ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13608/17
провадження № 2/753/6063/17
"11" вересня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості -
В провадженні Дарницького районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості.
06.09.2017 року представник позивача подала заяву про забезпечення позову, а саме накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, посилаючись на те, що на даний час державною виконавчою службою вчиняються дії щодо можливої реалізації квартири, яка належить відповідачу і це може відбутися без відома позивача.
Вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову вважаю, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із матеріалів доданих до даної заяви, квартира про яку зазначає позивач, була передана відповідачем в іпотеку за договірними зобов'язаннями, які виникли між останнім та АКБ «Укрсоцбанк» 23.03.2007 року і подальшою перереєстрацією 02.07.2009 року, строк виконання зобов'язань встановлений до 06.03.2018 року. Крім того, 28.01.2011 року постановою ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві № 24150069 на все майно відповідач було накладено арешт.
Заявник зазначає, що позивачу невідомо, на якому етапі виконавчого провадження знаходиться питання щодо квартири належної відповідачу, яка перебуває під забороною на відчуження та арешті і вважає, а тому має побоювання, що така квартира може бути відчужена без відома позивача, а тому необхідно накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Представником позивача не обґрунтовано, у зв'язку із чим необхідно накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, не конкретизовано перелік такого майна, що б в свою чергу вказувало на співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Посилання представника позивача на те, що має місце виконавче провадження під час якого накладено арешт на все майно відповідача, зокрема і належної останньому квартири, а також перебування її у іпотеці за зобов'язаннями із банківською установою та можливої реалізації квартири в межах іншого виконавчого провадження не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для забезпечення позову у тому вигляді про який просить представник позивача. Так, накладенням арешту на квартиру, що належить відповідачу може бути порушені права стягувача у виконавчому провадженні по якому накладено арешт на останню, що є неприпустим і може зумовити неможливість продовження виконавчих дій. А не визначення співмірності між заходами забезпечення та вимогами позову може призвести до порушення прав відповідача.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Представником позивачі у заяві про накладення арешту не мотивовано, що в разі не накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача це може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду.
Керуючись ст. 151 - 153, ст. 293 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
СУДДЯ: ЦИМБАЛ І.К.