номер провадження справи 13/29/16
18.12.2017 Справа № 908/651/16
м.Запоріжжя
За заявою Концерну “Міські теплові мережі” про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі № 908/651/16
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, (01001, м. Київ, вул..Б.Хмельницького, 6)
до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)
про стягнення 82 142 376,98 грн.
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді: Азізбекян Т.А., Боєва О.С.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-74 від 14.04.2017;;
від відповідача (заявника) - ОСОБА_2, довіреність №150/20-19 від 31.10.2017.
23.11.2017 на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява Концерну “Міські теплові мережі” (відповідача у справі) в порядку ст. 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі №908/651/16 в частині стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованості у сумі 63 179 463, 02 грн., з яких 60519041, 35 грн. - інфляційні втрати та 2 660421, 67 грн. - 3 % річних до 01.11.2022.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2017, враховуючи звільнення з посади головуючого судді Серкіза В.Г., заяву про відстрочку виконання рішення передано на колегіальний розгляд суддів у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді - Азізбекян Т.А., Науменко А.О.
Згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.11.2017, у зв'язку з закінченням повноважень судді члена - колегії ОСОБА_3, заяву про відстрочку виконання рішення передано на колегіальний розгляд суддів у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді - Азізбекян Т.А., Боєва О.С.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2017, на підставі ст. 121 ГПК України, прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви призначено на 30.11.2017 у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 30.11.2017, продовжено процесуальний строк розгляду заяви у справі № 908/651/16 на п'ятнадцять днів, до 19.12.2017, судове засідання призначено на 18.12.2017.
В судовому засіданні 18.12.2017 заява розглянута та вирішена судом по суті.
Судове засідання 18.12.2017 здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні підтримав заяву, просив відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі №908/651/16 в частині стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованості у сумі 63 179 463, 02 грн., з яких 60519041, 35 грн. - інфляційні втрати та 2 660421, 67 грн. - 3 % річних до 01.11.2022. Мотивуючи заяву про відстрочку, заявник зазначає, що на теперішній час зберігають свою дію обставини, які були підставою для надання розстрочення виконання рішення, а саме ухвалою суду від 18.01.2017 у справі №908/651/16 розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 у справі № 908/651/16 в частині стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суми заборгованості 79 805 637, 52грн., з них 76 445 104,85 грн. - інфляційні втрати та 3 360 532,67 грн. - 3% річних - на 48 (сорок вісім) місяців починаючи з 01.11.2017 року по 01.01.2021 року включно за відповідним графіком. Зазначає, що на даний час, Концерн “МТМ” перебуває в стані постійного дефіциту обігових коштів, а фінансове становище підприємства ускладнюється існуванням кредиторської заборгованості перед ДК “Газ України” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, ПАТ “Запоріжжяобленерго”, КП “Водоканал” та існуванням невідшкодованої різниці в тарифі через невідповідність собівартості теплової енергії діючому тарифу. У зв'язку з постійним зростанням ціни на природний газ, у відповідача постійно існує заборгованість з різниці в тарифах у значних розмірах, яку він отримує з державного бюджету несвоєчасно. Суттєвою обставиною, що безпосередньо впливає на фінансовий стан Концерну “МТМ”, є дія постанови Кабінету Міністрів України № 217, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, який визначає розподіл коштів виключно до структури тарифу. Коштів, що залишаються після оплати поточного споживання газу, підприємству ледве вистачає на оплату заробітної плати, обов'язкові платежі до бюджету усіх рівнів, спожиту електроенергію, проведення негайних ремонтних робіт. Відповідно до Порядку № 217 всі грошові кошти від споживачів теплової енергії надходять на рахунок ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за поточне споживання газу. Основними причинами виникнення заборгованості є неповна оплата спожитих енергоносіїв споживачами теплової енергії. Вказує, що підставою для звернення до суду на даний час є виключні обставини, що полягають у наступному. Законом України від 03.11.2016 “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016. Реструктуризація заборгованості за спожитий газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з 1 числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. Кожна з сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості в строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. Відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 03.08.2017. № 190 Концерн “МТМ” було внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Концерн “МТМ” звернувся до ПАТ “НАК “Нафтогаз України” з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості, який останнє повинно було укласти до 23.10.2017. Але ПАТ “НАК “Нафтогаз України” відмовилося від укладання вказаного договору в зв'язку з відсутністю належної банківської гарантії. Однак Законом не передбачено банківських гарантій для укладання договору. Також ПАТ “НАК “Нафтогаз України” повідомило, що надіслав Концерну електронною поштою примірники договорів про реструктуризацію та перелік документів, вимоги до банківських гарантій та перелік надійних банківських установ. Ніяких документів на адресу Концерну не надходило. Зазначене свідчить про небажання ПАТ “НАК “Нафтогаз України” укладати з Концерном договір реструктуризації. Заявник зазначає, що внаслідок примусового стягнення без урахування норм Закону №1730, Боржник буде позбавлений можливості списати інфляційні нарахування та проценти річних, нараховані на заборгованість перед Стягувачем відповідно до рішення суду по справі №908/651/16, тобто не зможе скористатися правами, наданими йому вказаним Законом. Концерном «Міські теплові мережі» регулярно здійснювалися платежі в рахунок погашення заборгованості відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 18.01.2017р. у справі №908/651/16. Також, зазначає, що Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про розстрочення основної заборгованості за поставлений природний газ у січні-грудні 2013 р. за договором № 13/3782-БО-13 від 18.03.2013р. у справі № 908/2373/15-г на 60 місяців до 01.11.2022 р. та про відстрочення до 01.11.2022 р. виконання рішення суду у вказаній справі в частині стягнення штрафних санкцій.
Позивач проти заяви Концерну “Міські теплові мережі” заперечив. У письмовому запереченні, яке надійшло до суду 18.12.2017, зазначив, що ухвала суду від 18.01.2017р. у справі №908/651/16 якою було розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. у справі № 908/651/16 в частині стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суми заборгованості 79 805 637, 52грн., з них 76 445 104,85 грн. - інфляційні втрати та 3 360 532,67 грн. - 3% річних - на 48 (сорок вісім) місяців починаючи з 01.11.2017 року по 01.01.2021 року включно за відповідним графіком, є чинною. Графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем вказано судом, тобто визначений той спосіб та порядок виконання рішення суду, з яким відповідач погодився. Відповідачем не вказано жодної обставини та не надано жодного доказу неможливості виконання рішення суду в той спосіб та в тому порядку, який визначений ухвалою суду від 18.01.2017р. у справі №908/651/16. Вважає, що положення ст. 121 ГПК України не узгоджуються з положеннями Закону № 1730, оскільки цим Законом визначено окрему процедуру врегулювання заборгованості шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Закон № 1730 по своїй суті не є обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, тому посилання відповідача на його положення в обґрунтування заяви є безпідставним та неправомірним. ПАТ “НАК “Нафтогаз України” як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами. Бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий газ позивач змушений залучати комерційні кредити з ринковими відсотками, що складають 20-24% річних. Розмір позик позивача станом на 30.06.2017 дорівнює 67585 млн.грн. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України. Внаслідок зовнішньополітичних чинників, позивач відобразив у своїй звітності знецінення інвестицій підприємств, розташованих на території АР Крим, у сумі 899806,00 тис. грн., 1903484 тис. грн., стосовно Донецької та Луганської областей - 61179 тис. грн. До складу збитків, понесених на окупованих територіях, включено собівартість несанкціоновано відібраного газу в зоні АТО в сумі 1510368 тис. грн. Станом на листопад 2017 р. невиконаними залишаються 3196 виконавчих проваджень на загальну суму стягнення на користь позивача 39812 млн. грн., у т.ч. за поставлений природний газ 24876 млн. грн. Також, повідомив, що 04.12.2017 на звернення Відповідача, щодо врегулювання заборгованості перед Позивач відповідно до Закону 1730, останнім за вих. №26-9909/1.8-17 надано відповідь, відповідно до якої. Позивач вказав, що у зв'язку з встановленням судом розстрочки виконання рішення суду, заборгованість не підлягає врегулюванню на підставах передбачених ст. ст. 5, 7 Закону 1730. Вважає, що зазначені обставини безумовно свідчать про неможливість позивача розстрочувати або відстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить складним. Просить відмовити в задоволенні заяви.
Розглянувши заяву Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі №908/651/16, колегія суддів встановила.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2016р. у справі №908/651/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ задоволені в повному обсязі, стягнуто з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 78 677 771 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 3 464 605грн.65коп. 3 % річних за період з 28.02.2015р. по 11.11.2015р. та 206 700грн.00коп. судового збору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016р. у справі №908/651/16 скасоване та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто 58 418 486,64 грн., з них 2 601 824,51 грн. - 3% річних та 55 816 662,13 грн.
09.11.2016р. на примусове виконання рішення від 07.09.2016р. у справі №908/651/16 господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.
Ухвалою суду від 18.11.2016 року задоволено заяву Концерну "МТМ" про розстрочку виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/651/16, розстрочено виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду; в частині стягнення 58 418 486,64 грн., з них 2 601 824,51 грн. - 3% річних та 55 816 662,13 грн. інфляційних втрат на 50 місяців з 01.11.2016 року по 01.01.2021 року по 1 168 369,73 грн. щомісяця.
Постановою Вищого господарського суду від 21.12.2016 р. у справі 908/651/16 постанову Донецького апеляційного господарсько суду від 26.10.2016 року у справі 908/651/16 скасовано, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016р. у справі №908/651/16 залишено без змін та в силі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2017р. у справі №908/651/16 розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 р. у справі № 908/651/16 в частині стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суми заборгованості 79 805 637, 52грн., з них 76 445 104,85 грн. - інфляційні втрати та 3 360 532,67 грн. - 3% річних - на 48 (сорок вісім) місяців починаючи з 01.11.2017 року по 01.01.2021 року включно за відповідним графіком
Відповідно до положень пункту 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 п.9 Перехідних положень господарсько процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Тому, колегія суддів проводить розгляд заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі № 908/651/16, за правилами ГПК України, прийнятого 03.10.2017.
Відповідно до ч.1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як зазначено в пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 р. вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В пункті 7.1.1 вказаної Постанови наведено визначення терміну “відстрочка”. Так, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом.
Таким чином, для застосування передбачених ст. 331 ГПК України заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочення судового рішення, заявник зазначає про прийняття Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, відповідно до якого підлягає реструктуризації кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена на 31.12.2016 р.
Разом з тим, як вбачається з письмових доказів та пояснень представників заявника та стягувача, між ними існує спір стосовно укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, укладення якого передбачено зазначеним вище Законом. Відповідно, неукладення договору про реструктуризацію не може бути прийнято судом у якості обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Як було зазначено, відповідач (боржник), звертаючись до господарського суду з даною заявою, посилався на те, що Концерн “Міські теплові мережі” перебуває в скрутному фінансовому становищі.
Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансове (матеріальне) становище підприємства повинно підтверджуватися фінансовою, бухгалтерською звітністю підприємства. Згідно зі ст. 3 даного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Жодних належних доказів (фінансової, бухгалтерської звітності Концерну) на підтвердження тяжкого фінансового становища боржника станом на час розгляду даної заяви (збитковість підприємства, відсутність грошових коштів на банківських рахунках, відсутність нерухомого та рухомого майна, наявність боргу по обов'язковим платежам та зборам (перед бюджетом), тощо), заявником суду не надано.
Несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан.
Згідно статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Питання щодо надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконати, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Суд також враховує, що на час розгляду даної заяви, ухвала суду від 18.01.2017 у справі №908/651/16 якою розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 у справі № 908/651/16 в частині стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суми заборгованості 79 805 637, 52грн., з них 76 445 104,85 грн. - інфляційні втрати та 3 360 532,67 грн. - 3% річних - на 48 (сорок вісім) місяців починаючи з 01.11.2017 року по 01.01.2021 року включно за відповідним графіком набрала законної сили, є чинною, у встановленому законодавством порядку не скасована.
У п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. роз'яснено, що господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду господарським судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
За таких обставин суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності виняткових обставин, які свідчать про ускладнення та неможливість виконання рішення суду, з урахуванням уже наданої розстрочки. Враховуючи матеріальний інтерес позивача, наявні інфляційні процеси в економіці держави, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі № 908/651/16.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви Концерну “Міські теплові мережі” про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області 07.09.2016 по справі № 908/651/16 судом відмовляється повністю.
Концерн “Міські теплові мережі”, за наявності достатніх підстав, не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 233, 234, 235, 331 ГПК України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 р., колегія суддів -
У задоволенні заяви Концерну “Міські теплові мережі” про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2016 по справі № 908/651/16 відмовити повністю.
Ухвалу оголошено в судовому засіданні 18.12.2017.
Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали складено 22.12.2017.
Головуючий Н.Г.Зінченко
Судді Т.А. Азізбекян
ОСОБА_4