ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14311/17
провадження № 2/753/6264/17
"04" грудня 2017 р.Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючого-судді ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря АВДЄЄНКО А.А.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав
Позивачка ОСОБА_2 03 серпня 2017 року звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, залучивши в якості третьої особи Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, свої вимоги мотивувавши тим, що ОСОБА_2 є бабусею малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач звернулася до Комісії з питань захисту прав дітей Дніпровської
районної в місті Києві державної адміністрації з питанням щодо надання
висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3
відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4, 2009 року народження.
Мати дитини ОСОБА_3, з 2014 року з донькою не
проживає. Вихованням та утриманням не займається, не цікавиться її життям
та здоров'ям. Матеріально не допомогає, не бере участі у фізичному,
духовному та моральному розвитку малолітньої дитини. Малолітня ОСОБА_4, 2009 року народження, навчається в другому класі навчально - виховного комплексу « Домінанта » Дніпровського району міста Києва. Педагогічний колектив НВК „ Домінанта " з мамою ОСОБА_4 ОСОБА_3 мало знайомий. Оскільки за весь період
відвідування закладу освіти дівчинкою, громадянка ОСОБА_3 у
дошкільному і навчальному закладі не з'являлася, життям дитини у вихователів і адміністрації не цікавилася
Директором комунального некомерційного підприємства " Центр первинної медико - санітарної допомоги № 3 Дніпровського району міста Києва " ОСОБА_5 , що за останні три роки мати дитини ОСОБА_3 відсторонилася від догляду, з малолітньою дитиною ОСОБА_4. На медичний огляд приходить у супроводі бабусі ( ОСОБА_2 .). Під час хвороб дома знаходиться без матері.
Також мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджують, що малолітня онука ОСОБА_4 проживає разом з позивачем з дня народження за адресою: АДРЕСА_1.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з"явилась про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
04 грудня 2017 року від позивача надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, та заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду заяву в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності , та проти задоволення заявлених позовних вимог не заперечує.
Третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з"явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надіславши клопотання про розгляд справи за їх відсутності, підтримавши свій висновок..
Згідно ст. 158 ЦПК України особа яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ст. 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Малолітня ОСОБА_4, 2009 року народження, проживає з бабусею ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1, яка займається її вихованням та утриманням. Батько дитини, ОСОБА_6, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року позбавлений батьківських прав.
Мати дитини, ОСОБА_3, з донькою не проживає, з 2014 року вихованням та утриманням не займається, не цікавиться її життям та здоров'ям, інтересами, матеріально не допомагає, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини. 21 червня 2017 року громадянка ОСОБА_3 надала нотаріальну заяву, де вона відмовляється від батьківських прав на ОСОБА_4, та надає згоду на призначення опікуном дитини її бабусю ОСОБА_2.
Малолітня ОСОБА_4, 2009 року народження , навчається в другому класі навчально - виховного комплекса „ Домінанта " Дніпровського району міста Києва. Педагогічний колектив НВК „ Домінанта " з мамою ОСОБА_4 мало знайомий, оскільки за весь період відвідування закладу освіти дівчинкою, ОСОБА_3 у дошкільному і навчальному закладі не з'являлася, життям дитини у вихователів і адміністрації не цікавилась, що підтверджується характеристикою наданою директором НВК „ Домінанта " С. Уфімцевою.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі " Савіни проти України " встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
З огляду на викладене, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та навмисно не виконує їх, що в відповідності до п. п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ", є підставами для позбавлення їх батьківських прав. Обставин, які перешкоджали б йому виконувати свої батьківські обов'язки не встановлено.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 - ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 6 ст. 12 Закону України « Про охорону дитинства » передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
За змістом принципів 2, 4, 6, 7 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789 - ХII ( 789 - 12 ) від 27 лютого 1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 9 Конвенції передбачено, що забезпечується те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, « необхідним у демократичному суспільстві », слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Оцінка загальної пропорційності будь - якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими ( п. 79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 року у справі « Кірнс проти Франції » ( Kearns v. France ) ( заява № 35991 / 04 ).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по - перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( п. п. 94 - 102. рішення ЄСПЛ у справі « Мамчур проти України » від 16 липня 2015 року ( заява № 10383 / 09 ).
Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,вважаю за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що вона ухилилася від виховання та утримання дитини.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача збір в розмірі 640,00 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 209, 212, 214, 215,222 ч.3, 223, 224 -226, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав , задовольнити .
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорт НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 у відношенні до малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорт НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 сплачений судовий збір у розмірі 640 ( шістсот сорок ) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у
справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію рішення невідкладно надіслати сторонам рекомендованою поштою для відому.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК