Рішення від 14.12.2017 по справі 904/7894/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №904/7894/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 904/7894/15

за позовом публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК»

до дочірнього підприємства «Сентекс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічні

технології»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шульга Н.І., довіреність № 17/01/11-01 від 11.01.2017р.;

Єфімова О.М., довіреність № 17/11/06-01 від 06.11.2017р.

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Златобанк", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" В.І. Славінська (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до дочірнього підприємства "Сентекс" (далі - відповідач), в якому просить:

1) в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Хімічні технології" перед ПАТ "Златобанк" за кредитним договором № 121/12/KLMV від 29.05.2012р., яка складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5 442 466,68 доларів США; заборгованості за процентами - 607 966,67 доларів США; пені - 10 257 744,18 гривень; штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.; 3% річних - 473 255,32 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю ПАТ "Златобанк" (код ЄДРПОУ 35894495) предмету іпотеки за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі за №2566, а саме, на нерухоме майно:

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-29 (сорок дефіс двадцять дев'ять), загальною площею 351,0 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 14899155;

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-7 (сорок дефіс сім), загальною площею 710,4 кв.м. та естакада. Реєстраційний номер об'єкта нерухомою майна - 14899657;

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-50 (сорок дефіс п'ятдесят), загальною площею 671,7 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 12034741;

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-3 (сорок дефіс три), загальною площею 5774,6 кв.м. та вимощення. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 7244541;

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-3Б (сорок дефіс три «Б»), загальною площею7860,0 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 5610924;

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-56 (сорок дефіс п'ятдесят шість), загальною площею 211,1 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 14898595;

2) припинити право власності та користування іпотекодавця - Дочірнє підприємство "Сентекс" (код ЄДРПОУ 32552242) на нерухоме майно, передане в іпотеку за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі за №2566, а саме:

3) визнати за іпотекодержателем ПАТ "Златобанк" (код ЄДРПОУ 35894495) право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі за №2566, а саме, на нерухоме майно:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №121/12-KLMV від 29.05.2012р., між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки від 29.05.2012р., відповідно до умов якого відповідач в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №121/12-KLMV від 29.05.2012р. (із змінами та доповненнями) передав в іпотеку позивачу нерухоме майно:

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Заводська, 1-Ж (один «Ж»): нежитлова будівля площею 5,4 кв.м., естакада, вимощення, огорожа, ворота. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 17122156, у зв'язку з чим, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології» за кредитним договором від 29.05.2012р. №121/12-KLMV (із змінами та доповненнями) на підставі ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку» звернути стягнення на вказане нерухоме майно - предмет іпотеки - шляхом визнання права власності на нього.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. порушено провадження у справі № 904/7894/15 та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. матеріали справи надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2015р. справу № 904/7894/15 прийнято до провадження та призначено розгляд на 26.11.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015р. розгляд справи №904/7894/15 відкладено на 17.12.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015р. розгляд справи №904/7894/15 відкладено на 29.12.2015р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2015р. призначено по справі №904/7894/15 судову будівельно-технічну експертизу

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2015р. зупинено провадження у справі № 904/7894/15 на час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

26.10.2017р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду міста Києва надійшов Висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 2203/2204/16-42/19727-19731/17-42 від 10.10.2017р. та матеріали справи № 904/7894/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017р. поновлено провадження у справі № 904/7894/15, в зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, та розгляд справи призначено на 28.11.2017р.

24.11.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення проти позову, заява про застосування строку позовної давності в частині стягнення штрафу та пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами, а також клопотання про залучення в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Інтергласт» фірми «Гласт Гмбх» та ТОВ «Євротехпласт».

Присутній у судовому засіданні 28.11.2017р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з висновком судової експертизи та поданими відповідачем запереченнями і клопотаннями.

Представники відповідача просили задовольнити клопотання про залучення третіх осіб та подали клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача щодо залучення в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Інтергласт» фірми «Гласт Гмбх» та ТОВ «Євротехпласт», відмовив у його задоволенні, оскільки, з огляду на предмет спору, рішення у даній справі не може вплинути на права вказаних юридичних осіб, так як чинне законодавство передбачає право кредитора одночасно пред'являти позови до всіх майнових та немайнових поручителів, а також до боржника.

Водночас, враховуючи клопотання представника позивача та необхідність витребування нових доказів у справі, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. суд відклав розгляд справи, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

07.12.2017р. до початку судового засідання через загальний відділ господарського суду від представника позивача надійшли витребувані судом докази, пояснення та заперечення.

Присутній у судовому засіданні 07.12.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи; клопотання про призначення повторної судової експертизи з метою встановлення ринкової вартості предмету іпотеки; клопотання про витребування у позивача доказів і відкладення у зв'язку з цим розгляду справи.

Представник позивача заперечив щодо заявлених позивачем клопотань, а також зазначив про відсутність у ПАТ «Златобанк» витребуваних доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про призначення колегіального розгляду справи та клопотання про призначення повторної судової експертизи з метою встановлення ринкової вартості предмету іпотеки, відмовив у їх задоволенні з наступних підстав. По-перше, дана справа не відноситься до категорії складних справ та не є резонансною справою, яка викликає суспільний інтерес, а відтак не потребує колегіального розгляду. По-друге, судова оціночно-будівельна експертиза у даній справі призначалась саме за клопотанням відповідача, тоді як позивач взагалі заперечував проти її призначення. При цьому, відповідачем не зазначено достатньо обґрунтованих підстави, з яких суд має відхилити висновок судового експерта, складеного на виконання вимог господарського суду, та призначити повторну судову оціночно-будівельну експертизу.

Крім того, під час розгляду справи представник позивача зазначив про неможливість надати витребуваний відповідачем доказ, а саме: письмову вимогу, направлену відповідачу та третій особі про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги, у зв'язку з відсутністю такої вимоги.

З огляду на відсутність у відповідача витребуваного позивачем доказу, клопотання останнього про витребування доказів задоволенню також не підлягає.

Також, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, подане через канцелярію суду 28.11.2017р., оскільки для перевірки розрахунки пені та 3% немає потреби у спеціальних знаннях, як того вимагають положення ст.41 ГПК України для призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017р. розгляд справи було відкладено на 14.12.2017р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився та витребувані судом докази не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Присутні в судовому засіданні 14.12.2017р. представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог та подали суду письмові пояснення щодо розрахунків позивача в частині нарахованих за користування кредитом процентів, пені за прострочення виконання зобов'язань та 3% річних.

Представник третьої особи в засідання суду черговий раз не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про дату і час проведення судового засідання, про що свідчать розписка про відкладення розгляду справи, підписана представником позивача в засіданні суду 07.12.2017р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника позивача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2012 року між AT "Златобанк" (за договором - кредитодавець/банк) та TOB "Хімічні технології" (за договором - позичальник/боржник) було укладено кредитний договір №121/12/KLMV (далі - кредитний договір).

Згідно з п.1.1 кредитного договору, в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Базовою валютою є долар США. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором. Може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

Відповідно до п. 1.2.1 кредитного договору, кредит надається для поповнення обігових коштів та ведення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становите 5200000,00 дол. США (п'ять мільйонів двісті тисяч доларів США 00 центів).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 27 грудня 2013 року включно.

Згідно з п. 1.5 кредитного договору, за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у наступних розмірах: - 18% річних за користування кредитними коштами у гривні та 14% за користування кредитними коштами у доларах США.

Згідно з п. 3.4.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/Комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору.

Згідно п. 3.4.3 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.

Відповідно до п. 3.4.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.

Згідно з п. 2.2.1 кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6. 2.6.1 кредитного договору, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається. Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів. Проценти за останній місяць користування Кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту. Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору, за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п.3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.

Протягом дії кредитного договору позивач та третя особа внесли до нього наступні зміни:

- 07 жовтня 2013 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 1 до кредитного договору.

- 06 листопада 2013 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 2 до кредитного договору.

- 29 листопада 2013 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 3 до кредитного договору.

- 06 грудня 2013 року AT AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 4 до кредитного договору.

- 26 грудня 2013 року AT AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 5 до кредитного договору, відповідно до якого, погодили кінцеву дату погашення кредиту - 26 грудня 2014 року (включно).

- 03 січня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 6 до кредитного договору.

- 07 лютого 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 7 до кредитного договору.

- 04 березня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 8 до кредитного договору.

- 07 квітня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 9 до кредитного договору.

- 30 квітня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 10 до кредитного договору.

- 24 червня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 11 до кредитного договору, яким встановлено максимальний ліміт заборгованості в розмірі 5450000,00 дол. США (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів).

- 31 липня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 12 до кредитного договору.

- 12 вересня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 13 до кредитного договору.

- 16 вересня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 14 до кредитного договору.

- 24 вересня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 15 до кредитного договору.

- 30 жовтня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 16 до кредитного договору.

- 28 листопада 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 17 до Кредитного договору.

- 26 грудня 2014 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 18 до кредитного договору, відповідно до якого, погодили кінцеву дату погашення кредиту - 26 січня 2015 року (включно).

- 29 січня 2015 року AT "Златобанк" та TOB "Хімічні технології" уклали договір про внесення змін № 19 до кредитного договору, відповідно до якого, погодили кінцеву дату погашення кредиту - 26 лютого 2015 року (включно).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши третій особі кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, що підтверджується відповідними виписками по особовим рахункам TOB "Хімічні технології" (а.с. 52-75, 1-й том).

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором не сплачуючи проценти за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 09.04.2015 року у нього утворилась заборгованість, яка складається з:

- заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США.;

- заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США;

- пені - 10257744,18 гривень;

- штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.;

- 3% річних, згідно з ст. 625 ЦК України - 473255,32 грн.

Для забезпечення виконання кредитного договору AT "Златобанк" (за договором - іпотекодержатель) та дочірнє підприємство "Сентекс" (за договором - іпотекодавець) 29 травня 2012 року уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 2566 (далі - договір іпотеки).

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно, а саме:

- нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-29 (сорок дефіс двадцять дев'ять), загальною площею 351,0 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 14899155;

- нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-7 (сорок дефіс сім), загальною площею 710,4 кв.м. та естакада. Реєстраційний номер об'єкта нерухомою майна - 14899657;

- нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-50 (сорок дефіс п'ятдесят), загальною площею 671,7 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 12034741;

- нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-3 (сорок дефіс три), загальною площею 5774,6 кв.м. та вимощення. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 7244541;

- нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-3Б (сорок дефіс три «Б»), загальною площею7860,0 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 5610924;

- нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Гагаріна, 40-56 (сорок дефіс п'ятдесят шість), загальною площею 211,1 кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 14898595;

- нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Заводська, 1-Ж (один «Ж»): нежитлова будівля площею 5,4 кв.м., естакада, вимощення, огорожа, ворота. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 17122156.

Відповідно до п. 1.4 договору іпотеки, загальна заставна вартість предмета іпотеки дорівнює ринковій та складає 30 374 000,00 грн.

27.12.2013р. сторони внесли зміни до п. 1.4. договору іпотеки та змінили загальну вартість предмета іпотеки, яка становила 30 900 000,00грн.

27.06.2014р. сторони внесли зміни до п. 1.1. договору іпотеки в частині збільшення розміру зобов'язань боржника - ТОВ «Хімічні технології», за кредитним договором, в рахунок забезпечення яких передано предмет іпотеки.

Згідно з п. 5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання, або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодавця.

В пункті 6.2 договору іпотеки закріплено, що визначений цим розділом (застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя) спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені чинним законодавством України, способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою її грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач був змушений звернутись за даним позовом до дочірнього підприємства "Сентекс" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами у гривні становить 18% річних, а за користування коштами у дол. США становить 14% річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позичальник, в порушення домовленості сторін кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 121/12/KLMV від 29.05.2012 р.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач довів, а відповідач та третя особа не спростували існування заборгованості TOB "Хімічні технології" перед ТОВ "Златобанк" за кредитним договором №121/12/KLMV від 29.05.2012 р., яка складається з:

- заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США.;

- заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США;

- пені - 10257744,18 гривень;

- штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.;

- 3% річних, згідно з ст. 625 ЦК України - 473255,32 грн.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення та визнання за іпотекодержателем АТ "Златобанк" права власності на предмет іпотеки, суд зазначає наступне.

В даному випадку позовні вимоги АТ "Златобанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання за іпотекодержателем ПАТ "Златобанк" права власності на предмет іпотеки є взаємопов'язаними та направлені на один предмет захисту.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно статті 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 3.4.3 договору іпотеки, позичальник має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення.

Пунктом 5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання, або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та/або чинним законодавством України.

Частина 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Отже, умови договору іпотеки встановлюють можливість іпотекодержателя на набуття права власності як у позасудовому порядку, так і за рішенням суду.

Відповідно до п. 6.3 договору іпотеки, сторони цього договору дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом:

- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку";

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов'язанням.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У частині 1 пункту 5.5 Договору іпотеки визначено, що у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає іпотекодателю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом установленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України "Про іпотеку".

Втім, у частині 2 пункту 5.5 Договору іпотеки визначено, що положення частини першої цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Суд також зазначає, що застереження частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" про те, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2014р. у справі № 3-12гс14.

Під час розгляду справи відповідачем не заперечувався факт порушення прав іпотекодержателя, проте він вважає, що такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем не може бути здійснений у судовому порядку.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно п. 6.1 договору іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя», сторони дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому договорі.

У пункті 6.2 договору іпотеки закріплено, що визначений цим розділом (застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя) спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені чинним законодавством України, способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У п. 6.3 договору іпотеки сторони визначили, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом, зокрема, передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, оскільки сторони у договорі іпотеки передбачили можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, суд вважає, що наявні правові підстави для обрання позивачем, в тому числі, такого способу захисту порушеного права, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього.

Також, суд звертає увагу, що аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.10.2016 року у справі №6-1625цс16.

Так, зокрема, Верховний Суд України вказав на те, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.09.2016 року у справі №6-1219цс16.

При цьому, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Верховний Суд України зазначив, що хоча, у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», однак установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позичальник не виконав умов кредитного договору, кредит не погасив, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Також, судом встановлено, що станом на день розгляду даної справи щодо боржника за кредитним договором - ТОВ «Хімічні технології» господарським судом Харківської області порушено справу № 922/3715/16 про банкрутство останнього, у зв'язку з неплатоспроможністю. Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань безпосередньо відповідач перебуває в стані припинення. Наявні в провадженні господарських судів і справи про банкрутство ДП «Інтергласт» фірми «Гласт Гмбх» та ТОВ «Євротехпласт», які також виступали майновими поручителями ТОВ «Хімічні технології».

Отже, суд вважає, що майнові права позивача є порушеними, порушення кредитних зобов'язань триває значний проміжок часу, а відтак останній має право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави шляхом визнання права власності на нього, оскільки однією з головних функцій суду є відновлення порушених прав громадян та юридичних осіб.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15 та інші аналогічні постанови, оскільки правова позиція Верховного Суду України викладена з врахуванням аналізу умов конкретного договору іпотеки, який передбачав обов'язкову згоду іпотекодавця на звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі необхідно розуміти так, що право особи (юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно правовими актами. Встановлення законом або договором досудового порядку врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, входячи з власних інтересів його використовує.

Також, не приймаються до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 02.11.2016 року у справі №6-2457цс, оскільки у вказаній постанові йдеться про встановлення сторонами порядку, за умови недотримання якого в позичальника виникає обов'язок дострокового повернення боргу.

Також, згідно із ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В обґрунтування вартості предмета іпотеки позивачем надано Звіт про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки комплексу нежитлових будівель за адресами: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 40-3, буд. 40-3Б, буд. 40-7, буд. 40-29, буд. 40-50, буд. 40-56 та вул. Заводська, 1-Ж, зроблений товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Де Візу", відповідно до якого, загальна вартість зазначеного нерухомого майна, станом на 24.09.2015 р., становить 5 043 518,00 грн. без ПДВ.

Відповідачем також надано звіт про оцінку вище зазначеного нерухомого майна, зроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТ-Консалтинг", відповідно до якого, вартість зазначеного нерухомого майна, станом на 26.11.2015 р., становить 73 900 00,00 грн. без ПДВ.

Враховуючи те, що матеріали справи містили два звіти про оцінку майна з суперечливими даними щодо вартості цього майна, та з метою визначення дійсної вартості предмета іпотеки судом було призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 2203/2204/16-42/19727-19731/17-42 від 10.10.2016р., проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, ринкова вартість спірних нежитлових приміщень в цінах на дату проведення дослідження всього складає: 10 645 109 грн., без урахування ПДВ.

В частині 1 ст. 42 ГПК України зазначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Стаття 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Дослідивши висновок судового експерта № 2203/2204/16-42/19727-19731/17-42 від 10.10.2016 р., суд приходить до висновку про те, що експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України "Про судову експертизу" та ГПК України, висновок експерта належним чином мотивований, обґрунтований та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає визначену судовим експертом вартість спірного майна обґрунтованою та такою, що підлягає застосуванню при вирішенні даної справи.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Хімічні технології" перед ПАТ "Златобанк" за кредитним договором 121/12/KLMV від 29.05.2012 р., яка складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США; заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США; пені - 10257744,18 гривень; штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.; 3% річних - 473255,32 грн., шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Златобанк" на нежитлові будівлі за адресами: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 40-3, буд. 40-3Б, буд. 40-7, буд. 40-29, буд. 40-50, буд. 40-56 та вул. Заводська, 1-Ж, правомірними та обґрунтованими, такими що підтверджені матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в частині неправильного визначення суми заборгованості за процентами; розміру пені та 3% річних, а також застосування штрафу, оскільки предметом спору у справі № 904/7894/15 є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а відтак встановлення розміру заборгованості по кредиту, процентам, пені, 3% річним та штрафу не відносить до предмету у даній справі.

Крім того, судом враховано, що розмір заборгованості за кредитним договором та процентами за користування кредитом, а також всіх нарахувань, здійснених за порушення виконання зобов'язань ТОВ «Хімічні технології», було предметом дослідження: у справі про банкрутство боржника - ТОВ «Хімічні технології» № 922/3715/16 (ухвала суду від 05.10.2017р.), у справі про банкрутство поручителя - ТОВ «Євротехпласт» № 911/5250/15 (ухвала суду від 18.04.2017р.), а також у справі № 910/3627/16, предметом якої безпосередньо є стягнення заборгованості за кредитним договором №121/12/KLMV від 29.05.2012 р. і фактично визначення її розміру.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог, оскільки, як вбачається з долученого до матеріалів справи конверту (т. І, а.с. 88), в якому надійшов позов до господарського суду Дніпропетровської області, позивач здав матеріали позовної заяви на відділення зв'язку 29.08.2015р., а відтак саме з цієї дати слід відраховувати строк на звернення до суду з вимогами щодо стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань.

Окрім цього, судом враховано, що вартість предмету іпотеки, визначена судовим експертом та яка застосовується судом у даній справі, у будь-якому випадку не може погасити повністю розмір заборгованості боржника - ТОВ «Хімічні технології», перед позивачем, яка виникла за кредитним договором №121/12/KLMV від 29.05.2012 р.

Щодо позовних вимог позивача про припинення права власності та користування іпотекодавця Дочірнього підприємства "Сентекс" на нерухоме майно, передане в іпотеку , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

З аналізу вищезазначеної статті випливає, що право власності іпотекодавця припиняється в разі звернення стягнення на майно на користь іпотекодержателя.

Отже при винесенні судом рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення за ПАТ "Златобанк", право власності Дочірнього підприємства "Сентекс" на нерухоме майно, передане в іпотеку, є припиненим.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача щодо припинення права власності та права користування іпотекодавця нерухомим майном, переданим в іпотеку, є необґрунтованою та передчасною, оскільки ПАТ "Златобанк" не наведено обставин щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах.

У зв'язку з викладеним суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України та у звязку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Оскільки, станом на час подання позову по даній справі, позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір в сумі 73080,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" перед публічним акціонерним товариством "Златобанк" за кредитним договором 121/12/KLMV від 29.05.2012 р., яка складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) - 5442466,68 доларів США; заборгованості за процентами - 607966,67 доларів США; пені - 10257744,18 гривень; штрафу за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.; 3% річних - 473255,32 грн., шляхом передачі у власність іпотекодержателю - публічному акціонерному товариству "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52; адреса для листування: 02096, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49; код ЄДРПОУ 35894495) предмету іпотеки за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі за №2566, а саме, на нерухоме майно:

3. Визнати за іпотекодержателем - публічним акціонерним товариством "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52; адреса для листування: 02096, м. Київ, вул. Харківське шосе, 49; код ЄДРПОУ 35894495) право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі за №2566, а саме, на нерухоме майно:

4. Стягнути з дочірнього підприємства "Сентекс" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корп. 4, офіс 8, код ЄДРПОУ 32552242) в доход Державного бюджету України 73080,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 22.12.2017р.

Суддя А.І. Привалов

Попередній документ

71201638

Наступний документ

71201642

Інформація про рішення:

№ рішення:	71201641
№ справи:	904/7894/15
Дата рішення:	14.12.2017
Дата публікації:	27.12.2017
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; забезпечення виконання зобов’язань

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.03.2026)
Дата надходження:	23.11.2018
Предмет позову:	звернення стягнення на предмет іпотеки

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

12.02.2026 12:30	Північний апеляційний господарський суд
26.02.2026 13:00	Північний апеляційний господарський суд

Запланованих засідань немає