Справа № 826/3290/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Кузьменко В.А.
19 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року (повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, стягнення коштів,
У березні 2017 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, стягнення коштів, в якому просив:
визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо несвоєчасного поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнути з Генеральної прокуратури України суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 02 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року включно в розмірі 151 589 грн. 79 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_2 на посаді на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15;
стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 за період з 02 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року включно в розмірі 151 589,79 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень сімдесят дев'ять копійок).
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України відмовити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у період з червня 2016 року по січень 2017 року в різних судових інстанціях тривав розгляд справи про поновлення на посаді ОСОБА_2, зазначає, що рішення по справі № 826/24437/15 виконано Генеральною прокуратурою України в добровільному порядку в повному обсязі. А тому підстав для задоволення позову відсутні. Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції не з'ясовано, чи працював позивач у спірний період та чи отримував за цей час якийсь заробіток.
13 грудня 2017 року до Київського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року без змін. Зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Постановою Окружного адміністративного сулу м. Києва від 01 червня 2016 року у справі № 826/24437/15 позов ОСОБА_2 задоволено:
визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 13 серпня 2015 року №1268ц про звільнення ОСОБА_2;
поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;
стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 46 983 (сорок шість тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 97 коп.;
стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 132 087грн. (сто тридцять дві тисячі вісімдесят сім) грн. 01 коп. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (а.с. 9-15).
На виконання вимог постанови Окружного адміністративного сулу м. Києва від 01 червня 2016 року у справі № 826/24437/15, 15 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення на посаді (а.с. 23-25).
Листом від 07 липня 2016 року № 11/1-27294-15 Генеральна прокуратура України повідомила позивача про те, що постанова Окружного адміністративного сулу м. Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 оскаржується відповідачем в апеляційному порядку (а.с. 26).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року, залишено апеляційну скаргу Генеральної Прокуратури України без руху, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2017 року (К/800/3359/16), відмовлено у відкритті апеляційного провадження (а.с. 16-22).
Наказом Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року № 153-7, на виконання вимог рішення у справі №826/24437/15 скасовано наказ виконуючого обов'язки Генерального прокурора України від 13.08.2015 № 1268ц про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_2 та поновлено останнього на посаді старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України (а.с. 27).
Вважаючи протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо несвоєчасного поновлення позивача на посаді та з метою стягнення на свою користь сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що останнім днем, за який на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу є 01.06.2016, а датою фактичного виконання постанови є 06.02.2017 року, а тому стягненню підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення на 171 день, а саме за період з 02.06.2016 по 03.02.2017.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
У відповідності до вимог статті 265 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст.. 236 КЗпП України).
З налізу вищевикладених норм вбачається, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню, при цьому чинне законодавство не ставить виконання такого рішення в залежність від вчинення працівником певних дій, у тому числі щодо пред'явлення рішення до примусового виконання.
Вищевикладене, на думку колегії суддів, спростовує доводи апелянта про те, що позивач не звертався за виконанням рішення про поновлення його на посаді в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Натомість колегія суддів звертає увагу на те, що у разі затримки виконання такого рішення, чинним законодавством встановлено обов'язок роботодавця виплатити працівнику середній заробіток за час затримки виконання. Виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення, є певним видом відповідальності роботодавця за невиконання в негайному порядку рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України (в редакції, що була чинною до 15.12.2016) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України в зазначеній вище редакції встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно роз'яснення, викладеного в Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного сулу м. Києва від 01 червня 2016 року у справі № 826/24437/15 ОСОБА_2 поновлено на посаді старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.
Разом з цим, зазначене рішення було виконано відповідачем лише 06 лютого 2017 року, шляхом видання відповідного наказу № 153-Ц.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Генеральної прокуратури України на користь позивача сум середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного сулу м. Києва від 01 червня 2016 року, а саме за період з 02.06.2016 по 03.02.2017 року.
Згідно правового висновку Верховного суду України, викладеного в Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 статті 27 зазначеного Закону порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Згідно з п. 5 вказаного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки відповідача від 16.05.2017 № 18-436 зп середня заробітна плата ОСОБА_2, обчислена виходячи із сум за останні два календарні місяці роботи складає 19 059 грн. 54 коп., а середньоденна 886 грн. 49 коп. (а.с. 39).
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, за період з 02.06.2016 по 03.02.2017 із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 886 грн. 49 коп., у загальному розмірі в сумі 151 589 грн. 79 коп.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у справі № 826/24437/15 було оскаржена ним в апеляційному порядку, оскільки зазначене не звільняє відповідача від обов'язку негайно виконати рішення про поновлення працівника на роботі.
Доводи апелянта про те, що рішення по справі № 826/24437/15 виконано Генеральною прокуратурою України в добровільному порядку не спростовує висновків суду першої інстанції про те, що воно було виконане Генеральною прокуратурою України з затримкою.
Крім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що у спірний період не працював та доходів не отримував.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта в апеляційній скарзі на статтю 267 КАС України (в редакції, що була чинною до 15.12.2017), оскільки остання регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах та передбачає право особи - позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, разом з цим, стягнення сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення підлягає розгляду в порядку пред'явлення відповідного адміністративного позову.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишено без руху з підстав несплати особою, яка подала апеляційну скаргу судового збору у розмірі 704 грн.
27 листопада 2017 року судді-доповідачу було передано клопотання Генеральної прокуратури України (вх. № 35806 від 24.11.2017), до якого додано оригінал платіжного доручення від 21 листопада 2017 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі в розмірі 1 667 грн. 49 коп., тобто у розмірі більшому, ніж зазначено в ухвалі від 27 листопада 2017 року.
19 грудня 2017 року через канцелярію суду Генеральною прокуратурою України подано клопотання (вх. № 38637 від 19.12.2017), в якому апелянт просив повернути суму надміру сплаченого судового збору у розмірі 963 грн. 49 коп.
Частинами 1, 2 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Зукону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у тому числі в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року у справі №826/3290/17 Генеральною прокуратурою України було сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом, а саме 1 667 грн. 49 коп. замість 704 грн., колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Генеральної прокуратури України та повернення їй надміру сплаченого судового збору у розмірі 963 грн. 49 коп.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 статті 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Клопотання Генеральної прокурату України - задовольнити.
Повернути Генеральній прокуратурі України (КОД ЄДРПОУ00034051) надміру сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року у справі №826/3290/17 у розмірі 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 49 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання Касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2017 року.
Головуючий суддя Н.В. Безименна
Судді А.Ю Кучма
В.О. Аліменко