20 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 554/6988/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
колегія суддів у складі:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Донець Л.О. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 15.09.2017, м. Полтава, суддя Савченко А.Г., повний текст складено 15.09.17 по справі № 554/6988/17
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі за текстом - відповідач), в якому просив суд:
- скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 23.08.2017 року № 80, як незаконне;
- визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо неперерахування щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2017 року;
- зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.01.2017 року згідно довідки господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 року № 10-11/1082-17 без обмеження;
- встановити строк для подання Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.09.2017 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1.
Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 80 від 23 серпня 2017 року.
Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 86 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 1 вересня 2017 року, відповідно до довідки господарського суду Полтавської області № 10-11/1082-17 від 22 серпня 2017 року, без обмеження граничного розміру.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що законодавством, чинним як на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, так і на час звернення до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із відповідною заявою про здійснення перерахунку, матеріальна допомога на оздоровлення не відноситься до переліку складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді судді Господарського суду Полтавської області з 01 квітня 2004 року, а з 17 грудня 2010 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року звільнений з посади у відставку і з цього часу отримує щомісячне грошове утримання.
На підставі довідки Господарського суду Полтавської області № 10-11/1082-17 від 22 серпня 2017 року звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 80 від 23 серпня 2017 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку, у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки включення 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення має враховуватись при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому відповідачем неправомірно відмовлено в перерахунку на підставі довідки Господарського суду Полтавської області № 10-11/1082-17 від 22 серпня 2017 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ далі - (Закон № 1402-VІІІ) врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (далі Закон).
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону № 1402-VІІІ незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч. 3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Відповідно до ч. 3 ст. 143 Закону № 1402-VІІІ (в редакції чинній на час звернення позивача за перерахунком) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ст. 136 Закону № 1402-VІІІ суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862- ХІІ (далі - Закон № 2862- ХІІ ) (в редакції, чинній на час виходу судді у відставку) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Таким чином, перелік складових заробітної плати судді не є вичерпним.
Згідно ч. 5 ст. 44 Закону № 2862-ХІІ суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на час виходу судді у відставку) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Таким чином, згідно ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ обчислення та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватись на підставі заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді судді, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.
Отже, позивач на час виходу у відставку набув право на щомісячне довічне грошового утримання, обчислення якого має здійснюватись з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.
До того ж, відповідно до п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Також колегія суддів зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а тому відповідно входить до структури заробітної плати судді, з якої нараховувався та був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому незалежно від того, що така виплата не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як складова частина заробітної плати.
З наявної в матеріалах справи довідки Господарського суду Полтавської області № 10-11/1082-17 від 22 серпня 2017 року колегією суддів встановлено, що виплата матеріальної допомоги включена в оподатковуваний дохід судді, входить до фонду оплати його праці, тобто є складовою утримання судді.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що обчислення щомісячного довічного грошового утримання має здійснюватись з урахуванням суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги, внаслідок чого судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням зазначеної в довідці Господарського суду Полтавської області № 10-11/1082-17 від 22.08.2017 року матеріальної допомоги.
У Рекомендації Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).
Таким чином, посилання апелянта на те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ та ч. 3 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні, є помилковими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що отримувані позивачем суми матеріальної допомоги, яка нараховується відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають враховуватись при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не встановлено.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 15.09.2017 по справі № 554/6988/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець Н.В. Шевцова
Повний текст постанови складено 22.12.2017.