м. Вінниця
12 грудня 2017 р. Справа № 802/1931/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян М.Б.,
Суддів: Альчук М.П.
Поліщук І.М.
за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.
представників сторін:
позивача: Оскоми О.М.
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 2011 року по 25 вересня 2017 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти охорони батальйону забезпечення у військовому званні капітан. Разом з тим, наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_2 призначено на посаду командира роти вогневої підтримки 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 0201003 на рівнозначну посаду для більш доцільного використання за фахом з ШПК "капітан" на "капітан". Так, на виконання зазначеного наказу 25 вересня 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 187 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, як такого, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_2 з дислокацією в м. Коломия, Івано-франківської області. На переконання позивача, зазначені накази є протиправними, оскільки видані без його згоди. Крім того, зазначає, що відповідачі при виданні наказів не врахували сімейні обставини, а саме необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком.
На думку позивача, відповідачі при прийнятті оскаржуваних наказів діяли необґрунтовано без врахування усіх обставин справи, внаслідок чого прийняті незаконні рішення.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Окрім того, представник відповідачів просив врахувати подані письмові заперечення, зокрема, зазначив, що на момент видання наказу документи, які передбачені нормативно-правовими актами, які регламентують порядок проходження військової служби, щодо наявності сімейних обставин, які підтверджують поважність підстав для не переміщення військовослужбовця на іншу посаду та в інший гарнізон позивачем надані не були, а були надані лише після видання наказу. Разом з тим, пояснення позивача, базуються лише на словах, не закріплені та не підтверджені доказами, не підтверджують поважність підстав для не переміщення військовослужбовця на іншу посаду та в інший гарнізон.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши докази, які є у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З 2011 року по 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти охорони батальйону забезпечення у військовому званні капітан.
Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 338 від 05 серпня 2017 року капітана ОСОБА_2 командира роти охорони батальйону забезпечення (захищеного КП) 230 окремої бази забезпечення Повітряних Сил, призначено командиром роти вогневої підтримки 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ВОС - 0201003.
25 вересня 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 187 капітана ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, як такого, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_2 з дислокацією в м. Коломия, Івано-франківської області.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами служби у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року "для встановлення, змін або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, установах, організаціях, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, оформляються наступні документи: подання, рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі, План переміщення військовослужбовців на посади - на всіх військовослужбовців, крім тих, які проходять строкову військову службу, щодо призначення на посади, переміщення..."
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.8 Інструкції, План переміщення на посади складається в кадровому органі для комплектування вакантних посад кожної номенклатури призначення за існуючими посадами.
Пунктом 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженої Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 передбачено, що атестування військовослужбовців в особливий період не проводиться.
У відповідності до п.4.9 Інструкції підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення на рівнозначні посади є витяг із Плану переміщення на посади або у разі здійснення не запланованого переміщення - подання.
У відповідності до підпункту 1 пункту 81 Положення призначення на посади військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової служби) здійснюється посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад) , яка затверджується Міністром оборони.
Відповідно до підпункту 2 пункту 82 Положення, призначення військовослужбовців на рівнозначні посади здійснюється для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад. У разі коли штатом (штатним розписом) передбачено два військові звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або більший посадовий оклад.
Відповідно до пунктом 83 Положення військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю та набутим досвідом служби. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка).
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; між військовими частинами, які підпорядковані керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України, - наказом відповідного заступника Міністра оборони України.
Згідно з п. 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати, що громадяни України які проходять військову службу мають визначені обмеження щодо вибору місця проходження військової служби. Судом встановлено, що ОСОБА_2 не входить до переліку військовослужбовців, яким надано право вибору місця служби.
Відповідно до витягу із плану переміщення осіб офіцерського складу з не бойових військових частин (установ) Збройних Сил України до бойових військових частин Сухопутних військ Збройних Сил України згідно окремого розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України № 12194/С від 17 травня 2017 року військовослужбовця капітана ОСОБА_2 подано до призначення на рівнозначну посаду.
Так, наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 338 від 05 серпня 2017 року відповідно до п. 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих осіб офіцерського складу Збройних Сил України увільнено від займаних посад і призначено до сухопутних військ Збройних Сил України капітана ОСОБА_2 , командира роти охорони батальйону забезпечення (захищеного КП) 230 окремої бази забезпечення Повітряних Сил, призначено командиром роти вогневої підтримки 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ВОС - 0201003.
Відповідно до пункту 4.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які мають потребу за станом свого здоров'я або за станом здоров'я членів сімей змінити місце служби і проживання, а також за сімейними обставинами та з інших поважних причин, провадиться на особисте прохання відповідно до пункту 82 Положення на рівнозначні або нижчі посади за рапортом військовослужбовця, поданим за підпорядкуванням.
Сімейними обставинами та іншими поважними причинами для переміщення військовослужбовця можуть бути:
- виховання матір'ю (батьком) військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (ним) проживають, без батька (матері);
- утримання матір'ю (батьком) військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона є інвалідом І або ІІ групи або продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
- хвороба військовослужбовця або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком військово-лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї;
- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей;
- переміщення дружини (чоловіка) військовослужбовця, які проходять військову службу за контрактом, на нове місце служби в порядку, визначеному пунктом 114 Положення.
На думку позивача при винесенні наказу № 338 від 05 серпня 2017 року відповідачем було порушено пункт 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України відповідно до якого, військовослужбовець не може бути переміщений на нове місце військової служби без його згоди в разі якщо у нього є потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця.
Однак, при вивченні вказаного Положення, колегія суддів встановила, що відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 Положення. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово - лікарської комісії;
- неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів які це підтверджують;
- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Потреба в постійному сторонньому догляді - це вид догляду, яким забезпечуються інваліди із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, зумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати туалет, потребують допомоги при прогулянках тощо).
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідачі були зобов'язані отримати згоду ОСОБА_2 на його переміщення у іншу місцевість. Окрім того, останній зазначив, що ОСОБА_2 про переміщення в порядку визначеному п. 4.8. Інструкції не доводилося.
Разом з тим, представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що відповідно до телеграми начальника Генерального штабу Збройних Сил України у якій повідомлялось, що потрібно доукомплектувати бойові військові частини сухопутних військ в тому числі і військову частину НОМЕР_2 . Дана обставина була доведена до відома військовослужбовців.
Зокрема, як встановлено у судовому засіданні позивачеві було доведено до відома про переміщення відповідно до окремого розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України № 12194/С від 17 травня 2017 року.
У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що ОСОБА_2 проходив курси перекваліфікації в Академії сухопутних військ у червні 2017 року у м. Львові, відтак, йому було відомо про те, що його буде переміщено до нового місця служби.
Разом з тим, представником відповідача зазначено, та не заперечувалось представником позивача, що в матеріалах особової справи ОСОБА_2 на момент прийняття наказу № 338 від 05 серпня 2017 року були відсутні документи, які підтверджують поважність підстав для не переміщення військовослужбовця на іншу посаду та в інший гарнізон.
Окрім того, представником позивача зазначено, що в матеріалах особової справи знаходяться документи, зокрема, акт обстеження сімейного стану батьків /призовника/ військовослужбовця від 13 січня 2011 року, що свідчить про те, що у позивача існують поважні причини про не переміщення військовослужбовця на іншу посаду.
Проте, як випливає із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні акт обстеження сімейного стану батьків /призовника/ військовослужбовця від 13 січня 2011 року на який посилається представник позивача був підставою для переміщення ОСОБА_2 до м. Вінниці і документи на підставі, яких був виданий акт станом на момент прийняття наказу № 338 від 05 травня 2017 року були недійсними.
Крім того, як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 лише у червні 2017 року почав займатися оформленням документів і на момент прийняття наказу вони були відсутні, а були надані лише після видання наказу.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до нормативно правового акту, а саме статті 12 розділу 1 ч. 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що з ним сталося і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження.
Для вирішення питання про запис утриманців військовослужбовець подає рапорт по команді з додаванням до нього документів, якими підтверджується непрацездатність утриманців (довідка про вік чи інвалідність), та документів, якими підтверджується, що основним джерелом засобів існування утриманців є матеріальна допомога військовослужбовця (довідка про розмір пенсії, чи мають вони інших дітей, про характер та розмір матеріальної допомоги.
Як встановлено судом, всупереч додатку 15 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333 (далі - Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України) до видання та на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не подав своєму безпосередньому керівництву рапорт з додаванням підтверджуючих документів про внесення до облікових документів відомостей щодо перебування на його утриманні непрацездатних батьків, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання своїх обов'язків передбачених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме неподання інформації щодо осіб, які потребують догляду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України під час видання наказу № 338 від 05 серпня 2017 року діяв у межах та спосіб визначений законом.
Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 338 від 05 серпня 2017 року, відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини № 187 від 25 вересня 2017 року в частині виключення капітана ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини та поновлення капітана ОСОБА_2 на попередній посаді командира роти охорони батальйону забезпечення 230 окремої бази забезпечення Повітряних Сил Збройних Сил України не підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, суд у відповідності до статті 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
Під час розгляду справи відповідачем були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами представника відповідачів.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з дотриманням вимог ч. 3 статті 2 КАС України, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Мультян Марина Бондівна
Судді Альчук Максим Петрович
Поліщук Ірина Миколаївна