Рішення від 13.12.2017 по справі 914/9/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017р. Справа № 914/9/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Фартушка Т.Б., судді Манюк П.Т. та судді Пазичева В.М., при секретарі судового засідання Сало О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Ресурс”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стоянівнасіння”, м. Дрогобич, Львівська область

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство “Західний Буг”, с.Павлів Радехівського району Львівської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стоянівнасіння”, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Ресурс”, м.Київ

про визнання недійсним договору іпотеки.

Представники:

Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом): не з'явився;

Третьої особи 1: не з'явився;

Третьої особи 2: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 12.01.2015р. (суддя Коссак С.М.) порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.01.2015р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 20.01.2015р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс» про забезпечення позову (від 19.01.2015р. вх.№197/15) у справі №914/9/15 відмовлено.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 26.01.2015р., 09.02.2015р., 23.02.2015р. у даній справі. Строки розгляду справи продовжено на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 23.02.2015р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 09.02.2015р. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс» про визнання недійсним договору іпотеки.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.02.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (позивача за зустрічним позовом) приватного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2015р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2016р. у справі №914/9/15, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ресурс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» від 04.03.2015р. про затвердження мирової угоди від 02.03.2015р. у справі №914/9/15 задоволено; затверджено мирову угоду від 02.03.2015р. яку підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 РЕСУРС» Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЯНІВНАСІННЯ».

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2016р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2016р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.03.2015р. у справі №914/9/15 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2016р. визначено головуючого суддю Блавацьку-Калінську О.М.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 01.08.2016р. (суддя Блавацька-Калінська О.М.) прийнято справу до нового розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 05ю09ю2016р., від 19.09.2016р. та від 28.09.2016р.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 19.09.2016р. залучено Приватне підприємство «Західний Буг» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2016р. у даній справі за ініціативою суду призначено судову оціночно-будівельну експертизу та провадження у справі зупинено; витрати по проведенню експертизи попередньо покладено на Позивача за первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2017р. у даній справі у зв'язку з надходженням клопотання експерта поновлено провадження у справі та розгляд клопотання експерта призначено на 16.01.2017р.; представники Учасників процесу не викликались.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2017р. у даній справі призначено колегіальний розгляд справи №914/9/15 у складі трьох суддів та розгляд клопотання експерта про надання додаткових матеріалів від 26.12.2016р. за №8384 у справі №914/9/15 відкладено.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області від 17.01.2017р. №50 призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі № 914/9/15.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.01.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: Блавацька-Калінська О. М. - головуючий суддя; судді Горецька З. В. та Іванчук С.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 18.01.2017р. розгляд клопотання призначено на 01.02.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 01.02.2017р. клопотання експерта задоволено, провадження у справі зупинено, справу повторно скеровано судовому експерт для проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.04.2017р. поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 19.04.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 19.04.2017р. розгляд справи відкладено на 24.05.2017р.

Проте, у зв'язку із закінченням після 24.04.2017р. як вперше призначеного на посаду судді Блавацька-Калінської О.М. розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. №429 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/9/15.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2017р. визначено наступний склад колегії: ОСОБА_3 - головуючий суддя; судді Горецька З. В. та Іванчук С.В.

У зв'язку з перебування у відпустці судді Іванчук С.В. судове засідання 24.05.2017р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 02.06.2017р. колегією суддів прийнято справу до провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2017р.

Розгляд справи відкладався до 05.07.2017р. з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 14.06.2017р., в тому числі з причин неявки Учасників процесу в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.07.2017 року призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Супровідним листом від 14.07.2017 року № 914/9/15/4/17 матеріали справи надіслано до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом від 25.09.2017 року вих. № 6359 (зареєстровано судом за вх. № 1526) Львівським НДІСЕ повернуто на адресу Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/9/15 без виконання ухвали суду від 05.07.2017 року, оскільки вартість за проведення експертизи не оплачено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2017 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.10.2017 року, у зв'язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, суддю Горецьку З.В., замінено на суддю Пазичева В.М.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2017 року відкладено розгляд справи на 29.11.2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.11.2017 року, у зв'язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, суддю Іванчук С.В. замінено на суддю Манюка П.Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2017р.

Представнику Третьої особи-2 оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області у даній справі, які скеровано Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, а також письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді чи складу суду не надходило.

Представник Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвал суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив. Судом відмовлено у клопотанні Позивача про залучення в якості третіх осіб Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за необґрунтованістю.

Представник Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвал суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторони зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд розглядає справу в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника Третьої особи-2, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позов мотивовано невиконанням ТОВ "Стоянівнасіння" зобов'язання за додатковим договором від 08.02.2012 щодо сплати суми боргу у розмірі 3319843,57грн. до 15.03.2013, та наявністю у ТОВ "ОСОБА_1 Ресурс" як іпотекодержателя та заставодержателя, переважного права перед іншими кредиторами на звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави.

Судом встановлено, що 08.02.2013р. між ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс” (Кредитор) та ТзОВ “Стоянівнасіння” (Боржник) укладено Додатковий договір з врахуванням прострочки заборгованості боржника перед кредитором станом на 08.02.2013р. за наступними договорами: 1.1. договір № 04-02/15 від 18.07.2012р. в сумі 664343,10грн., з врахуванням ПДВ; 1.2. договір № 06/02/12 від 26.07.2012р. в сумі 219072,68 грн., з врахуванням ПДВ; 1.3. договір № 03-02/12 від 18.07.2012р. в сумі 644183,40 грн., з врахуванням ПДВ; 1.4. договір № 08-02/12 від 03.08.2012р. в сумі 387952,99 грн., з врахуванням ПДВ; 1.5. договір № 19 від 22.07.2011р. в сумі 378030,00 грн., з врахуванням ПДВ; 1.6. договір № 15-02/13 від 30.01.2013р. в сумі 127942,20 грн., з врахуванням ПДВ; в загальній сумі 2421524,37грн. з врахуванням ПДВ, надалі заборгованість, яка повністю визнається боржником, та зафіксована а Акті звірки взаєморозрахунків станом на 08.02.2013р. (п.1 Додаткового договору від 08.02.203р.).

Згідно п.п. 3, 4 Додаткового договору від 08.02.2013р. в забезпечення зобов'язань по сплаті заборгованості боржник передає кредитору рухоме майно - опоясуючий транспортер складу 5-6, трубний транспортер, норія 1-10/25, норія 1-10/30, вага автомобільна ТВА 60-18, в заставу, а нерухоме майно - комплекс загальною площею 6805,2 м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, вул. Витківська (вул. 40-річчя Перемоги), буд. 35, в іпотеку, та зобов'язується укласти з Кредитором вищевказані договори іпотеки та застави в термін до 12.02.2013р. У випадку несплати заборгованості у вказаний строк кредитор має право накласти стягнення на рухоме та нерухоме майно, передане в заставу та іпотеку, в порядку, передбаченому діючим законодавством України, а також застосувати інші заходи стягнення заборгованості, штрафних санкцій, пені, суми збитків та інших зобов'язань боржника, що передбачені вказаними в п. 1 Додаткового договору .

На виконання пункту 3 Додаткового договору від 08.02.2013р. між сторонами укладено Іпотечний договір від 12.02.2013р., посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за номером № 120. Відповідно до умов цього договору ТзОВ “Стоянівнасіння” (Іпотекодавець) було передано ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс” (Іпотекодержатель) в іпотеку комплекс, що розташований в місті Радехів Львівської області на вул. Витківскій, буд. 35, що є власністю іпотекодавця та включає: цегляний склад №3, за планом земельної ділянки зазначений поз. 4, загальною площею 1200,0 кв. м., цегляний склад №4, за планом земельної ділянки зазначений поз. 5, загальною площею 888, 3 кв. м., цегляний склад №5, за планом земельної ділянки зазначений поз. 6, загальною площею 889, 1 кв. м., цегляний склад №6, за планом земельної ділянки зазначений поз. 7, загальною площею 943, 6 кв. м., цегляний склад №7, за планом земельної ділянки зазначений поз. 8, загальною площею 1194,2 кв. м., цегляний склад №12, за планом земельної ділянки зазначений поз. 13, загальною площею 1179, 0 кв. м., цегляне оглядове приміщення лабораторії, за планом земельної ділянки зазначений поз. 19, загальною площею 49,2 кв. м., цегляне побутове приміщення, за планом земельної ділянки поз. 22, загальною площею 76,1 кв. м., цегляна вагоновага, за планом земельної ділянки зазначений поз. 27, загальною площею 7,9 кв. м., цегляна ячмінна башта, за планом земельної ділянки зазначений поз. 28, загальною площею 108, 1 кв. м., цегляна пшенична башта, за планом земельної ділянки зазначений поз. 29, загальною площею 251,1 кв. м., цегляна будівля з/д лебідки, за планом земельної ділянки зазначений поз. 32, загальною площею 13,8 кв. м., цегляна насосна, за планом земельної ділянки зазначений поз. 34, загальною площею 4,8 кв. м., та споруди №, за планом земельної ділянки зазначені поз. 30, 38, 39,40, 41, 42, 43.

Загальна вартість предмету іпотеки визначена у пункті 1.2. договору іпотеку за згодою сторін та складала вартість предмету іпотеки на момент укладення договору 1 981 560,00 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят одну тисячу п'ятсот шістдесят) гривень.

Також, Іпотечним договором накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна - комплексу, який належить ТзОВ “Столянівнасіння” до припинення договору іпотеки, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за номером № 121.

Дані дії вбачаються з Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 12.02.2013р. № 445928.

Також на виконання пункту 3 Додаткового договору від 08.02.2013р. між сторонами було укладено Договір застави від 12.02.2013 року посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за № 119. Відповідно п. 1.1. даний договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що витікають з додаткового договору від 08.02.2013р., укладено між кредитором та боржником до укладених ними ж договору № 19 від 22.07.2011р., договору № 03-02/12 від 18.07.2012р., договору № 04-02/15 від 18.07.2012р., договору № 06/02/12 від 26.07.2012р., договору № 08-02/12 від 03.08.2012р. та договору поставки № 15-02/13 від 30.01.2013р., а також будь-яких додаткових угод, що укладені або можуть бути укладені до них. Відповідно до визначених договорі позичальник зобов'язується повернути кредитору 2 421524,37 грн, у строк до 15.03.2013р.

За умовами даного договору ТзОВ “Стоянівнасіння” (Заставодавець) передає у заставу ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс” (Заставодержатель) основні засоби, що знаходяться за адресою по вул. Витківскій, буд. 35, м. Радехів Львівської області, а саме: опоясуючий транспортер складу 5-6, що належить ТзОВ “Стоянівнасіння” на підставі договору купівлі-продажу товарів №6, укладеного 03.08.2012р.; трубний транспортер, що належить ТзОВ “Стоянівнасіння” на підставі договору купівлі-продажу товарів №6, укладеного 03.08.2012р.; норія 1-10/25, що належить ТзОВ “Стоянівнасіння” на підставі договору купівлі-продажу товарів №6, укладеного 03.08.2012р.; норія 1-10/30, що належить ТзОВ “Стоянівнасіння” на підставі договору купівлі-продажу товарів №6, укладеного 03.08.2012р.; вага автомобільна ТВА-60-18, що належить ТзОВ “Стоянівнасіння” на підставі видаткової накладної № РН-0001325 від 26 вересня 2011 р.

Дані дії вбачаються з Витягу про реєстрацію в державного реєстрі обтяжень рухомого майна від 20.02.2013р. № 39956760.

Згідно пункту 1.3. договору Предмет застави оцінюється сторонами в сумі 301 200,00 грн.

До 15.03.2013 року боржник не виконав зобов'язання за Додатковим договором від 08.02.2013 року.

Судом також встановлено, що ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс” неодноразово направляло ТзОВ “Стоянівнасіння” повідомлення про заборгованість та задоволення вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та застави за договором іпотеки від 12.02.2013 року та договором застави від 12.02.2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_2 за № 10-03/2013 від 15.03.2013 та № 23-02/2014 від 14.02.2014 року.

10.10.2014 року ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс” в черговий раз направило ТзОВ “Стоянівнасіння” повідомлення про порушення основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою та заставою за Іпотечним договором від 12 лютого 2013 року та договором застави від 12 лютого 2013 року з вимогою сплатити борг у розмірі 2 421524,37 грн. не пізніше ніж у тридцятиденний строк від дати отримання повідомлення.

Зазначене повідомлення отримано керівником ТзОВ “Стоянівнасіння” ОСОБА_4 15.10.2014р. про що свідчить, його власноручний підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте відповіді ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс” від ТзОВ “Стоянівнасіння” на жодне із надісланих повідомлень (претензій) не отримало.

У зв'язку з невиконанням ТзОВ “Стоянівнасіння” забезпеченого іпотекою та заставою зобов'язання ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс”, вживши всіх необхідних заходів досудового врегулювання спору, звернулось до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави, якими забезпечено виконання зобов'язання за Додатковим договором від 08.02.2013р.

ТзОВ «ОСОБА_1 Ресурс» просить задовольнити свої вимоги шляхом набуття іпотечного майна у свою власність.

Така вимога згідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» відноситься до позасудового врегулювання спору на підставі договору і не потребує вирішення цього в судовому порядку.

Відповідно до ст..36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, ший може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, у випадку набуття права власності на предмет іпотеки, цим документом є не рішення суду, а договір укладений між Іпотеко давцем та Іпотеко держателем.

Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 52262852 від 29.01.2016 року були накладені і наявні арешти на спірний предмет іпотеки та застави.

Впродовж розгляду справи ТзОВ «ОСОБА_1 Ресурс» подано звіт ринкової вартості комплексу нерухомого майна - будівель та споруд без врахування земельної ділянки , який розташований за адресою: Львівська область, м. Радехів, вул. Витківстка (40-річчя Перемоги), 35, здійсненого експертом - Дочірнім підприємством “Фінексперт” (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 14.08.2014р. № 16814/14 та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 19.05.2005р. № 2869) на підставі договору № 8 від 24.02.2015р. із ТзОВ “ОСОБА_1 Ресурс”. Згідно висновку про оцінку, було визначено, що ринкова вартість комплексу нерухомого майна - будівель та споруди без врахування земельної ділянки, який розташований за адресою: Львівська область, м. Радехів, вул. Витківстка (40-річчя Перемоги), 35 з урахуванням ПДВ склала 1964364,00грн.

Отже, такий звіт був оформлений за замовленням однієї із сторін справи № 914/9/15 (ТзОВ «ОСОБА_1 Ресурс») на договірній основі. Такий звіт про ринкову вартість комплексу нерухомого майна - будівель та споруд без врахування земельної ділянки, який розташований за адресою: Львівська область, м. Радехів, вул. Витківська (40-річчя Перемоги), 35 є недостовірний, оскільки оформлений на підставі Договірних умов між ТзОВ «ОСОБА_1 Ресурс» (Замовник) та Дочірнім підприємством «Фінексперт» (Виконавець).

Тобто, оцінка була проведена за замовленням зацікавленої сторони (ТзОВ «ОСОБА_1 Ресурс») та подана, як доказ до матеріалів справи №914/9/15.

Підтвердженням того, що вартість майна є заниженою, є Звіт про оцінку майна об'єкту оцінки: комплекс будівель та споруд за адресою: Львівська область, м. Радехів, вул. Витківська, 35 проведеною станом на 17 грудня 2015 року за замовленням ВДВС Радехівського районного управління юстиції ПП ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМ України № 17231/14 від 24.11.2014 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3650 від 16.06.2005 року). Згідно Звіту про оцінку майна об'єкту оцінки станом на 17 грудня 2015 року, вартість комплексу будівель та споруд за адресою Львівська обл., м.Радехів, вул.Витківська, 35 становить: 3971473,00грн. При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що з березня 2015 року по 17 грудня 2015 року вказане нерухоме майно ремонтувалось чи збільшувалась його вартість.

Порівнюючи висновки, що містяться у Звіті про оцінку майна проведеному 17.12.2015 року за замовлення Відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції у Львівській області із Звітом про оцінку майна проведений на підставі договору № 8 від 24.02.2015 р. укладеного із ТзОВ «ОСОБА_1 Ресурс» вбачається, що вартість майна є зниженою на суму - 2 007 109,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2016р. у справі №914/9/15 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 у справі №904/9/15 скасовано, а справу направлено для нового розгляду.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2016р. у справі №914/9/15 зазначено наступне: «...не надано належної правової оцінки доводам ПП "Західний Буг" стосовно вартості нерухомого майна відповідача, яка визначалась ДП "Фінексперт" на замовлення позивача і відповідно до звіту ринкової вартості комплексу нерухомого майна відповідача становить 1981560грн. При цьому, відповідно до звіту про оцінку майна об'єкта оцінки від 17.12.2015, проведеною на замовлення ВДВС Радехівського районного управління юстиції, вартість цього майна становить 3971473грн. Таким чином, судом апеляційної інстанції не було перевірено твердження заявника про те, що оцінка предмету іпотеки та його вартість, яка відображена в мировій угоді, затвердженій місцевим судом, була проведена на замовлення зацікавленої особи, яка у подальшому бажала набути це майно у власність на підставі мирової угоди, та є суттєво заниженою.».

Відповідно до ст..11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи».

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 11.10.2016р. за ініціативою суду призначено у справі судову оціночно-будівельну експертизу та провадження у справі зупинено; витрати по проведенню експертизи попередньо покладено на Позивача за первісним позовом.

В ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.04.2017р. зазначено, що: « 03.04.2017 року на адресу господарського суду надійшли матеріали справи №914/9/15 разом із копіями технічної інвентаризації однак без висновку експерта у звязку із несплатою вартості експертизи.».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.07.2017 року призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Супровідним листом від 14.07.2017р. №914/9/15/4/17 матеріали справи надіслано до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом від 25.09.2017р. вих.№ 6359 (зареєстровано судом за вх. № 1526) Львівським НДІСЕ повернуто на адресу Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/9/15 без виконання ухвали суду від 05.07.2017 року, оскільки вартість за проведення експертизи не оплачено.

Відтак, призначення судами Ухвалою від 11.10.2016 року та Ухвалою від 05.07.2017 року проведення у справі судової оціночно-будівельної експертизи та судової експертизи жодного результату не дало, так як в обох випадках Львівським НДІСЕ повернуто на адресу Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/9/15 без виконання ухвал суду, оскільки вартість за проведення експертизи не оплачено.

У відповідності з пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (ст.36 Закону України "Про іпотеку".

За змістом статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч.8 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження'").

Згідно ч.3 ст.37 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Положеннями ч.1 ст.39 зазначеного Закону встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду зазначаються: загальний розмір вимог на всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотеко держателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.».

Відповіднол до ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду. виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.».

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.4.3 Постанови №1 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи. У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, враховуючи непроведення судових експертиз предмету іпотеки, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, а відтак, у первісному позові слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

При цьому суд також зазначає, що порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. 335 та ст. 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За результатами аналізу положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

З укладеного договору іпотеки вбачається, що сторони узгодили порядок набуття права власності на іпотечне майно шляхом окремого письмового повідомлення про набуття такого права. Письмова вимога про усунення порушень має відповідати положенням ст. 35 Закону "Про іпотеку" та умовам договору, тобто містити попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, а також спосіб, у який таке звернення має відбуватися.

Позивачем не дотримано зазначеного порядку, зокрема, у надісланих Позивачем повідомленнях не зазначений такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як оформлення права власності на іпотечне майно шляхом позасудової процедури.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до державного реєстратора для реєстрації права власності та відповідно прийняття державним реєстратором рішення з зазначенням вичерпного переліку підстав для наявності/відсутності такої реєстрації, як це передбачено ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також, відсутні докази того, що Позивачем розпочато процедуру набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про іпотеку" шляхом повідомлення власника про набуття права власності на 30-й день після отримання цього повідомлення. Вказані обставини свідчать про невикористання первісним Позивачем наданого йому права набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав у даному випадку можливе, коли такі права порушені і вичерпано всі можливі позасудові способи їх захисту.

У спірних іпотечних правовідносинах первісний Позивач ще не набув та не намагався набути право власності на предмет іпотеки, тому вказувати, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює право власності у даному випадку не доцільно.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

09.02.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоянівнасіння" звернулися до господарського суду Львівської області з зустрічним позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 12.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №120., який, на їхню думку, суперечив вимогам ст.203 ЦК України, вчинений із перевищенням директором ТОВ "Стоянівнасіння" на час укладення цієї угоди наданих йому повноважень.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст.181 ГК України, відповідно до якої, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено, що іпотечний договір від 12.02.2013р. не містить достатнього опису предмета іпотеки - кадастровий номер.

Так, згідно п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер.

Відповідно, Закон вимагає опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а кадастровий номер може вказуватись для такої.

Крім того, об'єктом іпотеки є сукупність об'єктів нерухомості, відмінних від земельної ділянки, щодо яких законодавством не передбачено присвоєння кадастрових номерів. Відсутність кадастрового номеру не є доказом недостатності ідентифікації предмета іпотеки.

Також, предметом іпотеки є комплес будівель, що знаходиться у місті Радехів Львівської області на вул.Витківській, буд.35. Земельна ділянка на котрій він розташований не викуплена ТОВ «Стоянівнасіння» та не перебуває у нього в оренді, що підтверджується довідкою Радехівської міської ради Львівської області №99 від 04.02.2013р., яка долучена до договору іпотеки. Дана обставина зазначена у договорі у пункті 1.1.. Земельна ділянка не могла бути предметом іпотеки, оскільки не належить ТОВ «Стоянівнасіння». У відповідності до ст.377 Цивільного кодексу України кадастровий номер є істотною умовою договорів, які передбачають перехід права власності на нерухоме майне, а не договорів іпотеки. Верховний суд України у правовій позиції у справі №6-194цс14 від 17.12.2014 року зазначив, що відсутність кадастрового номеру, у випадках коли земельна ділянка не належить власникові будівель не впливає на права чи інтереси власника і в таких випадках відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Повноваження директора ОСОБА_4 були підтвердженні Протоколом №2 загальних зборів засновників ТОВ «Стоянівнасіння» від 28.11.2012 року про призначення директора; Наказом №29-к від 29.11.2012 року про прийняття на посаду директора; Протоколом №3 загальних зборів засновників ТОВ «Стоянівнасіння» від 08.02.2013р. про надання в заставу та іпотеку майна товариства та Витягом з СДРЮОФОП про правосуб'єктність ТОВ «Стоянівнасіння» від 11.02.2013 року за №15829075. Оригінали цих документів долучені до договору іпотеки.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення зустрічного позову, а відтак, в зустрічному позові слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

13.12.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 18.12.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 203, 207, 215, 216, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В первісному позові відмовити повністю.

2. В зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку

Суддя-головуючий ОСОБА_3

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Пазичев В.М.

Попередній документ
71201879
Наступний документ
71201881
Інформація про рішення:
№ рішення: 71201880
№ справи: 914/9/15
Дата рішення: 13.12.2017
Дата публікації: 27.12.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: