ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2017Справа №910/18218/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК"
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
про стягнення 761 650,88 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Василюк А.П. - за довіреністю від 07.06.2017 року; Багінський А.О. - за довіреністю від 15.11.2017 року;
від відповідача: Сидорова Ю.В. - за довіреністю №02-36/2277 від 19.10.2017 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення 761 650,88 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без належної на те правової підстави користувався грошовими коштами позивача в розмірі 3 520 541,86 грн., в зв'язку з чим позивач за період часу з 12.08.2016 року по 12.10.2017 року просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 637 918,02 грн. - інфляційних втрат, 123 732,86 грн. - 3% річних, 11 424,77 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.11.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року відкладено розгляд справи на 29.11.2017 року.
29.11.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 29.11.2017 року оголошено перерву до 06.12.2017 року.
06.12.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення зайво сплаченого судового збору, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь за період з 12.08.2016р.по 30.09.2016р.: 52 618,02 грн. - інфляційних втрат, 14 139,88 грн. - 3% річних.
В судовому засіданні 06.12.2017 року представник зменшені позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 06.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2011 року у справі №52/136 заяву задоволено повністю, 13.04.2011 року видано накази на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 647/10 від 29.10.2010 року наступного змісту:
- Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Хмельницьклегпром" (29000, м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалко, 28, ідентифікаційний код 22768641, п/р 26002300101869 в ОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 315018) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість по договору кредиту в сумі 4869497 (чотири мільйони вісімсот шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 09 копійок.
- Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Хмельницьклегпром" (29000, м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалко, 28, ідентифікаційний код 22768641, п/р 26002300101869 в ОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 315018) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) третейський збір в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
22.05.2009 року Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. вчинено виконавчий напис за реєстровим №861 про звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 року в загальній сумі 3 792 267,44 грн., з яких: 2 987 585,45 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 299 022,92 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 220 568,99 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 03.11.2008 року по 30.04.2009 року); 13 364,5 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (за період з 06.11.2008 року по 29.04.2009 року) та 269 225,58 грн. інфляційних витрат.
Також, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 647/10 від 29.10.2010 року стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Хмельницьклегпром" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 року в загальній сумі 4 869 497,09 грн., з яких: 2 987 585,45 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 28.11.2008 року по 30.03.2010 року); 938 449,17 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 28.11.2008 року по 30.03.2010 року); 811 073,98 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 03.11.2008 року по 30.03.2010 року); 132 388,50 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (за період з 06.11.2006 року по 30.03.2010 року). На виконання якого ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2011 року у справі №52/136 було видано 13.04.2011 року судовий наказ.
Відповідно до постанови відділу примусового виконання рішень управління юстиції у Хмельницькій області від 19.08.2016 року ВП №30926150 було закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого напису №861 виданого 22.05.2009 року Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. у зв'язку з тим, що грошові кошти по виконавчому документу у повному обсязі перераховано на користь стягувача (Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк").
Відповідно до постанови відділу примусового виконання рішень управління юстиції у Хмельницькій області від 19.08.2016 року ВП №30926150 було закінчено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва №52/136 від 13.04.2011 року у зв'язку з тим, що грошові кошти по виконавчому документу у повному обсязі перераховано на користь стягувача (Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк").
Таким чином, стягувачем АКБ "Укрсоцбанк" було двічі стягнуто заборгованість на суму 3 520 541,86 грн. (3 789 767,44 грн. заборгованість стягнута за виконавчим написом - 269 225,58 грн. інфляційних втрат, які були стягнуті за виконавчим написом, проте, не стягувались за судовим наказом) за кредитним договором №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 року за аналогічний період (даний факт встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 35 ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року:
- визнано наказ господарського суду міста Києва №52/136 від 13.04.2011 року, таким, що не підлягає виконанню на суму 3 520 541 (три мільйона п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 86 коп., з яких: 2 987 585,45 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 299 022,92 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 220 568,99 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 03.11.2008 року по 30.04.2009 року); 13 364,5 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (за період з 06.11.2008 року по 29.04.2009 року);
- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" (29013, м. Хмельницький, пр. Миру 57/3, оф. 5, код 22768641) 3 520 541 (три мільйона п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 86 коп. безпідставно одержаних грошових коштів стягувачем за наказом №52/136 від 13.04.2011 року.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року, становить 3 520 541,86 грн. і не потребує доказування.
21.04.2017 року на примусове виконання ухвали господарського суду міста Києва від 22.02.2017р. №52/136 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р., які набрали законної сили 11.04.2017р., Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" (29013, м. Хмельницький, пр. Миру 57/3, оф. 5, код 22768641) 3 520 541 (три мільйона п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 86 коп. безпідставно одержаних грошових коштів стягувачем за наказом №52/136 від 13.04.2011 року.
04.10.2017 року приватним виконавцем Авторговим А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54836645 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року №52/136.
12.10.2017 року приватним виконавцем Авторговим А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54836645.
Спір виник внаслідок того, що відповідач виконав рішення суду (ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року) щодо оплати заборгованості невчасно, а також у зв'язку із нарахуванням позивачем в порядку ст. 625 ЦК України 14 139,88 грн. (3% річних) та 52 618,02 грн. (інфляційних втрат) за невиконане грошове зобов'язання, за період з 12.08.2016р. по 30.09.2016р.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 26.04.2017 року №3-1522гс16).
Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.12.2010 року №3-57гс10).
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що відповідач виконав ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року лише 12.10.2017 року.
На підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 року у справі № 11/446).
Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права самостійно виконати рішення суду, яке набрало законної сили, не чекаючи примусового виконання, яке передбачено розділом ХІV ГПК України, а позивач не зобов'язаний, а лише мав право пред'явлення наказу господарського суду до виконання.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14 139,88 грн. (3% річних) та 52 618,02 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (від 8 липня 2011 року №3674-VI, зі змінами та доповненнями) за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (від 21 грудня 2016 року №1801-VIII) установити у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі (для працездатних осіб): з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.
Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2017 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір прожитковий мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 600,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 600,00 грн. та не більше 240 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 11 424,77 грн. (платіжне доручення №2 від 13.10.2017 року на суму 11 424,77 грн.), однак з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.12.2017 року позивач повинен сплатити 1 600,00 грн. судового збору, а тому у позивача наявна переплата судового збору в розмірі 9 824,77 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 9 824,77 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ КОВПАКА, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" (29019, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ПРОСПЕКТ МИРУ, будинок 57/3, офіс 5; код ЄДРПОУ 22768641) 14 139 (чотирнадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 88 коп. - 3% річних, 52 618 (п'ятдесят дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" (29019, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ПРОСПЕКТ МИРУ, будинок 57/3, офіс 5; код ЄДРПОУ 22768641) 9 824 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 77 коп. - зайво сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.12.2017 року.