12 грудня 2017 року (12 год.15 хв.)Справа № 808/3582/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1М.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 3065 від 09.11.2017 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки у фіскального органу не було підстав для його винесення. Позивач зазначає, відповідачем проігноровано приписи Закону України від 03.11.2016 №1726-VII Про внесення змін до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а саме: пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень, яким встановлена заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції. Позивач проводив свою господарську діяльність за місцем державної реєстрації у місті Донецьку. З 20.03.2017 позивач перереєструвався на підконтрольній території у м. Запоріжжі, а відтак контролюючий орган не мав правових підстав для винесення наказу про проведення перевірки.
Позивач у судове засідання не прибув, подав до суду заяву (вх. 34979) про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судове засідання прибув представник відповідача, надав письмові заперечення (вх. № 35249 від 12.12.2017), відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема зазначає, що на момент звернення позивачем до суду податковим органом винесено Акт від 21.11.2017 № 228/08/-01-13-05/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з урахуванням п. 38.11 ст. 38 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України», а тому скасування наказу на проведення перевірки не призведе до захисту прав позивача, оскільки самі дії контролюючого органу щодо складання та направлення наказу на проведення перевірки будь-яким чином не порушують права позивача. З урахуванням наявності акту Акт від 21.11.2017 № 228/08/-01-13-05/НОМЕР_1 відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи подане клопотання представником позивача, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що на підставі пн.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до затвердженого плану проведення документальних планових перевірок на IV квартал 2017 року, Заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області винесено Наказ від 09.11.2017 № 3065 про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування за сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками,правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (а.с.7).
На підставі наказу відповідачем сформовано направлення на перевірку від 20.11.2017 № 527, відповідно до якого тривалість перевірки становить 10 робочих днів, починаючи з 20.11.2017.
Вважаючи наказ від 09.11.2017 № 3065 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Так, згідно з пунктами 5, 6 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03 листопада 2016 року №1726-VIII Про внесення змін до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. Заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб'єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.
Також, відповідно до пункту 5 ст. 135 розділу І Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні, підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК доповнено нормами підпункту 38.11 пункту 38, згідно з якими: тимчасово, до завершення проведення антитерористичної операції, до платників податків/податкових агентів, які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підстави неможливості пред'явлення первинних документів:
первинні документи втрачені (знищені чи зіпсовані) у зв'язку з проведенням антитерористичної операції;
первинні документи знаходяться на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення і їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя та здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з іншими адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент за місцем свого обліку подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв'язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від'ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів до завершення проведення антитерористичної операції запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату цих документів, такий платник податків/податковий агент зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не можуть бути перевірені контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення проведення антитерористичної операції.
Втрата документів, що не пов'язана з проведенням антитерористичної операції, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Зазначені в цьому підпункті положення застосовуються до платників податків/податкових агентів, які станом на 1 квітня 2017 року здійснили зміну свого місцезнаходження (місця проживання) з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення на іншу територію України та сплачували податки до бюджету в період проведення антитерористичної операції згідно з цим Кодексом.
Платник податків/податковий агент не може застосовувати положення цього підпункту щодо податкових (звітних) періодів після перереєстрації підприємства на іншій території України.
Обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови контролюючого органу у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган зобов'язаний видати вмотивоване рішення у строк не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента, в якому зазначаються підстави та докази такої відмови.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.
У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов'язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за вказані податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за вказані податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за вказані звітні періоди.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 07.02.2017 ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець був зареєстрований за адресою: 83492, Донецька обл., м. Донецьк, м. Моспине, вул. Короленка, буд. 57, кв. 43 (а.с.9-12). При цьому, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.03.2017 позивач перереєструвався на підконтрольній території України за адресою: 69065, АДРЕСА_1 (а.с.14).
Листом № 56 від 20.11.2017 позивач повідомив фіскальний орган про неможливість вивезення первинних документів за період з 1992 по 20.03.2017 з тимчасово окупованої території на підконтрольну територію України.
Так, відповідачем складено Акт від 21.11.2017 № 228/08/-01-13-05/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з урахуванням п. 38.11 ст. 38 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України», в якому податковим органом зазначено, оскільки у періоді з 08.04.1992 по 16.03.2017 позивач перебував на обліку в Маріупольській ОДПІ (Пролетарський район м. Донецьк), та починаючи з 17.03.2017 у зв'язку з перереєстрацією місця проживання перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ (Дніпровське відділення ГУ ДФС у Запорізькій області) на теперішній час не має можливості провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1.
Суд зазначає, що відповідачем дійсно винесеним наказом № 3065 від 09.11.2017 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» було порушено право позивача, щодо незастосування фіскальним органом мораторію на проведення перевірок, за приписами підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки позивач здійснив державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні.
Однак, винесеним відповідачем ОСОБА_2 від 21.11.2017 № 228/08/-01-13-05/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1, з урахуванням п. 38.11 ст. 38 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України» контролюючим органом самостійно було відновлено порушене право позивача.
Суд зауважує, що оскаржуваний наказ, яким прийнято рішення про проведення перевірки не породжує жодних правових наслідків або виникнення певних обов'язків у позивача, а відтак, враховуючи, що позивач звернувся до суду для захисту своїх прав 23.11.2017 та ту обставину, що винесеним актом № 228/08/-01-13-05/НОМЕР_1 «Про неможливість проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1, з урахуванням п. 38.11 ст. 38 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України» контролюючим органом самостійно 21.11.2017 було відновлено порушене право позивача, тобто до звернення позивача до суду, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищезазначене, оскільки відповідачем винесеним Актом від 21.11.2017 № 228/08/-01-13-05/НОМЕР_1 про неможливість проведення перевірки, до звернення позивачем до суду було самостійно відновлено порушене право позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 94, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник