Справа № 750/3874/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/1106/2017
Категорія - ч. 2 ст. 296 КК України Доповідач ОСОБА_2
20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270010000941 від 01 лютого 2016 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2017 року щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, депутата Деснянської районної у місті Чернігові ради сьомого скликання, неодруженого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2017 року ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та на нього покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта під час здійснення досудового розслідування в сумі 245 грн. 52 коп.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати його, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки не було встановлено в чому полягав його умисел на вчинення хуліганства та посягання на громадський порядок. Також, зазначає, що судом не дано належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений являється депутатом місцевої ради і має право вимагати від будь-яких осіб припинення порушення вимог чинного законодавства. Вважає, що у оскаржуваному вироку не зазначено, в чому полягає різниця між «використанням нікчемного приводу» для вчинення хуліганських дій та реалізацією повноважень депутата місцевої ради, в зв'язку з чим, на його думку, суд фактично криміналізує реалізацію законних повноважень депутата місцевої ради. Крім того, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом кримінального закону України про кримінальну відповідальність, зазначає, що при ухваленні рішення суду не було належним чином встановлено наявність спільного умислу ОСОБА_10 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, а тому його помилково визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Суд першої інстанції встановив, що 31 січня 2016 року близько 17 години ОСОБА_10 , знаходячись у громадському місці поряд із Спасо-Преображенським собором по вул. Преображенській, 1-а в м. Чернігові, діючи спільно з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки в суспільстві, використовуючи нікчемний привід, підійшли до ОСОБА_7 та під час словесного конфлікту, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, безпричинно завдали йому кожен по удару в обличчя. При цьому, ОСОБА_10 у ході вчинення хуліганських дій наніс один удар ОСОБА_7 кулаком лівої руки в праву область обличчя, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани верхньої губи, які згідно висновку експерта від 03 лютого 2016 року № 93 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та крововилив слизової нижньої губи, синці та забиття м'яких тканин обличчя, які як у сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Продовжуючи свої хуліганські дії після заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_10 спільно з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи з єдиним умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку, з явною неповагою до суспільства, з особливою зухвалістю, у присутності ОСОБА_7 та інших осіб, що були свідками даної події, пошкодили автомобілі, які стояли поряд із собором, а саме: автомобіль марки PEUGEOT EXPERT, державний номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_11 , та автомобіль марки DAEWOO NEXIA, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, прокурора, потерпілого та його представника, які заперечували проти поданої апеляційної скарги та вважали вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, при зазначених у вироку обставинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, наданими стороною обвинувачення, які судом всебічно і повно досліджені і правильно оцінені та, на думку колегії суддів, стороною захисту не спростовані.
Посилання сторони захисту на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, спростовується матеріалами судового провадження.
Так, судом першої інстанції на вимогу процесуального закону було в повному обсязі з'ясовано обставини кримінального провадження та перевірено їх доказами.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання самого обвинуваченого, який пояснив, що на його зауваження щодо порушення правил дорожнього руху ОСОБА_7 відреагував у грубій формі, яка його і обурила, а тому він, не стримавшись, наніс удар потерпілому у обличчя та пошкодив його автомобіль;
потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що 31 січня 2016 року, близько 17 год., він прибув на службу до Спасо-Преображенського собору на автомобілі Daewoo Nexia та привіз мішки з мукою. До нього одразу ж підійшли двоє незнайомих чоловіків, першим до нього звернувся ОСОБА_10 та висловив невдоволення в'їздом під заборонений знак та паркуванням автомобіля біля собору. Коли він попросив їх назватися, обвинувачений представився депутатом Деснянської районної у м. Чернігові ради, а на прохання показати документи, розлютився та одразу наніс йому удар рукою в обличчя та розсік губу. Інший чоловік, що був з ОСОБА_10 , теж наніс йому один удар у праву частину обличчя, після чого вони стали бити задні ліві двері автомобіля, потім обвинувачений з чоловіком підійшли до іншого автомобіля, що належав ОСОБА_11 , та теж заподіяли йому механічні ушкодження. Коли він вийшов з собору хвилин через 3-5, ці особи віддалялися в сторону центру міста;
свідків: ОСОБА_12 яка пояснила, що ввечері 31 січня 2016 року вийшовши з собору побачила отця ОСОБА_13 ( ОСОБА_7 ), який біг від свого автомобіля та кричав їй, щоб викликала міліцію. В цей час вона чула біля автомобілів, що стояли поруч з приміщенням для хрещення дітей, стук по залізу та гуркіт, після чого від автомобілів відійшли два чоловіки та попрямували у глибину парку; ОСОБА_14 згідно пояснень якої 31 січня 2016 року о 17 год. вона побачила, як до храму під'їхав ОСОБА_7 і одразу ж до його авто ззаду підійшли двоє чоловіків і почали розмову на підвищених тонах. Після чого ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_7 кулаком в обличчя. Обвинувачений з іншим чоловіком почали бити руками та ногами припарковані автомобілі; ОСОБА_15 який суду пояснив, що 31 січня 2016 року ввечері біля Спасо-Преображенський собор до автомобілів, що були припарковані біля каплички, підійшло двоє людей, які стали наносити тілесні ушкодження отцю ОСОБА_13 , що стояв біля свого автомобіля. Першим наніс потерпілому удар ОСОБА_10 . Після побиття потерпілого вони почали бити автомобілі, що були припарковані, а потім пішли у напрямку центру міста.
Встановлені судом обставин, щодо винуватості ОСОБА_10 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, крім показань потерпілих та свідків, також підтверджується даними, що містяться у наступних доказах:
- протоколі огляду місця події від 21 лютого 2016, згідно якого при огляді автомобіля «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_2 , виявлено механічні пошкодження: погнутість дверцят, вм'ятини, розбиття лівого бокового дзеркала;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 лютого 2016 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 упізнав ОСОБА_16 як чоловіка, що наніс йому один удар в область обличчя та пошкодив автомобіль;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 лютого 2016 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 упізнав ОСОБА_16 як чоловіка, який наніс ОСОБА_7 удар рукою в область обличчя та в подальшому пошкодив автомобілі;
- протоколі огляду місця події від 31 січня 2016 року, яким зафіксовано, що на ділянці місцевості, яка знаходиться біля приміщення крестильні Спасо-Преображенського собору виявлено автомобілі «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 , та "Део-Нексія", д.н.з. НОМЕР_2 , з механічними пошкодженнями;
- протоколах проведення слідчих експериментів від 03 лютого 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_7 та від 04 лютого 2016 року за участю свідка ОСОБА_15 , якими на місці подій було відтворено обставини кримінального правопорушення, що повністю узгоджуються зі свідченнями потерпілого та свідка у судовому засіданні;
- висновку експерта № 93 від 03 лютого 2016року, згідно якого у ОСОБА_7 маються тілесні ушкодження які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи обвинуваченого та його захисника в судовому засідання, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Судом, у відповідності до вимог ст. 10 КПК України, було створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України колегія судів визнає необґрунтованим та зазначає, що дане питання було предметом дослідження місцевим судом і суд першої інстанції дав вичерпну, обґрунтовану та належним чином мотивовану відповідь на таке твердження.
Зокрема, місцевим судом обґрунтовано та вірно враховано положення постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22 грудня 2006 року (далі - Постановою) та зазначено, що незалежно від обставин, що спричинили виникнення конфлікту, навіть зауваження припинити правопорушення, яке можливо вважати правомірним, не дає права сторонам вирішувати його поза межами правового поля.
Згідно Постанови, як хуліганство, що супроводжувалися зокрема завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих, тощо, кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень
І з огляду на те, що ОСОБА_10 , як депутат місцевої ради, тобто являючись представником влади, не викликав співробітників патрульної служби для припинення виявлених, на його думку, порушень ПДР України, усвідомлюючи, що знаходиться у громадському місці, спрямував свої дії на порушення громадського порядку, діючи на власний розсуд, застосовуючи не тільки фізичне насильство, по відношенню до потерпілого, але й завдаючи пошкоджень майну останнього та майну третіх осіб, тобто зневажливо поставився до існуючих у суспільстві загальновизначених правил поведінки і моральності, що свідчить про вчинення ним хуліганських дій.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_10 про відсутність єдиного умислу із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на вчинення хуліганських дій то колегія суддів не може визнати їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, потерпілий ОСОБА_7 , свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , категорично стверджували про відсутність будь-яких інших сторонніх осіб на місці події і пояснювали, що обвинувачений з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, спільно залишили місце події, а безпосередній свідок подій ОСОБА_17 стверджував, що до потерпілого підійшло саме двоє осіб, які нанесли тілесні ушкодження потерпілому та пошкодили автомобілі. Свідчення даних осіб є послідовними та узгодженими між собою і обґрунтовано враховані місцевим судом.
Участь іншої особи в завданні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 та пошкодженні автомобілів також підтвердив у судовому засіданні і сам обвинувачений, а згідно п. 6 Постанови хуліганство визнають учиненим групою осіб і кваліфікують за ч. 2 ст. 296 КК у разі участі в злочинних діях декількох (двох і більше) виконавців незалежно від того, яка форма співучасті (ст. 28 КК) мала місце.
З огляду на узгодженість активних, сумісних дій ОСОБА_10 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, відсутні будь-які обґрунтовані сумніви про наявність у них спільного умислу направленого на грубе порушення громадського порядку.
За наведених підстав, колегія суддів приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_10 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а його дії судом першої інстанції кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, суд правильно врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_10 покарання у виді обмеження волі в межах санкції інкримінованої статті.
Приймаючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано врахував, що ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності притягається вперше, вчинене ним діяння належить до категорії злочинів середньої тяжкості, думку потерпілих і на підставі чого прийняв рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання у визначеному розмірі є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2017 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4