про повернення позовної заяви
21 грудня 2017 року м. Житомир справа № 806/3711/17
категорія 3.7
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши позовну заяву Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області до ОСОБА_1, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі про стягнення 10 458,57 грн.,
встановив:
Керівник Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 10 458 грн. 57 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, зарахувавши їх на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (р/р 31310309700002 в ГУ ДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЄДРПОУ 38035726, призначення платежу - 22160100).
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з огляду на наступне.
Частиною першою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, далі - Закон №1697-VII).
Частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 23 Закону №1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що в обґрунтування підстав звернення до суду з вказаною позовною заявою прокурор посилається на те що Укртрансбезпека не наділена повноваженнями щодо звернення до суду з питань стягнення у судовому порядку нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами. Крім того, зазначає, що інші державні органи також не наділено правом на звернення до суду з позовами зазначеної категорії. Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для звернення прокурора, який виступає позивачем з даним позовом.
Суд не погоджується з висновками прокурора, щодо його звернення до адміністративного суду, як позивача з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103).
Відповідно до п. 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно пп.15, 27 п. 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до ч. 2 ст.46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України), незалежно від того, хто подав адміністративний позов - сама ця особа (суб'єкт) чи її (його) представник.
Пунктом 26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879) передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Беручи до уваги п. 1 Положення №103, Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Державна служба України з безпеки на транспорті має підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звертатися до суду з вимогами щодо стягнення нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами має Державна служба України з безпеки на транспорті.
Керівник Житомирської місцевої прокуратури дійшов хибних та передчасних висновків щодо неможливості звернення Державної служби України з безпеки на транспорті до суду із позовом щодо стягнення у судовому порядку нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами
Таким чином, прокурором в порушення вимог ч.ч. 3,4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, ч. 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України не навів належного та достатнього обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора із зазначеним позовом за можливості такого звернення Державною службою України з безпеки на транспорті.
Пунктом сьомим частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовна заява підлягає поверненню.
Частиною шостою статті 169 КАС України встановлено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Суд також зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області до ОСОБА_1, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі про стягнення 10 458,57 грн. - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова