28 листопада 2017 року Справа № 814/2352/17
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І. А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомЦентрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018
доФізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54038
простягнення заборгованості в сумі 1695,37 грн.,
Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1695,37 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон № 1058), має заборгованість за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в сумі 1695,37 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, ухвала суду про відкриття провадження у справі, що напрвлялась на його адресу, повернулась до суду без вручення її адресату з поштовою відміткою “За закінченням терміну зберігання”. Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
В Інгульському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відповідач був зареєстрований як страхувальник та платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 7 Розділу VІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01 січня 2011 року, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних фінансових санкцій.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, у відповідача рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1695,37 грн. Враховуючи, що страхувальником не були своєчасно сплачені суми страхових внесків у встановлений законом термін, позивачем відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 винесені рішення від 22.07.2016 року № 45/ф, від 17.06.2016 року № 34/ф, від 15.08.2016 року № 56/ф нархована пеня в розмірі 2312,66 грн.
Зазначені рішення напрвлялись на адресу відповідача з поштовим повідомленням про вручення, але повернулись до управління пенсійного фонду без вручення їх адресату. Дані рішення оскаржені відповідачем не були, отже вважаються узгодженими в порядку ст. 106 Закону № 1058.
Відповідачем частково сплачена пеня в ромірі 617,29 грн.
Таким чином станом на час подання позову до суду, загальна сума боргу відповідача становить 1695,37 грн.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54038, іден. номер НОМЕР_1) на користь Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) заборгованість в сумі 1695,37 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять гривень 37 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя І. А. Устинов