20 грудня 2017 р. Справа №818/1825/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савицької Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Майбороди А.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1825/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - ГТУЮ у Сумській області) і, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправною невиплату відповідачем їй при звільненні компенсації за щорічну додаткову відпустку та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 КЗпП України, в сумі 287,50 грн без утримання податків та загальнообов'язкових платежів (а.с.37).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що стаж її державної служби становить понад 13 років і відповідно до п.12 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 27, вона має право на щорічну додаткової відпустку. Однак при звільненні відповідачем їй не була виплачена компенсація за 9 днів щорічної додаткової відпустки за 2017 рік. Крім того, вважає, що відповідач виплатив їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку без урахування одного дня.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.11.2017 звільнилася, в порядку переведення, з ГТУЮ у Сумській області для подальшої роботи в Головному управлінні ДФС у Сумській області, відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією наказу від 01.11.2017 №1734/04 (а.с.34).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправною невиплату їй при звільненні компенсації за 09 днів щорічної додаткової відпустки, суд виходить з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що при звільненні 06.11.2017 ОСОБА_1 була видана довідка про те, що станом на вказану дату вона, зокрема, не використала додаткову щорічну відпустку за 2017 рік тривалістю 09 календарних днів за стаж державної служби понад 13 років (а.с.36).
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на дату звільнення позивач не ставила питання про виплату їй компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку за 2017 рік, у зв'язку із чим їй була видана довідка про тривалість днів такої відпустки для пред'явлення до ГУ ДФС у Сумській області, куди вона була переведена на службу. Із заявою про виплату компенсації за 09 днів щорічної додаткової відпустки ОСОБА_1 звернулася лише 10.11.2017, яка була їй виплачена згідно платіжного доручення від 06.12.2017. Вказана обставина позивачем не заперечувалася.
Відтак, суд вважає, що підстави визнавати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у невиплаті компенсації за 09 днів щорічної додаткової відпустки саме у день звільнення позивача - 06.11.2017, за встановлених обставин, відсутні.
У той же час, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за 07.12.2017 з таких підстав.
Судом встановлено, що за час затримки розрахунку при звільненні - за період з 07.11.2017 по 06.12.2017 включно, за 22 робочі дні, ГТУЮ у Сумській області було підготовлено та направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області платіжне доручення від 06.11.2017 № 2486 на суму 8787,33 грн. (357,15 (середньоденний заробіток) х 22 (робочі дні затримки) = 7857,30 - 19,5% (податки) = 6325,13+ (3058,64 (компенсація за невикористану відпустку) - 19,5% (податки) = 2462,20) = 8787,33 грн. (а.с.35). Платіжне доручення № 2486 було оплачено 07.12.2017 (а.с.22).
Відповідач вважає, що оскільки платіжне доручення ним було сформоване і направлене до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області 06.12.2017, то ГТУЮ у Сумській області цього ж дня провело фактичний розрахунок з ОСОБА_1 і її вимога про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з урахуванням 07.12.2017, є безпідставною.
Відповідно до 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Вказана позиція відображена у постанові Верховного суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, в ухвалі Верховного суду України від 05 квітня 2017 року у справі 331/6727/14-ц.
З урахуванням того, що остаточний, фактичний розрахунок був проведений із позивачем лише 07.12.2017 (дата зарахування коштів на платіжну картку, а.с. 22), суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про виплату їй середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - 07.12.2017 включно є обґрунтованою.
Згідно наданої відповідачем довідки від 19.12.2017 №10.1-08/692 середньоденний заробіток позивача на день звільнення 06.11.2017 становив 357 грн. 15 коп.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку наявність підстав для зобов'язання Головне територіального управління юстиції у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за один день затримки розрахунку при звільненні, 07.12.2017, у сумі 357 ( триста п'ятдесят сім ) грн. 15 коп., з утриманням податків та загальнообов'язкових платежів.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Сумській області (40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28, код ЄДРПОУ 34933040) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за один день затримки розрахунку при звільненні у сумі 357 ( триста п'ятдесят сім ) грн. 15 коп., з утриманням податків та загальнообов'язкових платежів.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2017.
Суддя Н.В. Савицька