ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 листопада 2017 року № 826/7677/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,
за участю сторін:
представника позивача - Здоренка В.Є.,
представника відповідача - Сколобана В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІМУС»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІМУС» (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2017 року №0001531402, №0001541402, №0001551402, №0001561402.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вказав на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, зроблені без встановлення фактичних обставин, оскільки господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "ІНКОМ СТРОЙ", ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП", ТОВ "Лейтер Плюс", ТОВ "НОРД ЛЮКС", ТОВ "КОМПАНІЯ "КАНІС ТРАНС СС",ПП "РВП-ПЛЮС", ТОВ "АВІГАРД", ТОВ "СЕМИКС", ТОВ "Авто Безпека" є реальними та підтверджуються належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що посадові особи відповідача у період з 29 січня 2016 року по 17.02.2017 року провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, про що склали акт від 24.02.2017 року №63/26-15-14-02-03/31355139, яким зокрема встановили порушення позивачем вимог підпункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого, з урахуванням вимог статті 102 ПК України, занижено податок на прибуток на загальну суму 4 021 367,00 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 4 021 367,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 068 595,00 грн., у тому числі за: лютий 2014 в сумі 113 991,00 грн., березень 2014 в сумі 137 838,00 грн., квітень 2014 року в сумі 150 621,00 грн., травень 2014 року в сумі 173 413,00 грн., червень 2014 року в сумі 147 467,00 грн., липень 2014 року в сумі 321 437,00 грн., серпень 2014 року в сумі 20 000,00 грн., вересень 2014 року в сумі 3 828,00 грн., що призвело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) на загальну суму 820 966,00 грн., у тому числі за грудень 2014 року в сумі 820 966,00 грн., зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну 1 314 109,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2014 року в сумі 28 000,00 грн., листопад 2014 року в сумі 518 196,00 грн., грудень 2014 року в сумі 767 913,00 грн.
За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 22.03.2017 року №0001561402, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 820 966,00 грн.; №0001541402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 026 709,00 грн., з яких 4 021 367,00 грн. за основним платежем та 1 005 342,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001531402, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 431 906,00 грн., з яких 954 604,00 грн. за основним платежем та 477 302,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001551402, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 314 109,00 грн., з яких 328 527,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським взаємовідносинам з суб'єктами господарювання - ТОВ "ІНКОМ СТРОЙ", ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП", ТОВ "Лейтер Плюс", ТОВ "НОРД ЛЮКС", ТОВ "КОМПАНІЯ "КАНІС ТРАНС СС",ПП "РВП-ПЛЮС", ТОВ "АВІГАРД", ТОВ "СЕМИКС", які на думку останнього, не мають реального характеру.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав фінансово-господарські відносини з ТОВ "ІНКОМ СТРОЙ" (виконавець) на підставі договорів про надання послуг №63/ПР від 01.12.2014 року, №62/ПР від 01.12.2014 року, №49/ПР від 06.11.2014 року, №54/ПР від 28.11.2014 року, №41/ПР від 04.11.2014 року, №40/ПР від 06.11.2014 року, №37/ПР від 03.11.2014 року, №16/ПР від 01.10.2014 року, №15/ПР від 01.10.2014 року, №14/ПР від 01.10.2014 року, на виконання умов яких, останнім складено податкові накладні та акти виконаних робіт, на підстав яких сформовано податковий кредит та витрати.
За умовами вказаних договорів замовник в порядку та на умовах, визначених цими договорами, доручив та зобов'язався прийняти та оплатити, а виконавець в порядку та на умовах, визначених цими договорами, зобов'язався на власний ризик виконувати у відповідності до цих договорів певні роботи - тестування та верифікацію коду програмного забезпечення для ОС Android для здійснення керування та візуалізації даних, що передаються з портативної персональної радіостанції MicroNet PSTR; віддалене тестування роботи ПЗ АПК "Мікронет GSM", АПК "Мікронет UMTS" суунення виявлених недоілків та програмних похибок, а також послуги зі збирання SMS Sendera з матеріалів замовника і за необхідністю - з матеріалів Виконавця, збирання обладнання, тестування та перевірку основних функціональних параметрів АПК УМКТС (дві одиниці) з матеріалів замовника і за необхідністю - з матеріалів виконавця.
Якість виконаних робіт за цим Договором повинна відповідати вимогам замовника технічного завдання (Додаток №1 до даного Договору). Виконавець зобов'язався виконувати всі вказівки замовника з приводу виконання робіт. Виконавець зобов'язався негайно інформувати замовника у тому випадку, якщо дотримання ним вказівок замовника загрожує придатності або якості роботи, що виконується.
Підрядчик протягом 10-ти днів з моменту підписання договорів надає замовнику документацію: креслення, зразки, а також інші необхідні документи для охзнайомлення з процесом виконання робіт, а замовник в 5-денний строк погоджує цю документацію і в разі необхідності для покращення якості виробів надає додаткову е завдання).
Замовник після передачі за актами здачі-приймання предмету підряду сплачує вартість робіт згідно з Додатками № 2, 3.
При цьому, згідно з базами даних ДФС у м. Києві у ТОВ "ІНКОМ СТРОЙ" свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.11.2014 року за рішенням контролюючого органу, стан платника ТОВ "ІНКОМ СТРОЙ" до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Остання звітність з податку на додану вартість ТОВ "ІНКОМ СТРОЙ" подана до контролюючого органу за листопад 2014 року та з податку на прибуток - за 2013 рік.
Основний вид діяльності контрагента - 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП" (продавець) було укладено договори купівлі - продажу від 01.12.2014 року №2-Н-ПР, від 01.12.2014 року №1-Н-ПР, на виконання умов яких складено видаткові та податкові накладні.
За умовами вказаних договорів продавець зобов'язався передати у власність покупця товар який вказаний у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплати за нього установлену договором суму.
За результатом виконання вказаних господарських відносин позивачем сформовано витрати та податковий кредит.
З акту перевірки вбачається, що при проведенні аналізу податкової звітності за грудень 2014 року, поданої ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП" до ДПІ Оболонському районі ДФС у м.Києві та інформації того ж періоду, що міститься в базі даних "Єдиний реєстр податкових накладних", встановлено, що ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП" задекларувало податкові зобов'язання за рахунок реалізації товарів, робіт, послуг, відмінних від тих, що були придбані позивачем у тому ж періоді (продукти харчування, побутова техніка).
Згідно з базою ІС "Податковий блок" у ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП" анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість - 31.08.2015 року за рішенням контролюючого органу. Інформація наявність основних фондів відсутня, податкова декларація з податку на прибуток фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік не подавались, остання декларація з податку на додану вартість подана за листопад 2014 року.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015110080000006 від 20.05.2015 року , старшим слідчим СУ Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області старшими лейтенантом податкової міліції згідно з протоколом допиту свідка, допитано громадянина України - ОСОБА_5, який пояснив, що не займався веденням фінансового - господарською діяльністю підприємств ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП", ТОВ "Лейтер Плюс".
Між позивачем (замовник) та ТОВ "Лейтер Плюс" (виконавець) також було укладено договори про надання послуг від 30.01.2014 року №Л/ПР-2014/14, від 05.05.2014 року №Л/ПР-2014/16, №Л/ПР-2014/17, №Л/ПР-2014/18, №Л/ПР-2014/19, від 06.05.2014 року №Л/ПР-2014/20, №Л/ПР-2014/21 та №Л/ПР-2014/22, від 30.05.2014 року №Л/ПР-2014/31 та від 01.07.2014 року №Л/ПР-2014/71, від 01.09.2014 року №Л-ПР-2014/121, від 02.09.2014 року №Л/ПР-2014/124, №Л/ПР-2014/123, №Л/ПР-2014/122, від 16.06.2014 року №Л/ПР-2014/54, за умовами яких виконавець взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт пов'язаних з регламентними роботами по обслуговуванню контролерів, обслуговуванню ДБЖ, збирання обладнання, тестування та перевірка основних функціональних параметрів АПК.
При проведенні аналізу податкової звітності за 2014 рік, поданої ТОВ "Лейтер Плюс" та інформації того ж періоду, що міститься в базі даних "Єдиний реєстр податкових накладних", встановлено, що ТОВ "Лейтер Плюс" задекларувало податкові зобов'язання за рахунок реалізації товарів, робіт, послуг, відмінних від тих, що були придбані у тому ж періоді (продукти харчування , побутова техніка).
Згідно з базою ІС "Податковий блок" у ТОВ "Лейтер Плюс" анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 17.03.2015 року, за рішенням контролюючого органу, інформація про наявне основних фондів - відсутня, податкова декларація з податку на прибуток та фінансовий суб'єкта малого підприємництва подані за 2013 рік з нульовими показниками, осі декларацію з ПДВ подано за грудень 2014 року.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015110080000006 від 20.05.2015 року, старшим слідчим СУ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, старшими лейтенантом податкової міліції Панченко Д.Г., згідно протоколу допиту свідка, допитано громадянина України - ОСОБА_5, який пояснив, що не займався веденням фінансового - господарської діяльності підприємств ТОВ "Строй Кепітал Груп" та ТОВ "Лейтер Плюс".
Також між позивачем (замовник) та ТОВ "Норд Люкс" (виконавець) було укладено договори надання послуг від 02.01.2014 року №НЛ-ПР/16/1, від 03.02.2014 року №НЛ-ПР/39/1, від 03.03.2014 року №НЛ-ПР/47/1, за умовами яких виконавець зобов'язався виконати роботи по обслуговуванню контролерів, MGW, ДБЖ.
На виконання умов даних договорів складено податкові накладні та акти виконаних робіт.
При проведенні аналізу податкової звітності за січень - березень 2014 року, поданої ТОВ "Норд Люкс" до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області та інформації того ж періоду, що міститься в базі даних "Єдиний реєстр податкових накладних", встановлено, що ТОВ "Норд Люкс" задекларувало податкові зобов'язання за рахунок реалізації товарів, робіт, послуг, відмінних від тих, що були придбані у тому ж періоді (в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня будь - яка інформація).
Згідно з базою ІС "Податковий блок" у ТОВ "Норд Люкс" анульовано свідоцтво платника ПДВ 12.08.2014 року, за ініціативою платника, стан платника - припинено, але не знято з обліку, інформація про наявність основних фондів - відсутня, податкова декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік подані з нульовими показниками, останню декларацію з ПДВ подано за серпень 2014 року.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014250200000115 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого частиною третьою статті 190, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України,
У ході досудового розслідування отримано відомості, що протягом певного періоду невстановленою групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності створено та придбано ряд підприємств на території Черкаської області, у тому числі: ТОВ "Норд Люкс".
Між позивачем (замовник, покупець) та ТОВ "Лікс Груп" (виконавець, продавець) укладено договори про надання послуг від 02.09.2014 року №19, від 02.09.2014 року №17, №18, від 21.08.2014 року №4, від 21.08.2014 року №5, за умовами яких виконавець зобов'язався виконати роботи по збиранню обладнання, тестуванню та перевірці основних функціональних параметрів АПК та передати у власність покупця товар, визначений у специфікаціях.
На виконання умов даних договорів позивачем надано податкові накладні та акти виконаних робіт.
Згідно з базою ІС "Податковий блок" у ТОВ "Лікс Груп" анульовано свідоцтво платника ПДВ 15.06.2015 року, за рішенням контролюючого органу, інформація про наявність основних фондів - відсутня, податкова декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік не подавались, останню декларацію з ПДВ подано за лютий 2015 року.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015110080000006 від 20.05.2015, старшим слідчим СУ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно з протоколом допиту свідка, допитано громадянина України - ОСОБА_7, який є засновником, директором та бухгалтером ТОВ "Лікс Груп", який відмовився від дачі свідчень.
Також між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "Каніс Транс СС" (підрядник) укладено договори "Про надання послуг із збирання обладнання" від 11.09.2013 року №13, №14, №18, №19, від 01.10.2013 року №38, від 02.10.2013 року №39, від 01.11.2017 року №47, від 04.11.2013 року №51, від 04.11.2013 року №52, від 15.11.2013 року №61, від 15.11.2013 року №62, №63, від 19.11.2013 року №68, від 20.11.2013 року №69, від 20.11.2013 року №70, №71, від 02.12.2013 року №94, №93, №95, №96, від 03.12.2013 року №97, №98.
На виконання умов даних договорів складено податкові накладні та акти здачі - прийняття робіт.
Відповідно до бази ІС "Податковий Блок" у ТОВ "Компанія "Каніс Транс СС" анульоване свідоцтво платника ПДВ 10.02.2014 року за ініціативою платника. ТОВ "Компанія "Каніс Транс СС" має стан платника припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). ТОВ "Компанія "Каніс Транс СС" до ДПІ у м Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області подано останню декларацію з ПДВ за січень 2014 року, податкова декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 рік подані з нульовими показниками.
Щодо взаємовідносин позивача (замовник) з ПП "РВП-Плюс" (виконавець), то вони виникли на підставі договорів від 22.08.2013 року №ПП/19/08, №ПП/20/08, №ПП/21/08, №ПП/22/08, №ПП/23/08, №ПП/24/08, від 19.11.2013 року №ПП-ПР/19/11, від 20.11.2013 року №ПП-ПР/20/11, від 21.11.2013 року №ПП-ПР/21/11, від 22.11.2013 року №ПП-ПР/22/11.
На виконання умов даних договорів складено податкові накладі та акти виконаних робіт.
Відповідно до бази ІС "Податковий Блок" у ПП "РВП - Плюс" анульоване свідоцтв платника ПДВ 10.02.2014 року, ПП "РВП - Плюс" має стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку, у зв'язку з визнанням банкрутом 08.09.2014 року. ПП "РВП - Плюс" до ДПІ подано останню декларацію з ПДВ за грудень 2013 року.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджена № 12014250200000115 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
У ході досудового розслідування отримано відомості, що протягом певного період невстановленою групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності створено та придбано ряд підприємств на території Черкаської області, в тому числі: ТОВ "Компанія "Каніс Транс СС", ПП "РВП - Плюс", зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставна осіб.
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Авігард" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 26.03.2014 року №б/н, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у специфікаціях.
На виконання умов даного договору складено видаткові та податкові накладні.
Відповідно до бази ІС "Податковий Блок" у ТОВ "Авігард" анульоване свідоцтво платника ПДВ 30.09.2016 року за рішенням контролюючого органу. ТОВ "Авігард" до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано останню декларацію з ПДВ за серпень 2015 року.
Також, в акті перевірки зазначено, що використовуючи інформацію з ІС "Податкова Блок" та бази ЄРПН, яка дозволяє прослідкувати рух товарно-матеріальних цінностей контрагентами, які являються зареєстрованими платниками ПДВ в момент реєстрації податкових накладних, було встановлено відсутність у контрагента-постачальника ТОВ "Авігард" придбання товарів, зазначених у номенклатурі виписаних ним податкових накладних, які начебто постачались на адресу ТОВ „ПРОКСІМУС".
Крім того, в акті перевірки зазначено, що ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 32016120010000026, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.03.2016 року ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
У ході досудового розслідування отримано відомості, що протягом 2014 - 2016 рок невстановленою групою осіб, з корисливих мотивів, не маючи дійсного наміру здійснюв діяльність, зафіксовану в установчих документах створених/придбаних суб'єктів господарювання, маючи лише мету надавати послуги з незаконного формування податкове кредиту з ПДВ та валових витрат підприємствам реального сектору економі; зареєстрованим на території Київської, Черкаської, Дніпропетровської, Кіровоградської інших областей України, а також з метою прикриття своєї незаконної діяльності створили/придбали суб'єкти господарської діяльності в тому числі: ТОВ "Авігард".
Крім того, позивач (замовник) мав господарські відносини з ТОВ "СЕМИКС" (виконавець) на підставі договорів надання послуг від 03.03.2013 року, від 01.04.2013 року №37/ПР, від 01.05.2013 року №38/ПР, від 01.06.2013 року №39/ПР, від 01.07.2013 року №40/ПР, від 01.09.2013 року №42/ПР, за умовами яких виконавець зобов'язався виконати роботи з обслуговування контролерів, тестування та відлагодження ПЗ контролерів базових станцій виділеної радіопідсистеми BSC.
На виконання умов даних договорів складено податкові накладні та акти виконаних робіт.
Відповідно до бази ІС "Податковий Блок" у ТОВ „СЕМИКС" анульоване свідоцтво платника ПДВ 04.04.2014 року. ТОВ "СЕМИКС" ДПІ подано останню декларацію з ПДВ за лютий 2014 року.
Також, в акті перевірки зазначено, що використовуючи інформацію з ІС "Податковий Блок" та бази ЄРПН, яка дозволяє прослідкувати рух товарно-матеріальних цінностей контрагентами, які являються зареєстрованими платниками ПДВ в момент реєстрації податкових накладних, було встановлено відсутність у контрагента-постачальника ТС "СЕМИКС" придбання товарів, зазначених у номенклатурі виписаних ним податкові накладних, які начебто постачались на адресу позивача.
Згідно з ІС "Податковий Блок" по ТОВ "СЕМИКС" наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва, згідно з якою ОУ ДПІ у Печерському районі м. Києва внесено інформацію щодо проведення почеркознавчої експертизи (висновок експерта від 27.03.2014 року № 141) та що ТОВ "СЕМИКС" має ознаки фіктивності та недійсні та підроблені документи.
Також у перевіряємому періоді позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Авто Безпека" (виконавець) на підставі договору від 01.10.2012 року №12/10/2012, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботи з обслуговування виділеної радіосистеми БС стандарту GSM 1800 та контролерів БС, розміщених в КМ.
На виконання умов даного договору складено податкові накладні та акти виконаних робіт.
В акті перевірки зазначено, що використовуючи інформацію з ІС "Податковий Блок" і бази ЄРПН, яка дозволяє прослідкувати рух товарно-матеріальних цінностей мі: контрагентами, які являються зареєстрованими платниками ПДВ в момент реєстрації податкових накладних, було встановлено відсутність у контрагента-постачальника ТОВ "Авто Безпека" придбання товарів, зазначених у номенклатурі виписаних ним податкових накладних, які начебто постачались на адресу позивача.
Відповідно до бази ІС "Податковий Блок" у ТОВ "Авто Безпека" анульоване свідоцтво платника ПДВ 24.05.2013 року, стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність зі місцезнаходженням.
Згідно з ІС "Податковий Блок" по ТОВ "Авто Безпека" наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва, згідно з якою ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві внесено інформацію щодо проведення почеркознавчої експертизи (висновок експерта НДЕКЦ СТКЗР Білоцерківського MB ГУ МВС України в Київській області від 06.06.2013 року № 466) та що ТОВ "Авто Безпека" має ознаки фіктивності реєстрації на недійсні та підроблені документи.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, на переконання суду, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що вони не підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ "ІНКОМ СТРОЙ", ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП", ТОВ "Лейтер Плюс", ТОВ "НОРД ЛЮКС", ТОВ "КОМПАНІЯ "КАНІС ТРАНС СС",ПП "РВП-ПЛЮС", ТОВ "АВІГАРД", ТОВ "СЕМИКС", ТОВ "Авто Безпека", виходячи з наступного.
На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач не надав суду первинних бухгалтерських документів, при цього зазначивши про те, що первинні документи вилучені ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2016 року у справі №357/15641/15-к.
Водночас такі первинні документи не були надані позивачем і під час його перевірки відповідачем, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів які б підтверджували використання придбаних ним товарів та послуг у власній господарській діяльності.
Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари та послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.
Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.
Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, та відповідно формування суми бюджетного відшкодування, суд керується наступним.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) цінапостачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними контрагентами у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Проте, суд звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.
Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних у вказаних контрагентів, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.
З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування відповідно, є правомірним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІМУС» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Є.В. Аблов