Справа № 753/17929/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кириченко Н.О.
Суддя-доповідач - Кузьменко В. В.
21 грудня 2017 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2017, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення йому пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2007 рік в сумі 1197,91 грн. з 01 вересня 2017 року.
Просив зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 рр.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2017 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 05.10.1985 по 01.09.2017 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
18.09.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачу при обчисленні розміру пенсії за віком Управління застосувало показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховуються для розрахунку пенсії за 2007 рік у розмірі 1197,91 гривень за рік, що передував призначенню пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач вважає дії відповідача протиправними, такими, що порушують права позивача на соціальне забезпечення та призвели до зменшення розміру пенсії.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначається одна пенсія за її вибором.
Згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить жодного посилання на показник «середня заробітна плата у галузях економіки України» (тим більше саме за 2007 рік).
За таких обставин даний показник не має жодного відношення до пенсії позивача за вислугу років, що отримувалася ним, оскільки при її розрахунку він не застосувався взагалі, а тому і не повинен застосовуватися при розрахунку пенсії за віком.
Статтею 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, умови й порядок обчислення цих пенсій визначені різними законодавчими актами. Законодавець окремо виділив призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки позивачу було призначено інший вид пенсії за іншим законом у 2017 році, то має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсія позивачу згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була призначена вперше, отже для визначення її розміру мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше, а не ті формули та граничні розміри коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14 та від 09 червня 2015 року у справі №21-550а14.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік при призначенні йому пенсії за віком.
Посилання апелянта на те, що позивач вже перебував на обліку у Пенсійному фонду та отримував пенсію, а тому вищевказана процедура є переведенням з одного виду пенсії на інший і відповідач не розглядає її як нове призначення пенсії, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач, отримуючи пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», просив призначити йому пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не перевести його на пенсію за віком у межах одного Закону.
Тобто, за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2017 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 22.12.2017