Справа № 22-ц/793/2489/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 55 Соколишина Л. Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
20 грудня 2017 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
суддів: Пономаренка В.В., Гончар Н. І., Ювшина В.І.
секретар Наконечна М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "АЗОТ" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за втрату частини заробітної плати,-
Позивач звернувся з позовом в суд із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1991 року він працював у ПАТ «АЗОТ» машиністом компресорних установок 6 розряду відділення з виробництва карбоміду цеху М-6. 07 червня 2017 року наказом від 01 червня 2017 року №556-вк звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. На час звільнення ПАТ «АЗОТ» мало заборгованість по виплаті заробітної плати, яка виникла у зв'язку з невиплатою заробітної плати за попередні періоди з лютого 2017 року по травень 2017 року до дня звільнення. Заборгованість по заробітній платі становила 35 374 грн. 78 коп. При зверненні до ПАТ «АЗОТ» з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, було отримано відповідь про те, що немає можливості розрахуватися по вищезазначеній заборгованості. На усне прохання видати довідку про наявну заборгованість було теж отримано негативну відповідь. 26 липня 2017 року він направив рекомендованим листом Заяву-вимогу, яку відповідно до повідомлення про вручення було отримано відповідачем 01 серпня 2017 року та проігноровано, відповіді та витребовуваних документів не було надано, розрахунок по заробітній платі не здійснено. 17 серпня 2017 року він повторно особисто звернувся із заявою, на що отримав довідку від 18 серпня 2017 року № 457, відповідно до якої, станом на 17 серпня 2017 року заборгованість по заробітній платі складає 20 142 грн. 05 коп., які просить стягнути з відповідача. Так як остаточний розрахунок не проведений, вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного звернення до суду становить 47 855 грн. 25 коп., які також просить стягнути з ПАТ «АЗОТ». Крім того, вважає, що потрібно здійснити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в розмірі 1188 грн. 38 коп.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за втрату частини заробітної плати - задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_3 20 142 грн. 05 коп. заборгованості по заробітній платі, 20142 грн. 05 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь держави судовий збір у розмірі 1600 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року виправлено описку у судовому рішенні, викладено другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_3 20 142 грн. 05 коп. заборгованості по заробітній платі, до стягнення підлягає сума з відрахуванням всіх необхідних обов'язкових податків та платежів при виплаті, 20142 грн. 05 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції задовольняючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, безпідставно застосував принцип співмірності, в результаті чого зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку до розміру самої заборгованості по заробітній платі, чим порушив законні права позивача та просив оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, збільшивши розмір стягнення з 20142 грн. 05 коп. до 59265 грн. 25 коп., в решті рішення залишити без змін.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивачем оскаржується рішення лише в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, тому колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції саме в цій частині та вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої і апеляційної інстанції.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 1991 року працював у відповідача та 07 червня 2017 року наказом № 556-вк від 01 червня 2017 року звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію, що підтверджується даними трудової книжки серії БТ-І № 3643206.( а. с. 10 - 13).
Згідно довідки №457 від 18 серпня 2017 року наданої відповідачем, заборгованість по заробітній платі перед позивачем станом на 17 серпня 2017 року складає:
- за лютий 2017 року - 1980 грн. 05 коп.;
- за березень 2017 року - 5762 грн. 88 коп.;
- за квітень 2017 року - 5835 грн. 15 коп.;
- за травень 2017 року - 6563 грн. 97 коп.
Загальна сума заборгованості - 20142 грн. 05 коп., тобто, станом на день звернення з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 20142 грн. 05 коп. та фактично не виплачена ( а. с. 16) , що не оспорюється і сторонама.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 27 липня 2017 року звертався до відповідача із заявою-вимогою, яку він надіслав цінним листом, про видачу йому довідки про заборгованість на момент звільнення з детальним помісячним зазначенням сум заборгованості, видачу довідки наявної заборгованості, довідки про середній заробіток за останні два місяці роботи та з вимогою здійснити виплату наявної заборгованості та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати( а. с. 14 - 15).
Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України на роботодавця покладається при звільненні працівника здійснити виплату всіх сум, що належать працівникові, в день його звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Те, що при звільненні позивача з посади машиніста компресорних установок з ним не було проведено розрахунок по заробітній платі та, з його слів, було відмовлено у видачі довідки про заборгованість станом на момент звільнення є прямим порушенням вищевказаних норм.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як зазначено у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2013 року по справі № 6-64цс13: «відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України».
Посилання відповідача на повну зупинку виробництва, а також відсутність коштів у зв'язку з арештом рухомого та нерухомого майна не звільняє його від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, оскільки відповідач не звертався до суду з позовом про скасування таких арештів.
Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що зазначення відповідачем обставини щодо відсутності коштів на здійснення розрахунку по заробітній платі не є підставою для її невиплати, а тому з відповідача слід стягнути 20142 грн. 05 коп. невиплаченої заробітної плати.
Згідно із підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При цьому, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Обчислення середньої заробітної плати проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати», зокрема п. 8, в якому зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається із довідки № 569 ПАТ «АЗОТ» від 23 жовтня 2017 року середньоденний заробіток за квітень-травень 2017 року дорівнює 515 грн. 35 коп. ( а. с. 52).
Встановлено, що на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції, остаточний розрахунок відповідачем не проведений, тому суд першої інстанції вірно провів розрахунок і встановив розмір середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення , а саме: цей період становить 115 робочих днів х 515 грн. 35 коп. = 59265 грн. 25 коп., (115- кількість робочих днів з 07 червня 2017 року по день ухвалення рішення).
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки розмір середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення судом значно більший розміру самої заборгованості по заробітній платі, яка є істотною, тому з урахуванням принципів розумності та справедливості необхідно розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 59265 грн. 25 коп., зменшити до розміру заборгованості по заробітній платі в сумі 20142 грн. 05 коп.
Зменшення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до розміру заборгованості по заробітній платі не відповідає вимогам ст.43 Конституції України, якою передбачено, що право на своєчасне одержання винагород за працю захищається законом та протирічить вимогам ст.ст.47,115,116,117 КЗпП України.
Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія судів апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольняє, оскаржуване рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року у даній справі скасовує та ухвалює нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за втрату частини заробітної плати - задовольняє частково, стягнує з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_3: 20 142 грн. 05 коп. - заборгованості по заробітній платі, 59265 грн. 25 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку, з відрахуванням всіх необхідних обов'язкових податків та платежів, а у задоволенні решти позовних вимог відмовляє.
Колегія суддів вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої і апеляційної інстанції.
Так, встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги, а тому судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь держави, у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Позовні вимоги позивача задоволено на суму 79397 грн. 30 коп. (20142,05+59265,25=79397,30), тому судовий збір, який підлягає до стягнення з відповідача, за подання позовної заяви до суду першої інстанції становить - 793 грн. 97 коп., а за подання апеляційної скарги - 873 грн. 37 коп.
Таким чином, необхідно стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь держави судовий збір у розмірі 1667 грн. 34 коп. (793,97+873,37=1667,34), перерахувавши до спеціального рахунку Державного бюджету.
Керуючись ст.ст.258,367,368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "АЗОТ" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за втрату частини заробітної плати - скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за втрату частини заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_3: 20 142 грн. 05 коп. - заборгованості по заробітній платі, 59265 грн. 25 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку, з відрахуванням всіх необхідних обов'язкових податків та платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь держави судовий збір у розмірі 1667 грн. 34 коп., перерахувавши до спеціального рахунку Державного бюджету.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2017 року.
Судді Пономаренко В.В.
Гончар Н. І.
Ювшин В. І.