач не набула права на призначення та отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що не заперечував відповідач в своїх письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні.
Доводи відповідача, що ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не пов'язує право отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з правом призначення та отримання пенсії відповідно вказаного закону не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Окрім того, відповідач в своїх запереченнях послався на постанову КМУ від 17 липня 1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в п.п.2 п.10 ч.2, якої зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд зазначає, що вказана постанова прийнята відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" і Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону Кабінет Міністрів України, а тому дана постанова, як підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити самому закону.
Відповідно до наданого сторонами розрахунку (а.с.56) місячне грошове забезпечення позивача складало 6319,75 грн., а тому недоплачена сума одноразової грошової допомоги при звільнені за 17 років складає 53717,88 грн. ((6319,75/2)*17). У зв'язку з тим, що відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті вказаної суми, суд погоджується з вимогою позивача, що належним шляхом захисту порушеного права, є саме стягнення даної суми на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до Північно - Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання відмови протиправною та стягнення грошової допомоги - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги за 17 років вислуги.
Стягнути на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (вул. Перемоги, 26 б, кв. 6, м. Краснопілля, Сумської області, ІПН № НОМЕР_1) з Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (61010, вул. Нетіченська, 14, м. Харків, код ЄДРПОУ 40867285), 53 717, 88 грн. ( п'ятдесят три тисячі сімсот сімнадцять гривень 88 коп.) недоплаченої їй одноразової грошової допомоги за вислугу років.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складено 26.12.2017 року.