Справа 2-а-363
2009 рік
20 листопада 2009 року Катеринопільський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді: Шарко О.П.
при секретарі Гавриш Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Катеринопіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації про стягнення компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю в наслідок аварії на ЧАЕС, суд -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, як особі яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС за 2005-2008 роки у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ. Відповідно до ст.48 З.У. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її як постраждалій від наслідків аварії на ЧАЕС належить щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. За 2005-2008 роки дані виплати проводились відповідачем, але не в повному обсязі, а саме в 2005-2008 роках її було виплачено по 90 гривень. Тому посилаючись на те, що відповідно до ч.7. ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХП розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а мінімальна заробітна плата станом на 2005 рік становила - 332 гривень, на 2006 рік - 400 гривень, на 2007 рік - 440 гривень, на 2008 рік - 630 гривень то провівши відповідні розрахунки сума недоплачених коштів на її думку складає 6848,00 гривень, які відповідач добровільно виплатити відмовляється, що і змусило її звернутися до суду.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала повністю та просив суд його задовольнити та стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на її користь 6848,00 гривень недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки.
Відповідач позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що управління праці та соціального захисту населення діяло в межах законодавства, порушень по питанню нарахування щорічної допомоги на оздоровлення не було. В своїй роботі при нарахуванні даних компенсацій вони керуються Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року, де зазначено, що даній категорії ліквідаторів передбачені виплати на оздоровлення, які були виплачені за 2005-2008 роки позивачці. Крім того відповідач просила суд відмовити в позові, посилаючись на те, що на 2006 рік в Законі „Про бюджет" п.37. ст.77 призупинена дія ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року .
Заслухавши сторони вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані по справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України - «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
У судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1 стоїть на обліку в управління праці та соціального захисту населення як така, що захворіла в наслідок аварії на ЧАЕС, що стверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно довідки вбачається, що позивачеві виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2008 роки по - 90 гривень і даний факт визнає позивач. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідно до ст.83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2005 року становить 332 гривні. Відповідно ст. 82. Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2006 року, тобто на момент виплати становить 400 гривень, а розмір мінімальної заробітної плати за 2007 рік становить 440 гривень. Вказані Закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні цього спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» а не постанови Кабінету Міністрів України № 562. Щодо стягнення на користь позивачки допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки, яку вона просить стягнути виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка складає 332 гривень на момент звернення її до суду так як на його думку це і є моментом виплати, то суд вважає, що в даному випадку моментом виплати щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є кінець відповідного року і такі виплати були ним отриманні, але не в повному розмірі. А тому враховуючи вищенаведене на користь позивача за 2005 - 2008 роки всього підлягає стягненню 6848,00 гривень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої ст. 85 та пункту 19 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану. Конституційний Суд України вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, та положення статті 60 цього Закону в частині зупинення дії окремих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначених статтею 24 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік».
Крім того інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»; Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та керуючись ст. ст. 11, 71, 86,159, 163 КАС України суд -
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації про стягнення компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю в наслідок аварії на ЧАЕС за 2005 - 2008 роки - задовольнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 6848,00 (шість тисяч вісімсот сорок вісім) гривень недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2008 роки.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її проголошення а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий підпис
З оригіналом згідно:
Суддя
Катеринопільського районного суду Шарко О.П.