Провадження № 11-кп/793/787/17 Справа № 707/1507/17 Категорія: ч. 3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працює, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимого:
- 08.06.2010 р. Черкаський районним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт, звільнений 26.08.2010 р. по відбуттю строку покарання;
- 28.02.2012 р. Черкаським районним судом за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 27.07.2014 р. за ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році», визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України зобов'язано протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи і періодично з'являтись для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.
Зараховано у строк покарання строк перебування під вартою з 04.07.2017 по 15.09.2017 року включно. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на особисте зобов'язання. Стягнуто на користь держави витрати за проведення судової експертизи у сумі 395 грн. 48 коп. Вирішено долю речових доказів, -
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 16.04.2017 близько 23.00 год. повторно, зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_9 , де незаконно проник до підсобного приміщення, звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, викрав бетонозмішувач марки «Forte Concrete Mixer», вартість якого згідно з висновком експерта № 4/1228 від 27.06.2017 становить 2 666 гривень 66 копійок, після чого завантажив викрадений бетонозмішувач до автомобіля, що надає послуги по перевезенню, та перевіз його до місця проживання ОСОБА_10 , якому віддав бетонозмішувач як повернення боргу. Таким чином, ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальні збитки на вищевказану суму.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить скасувати вирок Черкаського районного суду від 15.09.2017 р. та призначити новий судовий розгляд провадження в суді першої інстанції, оскільки під час його розгляду судом першої інстанції були допущені порушення положень ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що суд не роз'яснив обвинуваченому порядок оскарження судового рішення за умов застосування указаного вище положення закону.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу прокуратури зі змінами з мотивів, які в ній наведені.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вбачаючи вирок суду законним та обґрунтованим. Просив не призначати новий розгляд в суді першої інстанції. Вказав, що не вбачає жодного порушення його прав судом першої інстанції в частині не роз'яснення йому порядку оскарження рішення суду.
Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, повідомивши в телефонограмі № НОМЕР_1 від 23.11.2017 р. про розгляд справи без її участі.
За клопотанням прокурора та згодою інших учасників судового провадження колегією суддів визнано доцільним дослідити дані аудіозапису розгляду провадження судом першої інстанції. В ході цього встановлено, що в судовому засіданні 04 вересня 2017 року (а.с. 71) судом було обговорено питання щодо порядку і обсягу дослідження доказів. Враховуючи повне визнання вини обвинуваченим і його згоду давати покази, прокурор запропонував у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України провести розгляд провадження у спрощеному порядку, проти чого не було заперечень у інших учасників провадження. Це й було вирішено судом. Дійсно, на аудіозапису немає детального роз'яснення судом обвинуваченому того, що він у такому разі буде позбавлений права оскаржувати фактичні обставини провадження і зможе оскаржити вирок суду виключно в частині призначеного покарання.
В судовому засіданні 15 вересня 2017 року, про яке говорить в зміненій апеляційній скарзі прокурор, взагалі не обговорювалися аспекти ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки це засідання було продовженням судового розгляду, початого по суті 04 вересня 2017 року й перерваного, у зв'язку з необхідністю зміни обвинувачення прокурором, що не вимагає згідно з положеннями чинного КПК України обов'язкового розгляду кримінального провадження спочатку.
За клопотанням прокурора та згодою інших учасників судового провадження колегією суддів також визнано доцільним дослідити дані, які характеризують особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого. Згідно з довідкою лікаря психіатра ОСОБА_7 на «Д» обліку не перебуває (а.с. 61). Згідно з характеристикою за місцем проживання ОСОБА_7 характеризується негативно (а.с. 62).
Заслухавши доповідача, думки учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги зі змінами, колегія суддів вважає, що змінена апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, та ніким не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, засудивши ОСОБА_7 , призначив йому обґрунтоване, законне і справедливе покарання в межах санкції відповідної частини статті КК України, яке в цілому відповідає ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, його характеру, враховує особу винного. Також суд першої інстанції обґрунтовано врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, визнання ним вини та відшкодування потерпілій завданої шкоди, як обставини, що пом'якшують покарання, й відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає покарання, призначене місцевим судом ОСОБА_7 , справедливим та не знаходить достатніх підстав для призначення йому більш суворого покарання, порівнюючи в даному випадку наявні обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також враховуючи інші аспекти провадження, зокрема те, що він має на утриманні малолітню дочку та відсутність претензій зі сторони потерпілої до обвинуваченого, про що свідчить заява потерпілої ОСОБА_9 , в якій остання вказує, що не має до ОСОБА_7 претензій матеріального характеру та просить суворо його не карати (а.с. 30), що вірно врахував суд першої інстанції в оскаржуваному вироку.
Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції з указаних вище мотивів також обґрунтовано дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, як особу, необхідність ізоляції якої від суспільства не вбачається очевидною.
Стосовно доводів прокурора щодо необхідності скасування вироку з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає для цього достатніх підстав. Насамперед колегія суддів бере до уваги позицію самого обвинуваченого, який вказав, що не вбачає жодного порушення відносно себе своїх прав судом першої інстанції в аспекті не роз'яснення йому особливостей і наслідків застосування судом в ході судового провадження положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Колегія суддів також враховує, що сам обвинувачений вирок не оскаржує. Таким чином, вести мову про порушення судом першої інстанції права на захист обвинуваченого в контексті не роз'яснення його прав говорити немає підстав. Й, крім цього, положення ст. ст. 412, 415 КПК України не передбачають указаної прокурором підстави для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи це та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до такого суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк на оскарження обчислюється з моменту отримання копії ухвали суду.
Головуючий :
Судді :